UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖиття і творчий шлях Василя Симоненко(реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7326
Скачало974
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Життя і творчість

 

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО

 

(1935 — 1963)

 

 

 

Чесний і чистий, він нагадує велику рибу, яка радісно вискочила з води,

вхопила свіжого повітря, сп'яніла від кисню свободи, затріпотіла на

березі довіри і затихла...

 

«Здається, я став писати гірше, ніж рік тому. Зледачіли мозок і серце»,

— це його останні рядки в щоденнику, записані 20 вересня 1963 року. А 14

грудня 1963 року Василя Симоненка не стало. Важка невиліковна хвороба

вперто і послідовно вимучувала його тіло. А що ж знесилювало його дух,

його непокірну думку, яка з такою надією «вхопилася» за проголошені на

XXII з'їзді партії принципи демократизації суспільства? Василь Симоненко

повірив у торжество правди, свободи і демократії, вільно вдихнув так

необхідного митцеві озону, та доля була немилосердною... Хотів і далі,

як його перехожий, «натхненно і мудро творить ходу», не боявся

спіткнутися і почути докори: «Треба дивитись ото під ноги, Так можна

голову потерять...», волів дивитися прямо, але вже дихала смертельним

холодом недуга, навколо стискалося чорне кільце недовіри та ідеологічних

звинувачень.

 

«Минулої неділі ми були в Одесі, де місцеві твердолобі натішили нас

своїм ідіотським жахом: аби чого не сталося. Фактично нам заборонили

виступити на Шевченківському вечорі. Виходить, Тараса дехто боїться

досі. Обивателі від революції», — писав він 6 липня 1963 року.

 

На Україні починався сумнозвісний період «загвинчування гайок» у

літературі, в культурі за допомогою безвідмовного інструменту під назвою

«націоналізм». Як було захистити слово правди, болю, страждання і надії

на свій народ від цього безжального присуду? Не було і нема до сьогодні

законодавства, яке б гарантувало юридично реальні права свободи

творчості, свободи думки. Інакше б слово правди не витлумачувалося б то

як наклеп, то як злісна вигадка, то як паплюження соціалістичної

системи, наших ідеалів.

 

На жаль, Василь Симоненко болісно відчув і швидко усвідомив, що за

відлигою не завжди приходить весна оновлення суспільного життя і

творчості. У суспільній атмосфері вже чулися сухі потріскування нових

морозів. І це в той час, коли багатьох заполонила дерзновенна ейфорія

революційної перебудови суспільного і духовного буття. Це ж ті

благословенні часи, коли відбудеться XXII з'їзд партії, легендарно

злетить у космос Юрій Гагарін, коли з'являться друком романи «Людина і

зброя» О. Гончара, «Правда і кривда» М. Стельмаха, коли «Літературна

Україна» друкуватиме на цілі сторінки незвичайні поезії

«шестидесятників», коли з першими збірками прийдуть до читача Василь

Симоненко («Тиша і грім»), Микола Вінграновський («Атомні прелюди»),

Іван Драч («Соняшник»), коли С. Параджанов і Ю. Іллєнко розпочнуть

знімати фільм «Тіні забутих предків», коли М. Лукаш і Г. Кочур жадібно і

поспішно, іноді з авантюрною безоглядністю, відкриватимуть для

українського читача сторінки світової поезії, а Іван Дзюба своєю

експресивною друкованою і усною критикою збиратиме навколо себе

окрилених неофітів. Та вже 3 вересня 1963 року сумно, з гіркою іронією

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ