Реферат на тему:
Життя і творчість
Григорія Сковороди
(1722 — 1794)
3 грудня 1722 року — народження Григорія Саввича Сковороди в селі
Чорнухи Лубянської округи Київського намісництва.
1738 р. —вступає до Києво-Могилянської Академії.
1742 р. — Григорій Сковорода прийнятий півчим до придворної капели.
1744 р. — з валкою Єлізавєти Петрівни повертається до Києва й продовжує
навчання в Академії.
1750 р. — подорож до Венгрії і далі по країнах Західної Європи.
1753 р. — повернення із-за кордону.
1 липня 1753 року написаний перший датований вірш Сковороди, присвячений
вступові на єпископську кафедру в місті Переяславі Іоанна Козловича.
1753 — 1754 — час написання трактату «Рассуждение о поэзии и руководство
к искусству оной».
1754 р. — усунення Сковороди з посади вчителя піїтики в Переяславській
семінарії. Григорій наймається домашнім вчителем до маєтку Каврай
поміщика Степана Томари.
1755 р. — подорож до Москви і перебування в Троїце-Сергіївій лаврі.
1755 — 1758 — Сковорода знову живе в селі Каврай в Степана Томари.
1759 р. — Григорія Сковороду запрошено на посаду вчителя поезії до
Харківського колегіуму.
Влітку 1760 року після сварки з архімандритом Гервасієм Сковорода йде з
колегіуму.
1760 — 1761 — перебування в селі Стариця.
Влітку 1761 року — повернення до Харківського колегіуму.
1761 — 1764 — Сковорода — вчитель синтаксису та грецької мови в
колегіумі.
1764 р. — подорож до Києва.
1766 р. — складено лекцію «Начальная дверь ко христианскому
добронравию». Цього ж року Сковорода усамітнюється в гужвінському лісі
на околицях Харкова і створює свій перший філософський діалог «Наркисс».
1767 р. — написано діалог «Асхань».
1768 — 1769 — Сковорода викладає катехізис в додаткових класах при
Харківському колегіумі.
1769 р. — початок странницького періоду в житті Григорія Сковороди.
1770 р. — останні відвідини Києва. Сковорода три місяці живе в Китаєвій
пустині, звідки перебирається до ахтирського Троїцького монастиря.
1772 р. — написаний «Разглагол о древнем мире», одразу після нього —
«Разговор пяти путников о истинном щастии в жизни».
1774 р. — з початку цього року Сковорода живе в селі Бабаї на околиці
Харкова. Тут він закінчує «Басни Харьковския» і дописує діалог «Кольцо».
1775 р. — Григорій Саввич присвячує В. С. Тевяшову свою нову роботу —
діалог «Алфавит, или букварь мира».
1776 р. — написано трактат «Икона Алкивиадская».
1781 р. — подорож до Таганрогу.
1783 р. — в Бабаях Сковорода закінчує роботу над діалогом «Брань
архистратига Михаила со сатаною».
1783 — 1785 — в цей період написані три праці: «Беседа 1, нареченная
observatorium»; «Беседа 2, нареченная obserwamorium specula»; діалог
«Пря бесу с Варсавою».
1785 — 1790 — Сковорода живе переважно в селах Гусинка, Маначиновка та
Великий Бурлук.
1787 р. — він присвячує Федору Диському діалог «Убогий жайворонок»,
цього ж року пише свій другий педагогічний діалог «Благодарный Еродий».
1790 р. — дарує Я. М. Донцю-Захаржевському «Книжечку Плутархову о
спокойствии души». Цього ж року переїжджає жити до села Іванівка.
1791 р. — присвячує Михайлу Коваленському свій останній філософський
діалог «Потоп Змиин», що був написаний наприкінці вісімдесятих років.
1792 р. — весь цей рік Григорій Саввич знову живе у Гусинці.
1794 р. — навесні цього року в Івановці художник Лук’янов пише портрет
Г. С. Сковороди;
— влітку Сковорода відвідує Коваленського в його орловському маєтку —
селі Хотетові.
29 жовтня 1794 року Г. С. Сковорода помер в селі Іванівка, заповівши
написати на своєму надгробку: «Мир ловил меня, но не поймал».
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
