UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖиття і творчий шлях Анатолія Шияна(реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3464
Скачало175
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Життя і творчість

 

Валерій Шевчук

 

(Народився 20 серпня 1939)

 

 

 

САД ЖИТЕЙСЬКИЙ ДУМОК, ТРУДІВ ТА ПОЧУТТІВ

 

Я народився 20 серпня 1939 року, а коли вже говорити дуже точно, то о

23.30 19 серпня, але записаний був уже 20-м числом, у родині шевця

(отже, я натуральний Шевчук) у місті Житомирі. Про рід свій знаю не так

і багато, але дещо таки знаю. Прадід мій по батькові — Тимофій Шевчук —

жив у селі Кам'янка під Житомиром і був кріпаком. Був зовсім малого

зросту, і пан, жартуючи, одружив його з дуже високою дівчиною. Цей

Тимофій мав чотирьох синів: Івана, Олексія, Захара і Романа. В селі

залишився Захар, який мав дочку Христю, а може, ще когось, решта пішла в

Житомир, бо землі на всіх не було, хіба на одного. Мій дід Іван працював

на різних роботах (чорних) при Житомирському магістраті, зокрема

запалював ліхтарі на стовпах. Олексій став наглядачем у тюрмі, кажуть,

брав участь у присмиренні повсталих в'язнів, за що був нагороджений

годинником — у родині про нього говорили без пошани. Мав він двох синів:

один став міліціонером, другий редактором райгазети, майором і ще чимось

— закінчив як алкоголік, діти їхні були вельми маленького зросту,

очевидно, прадідові гени пішли туди. Роман також був міліціонером, а

згодом шевцював, після війни сидів у тюрмі як політичний. Мій дід Іван

мав дочок Ганну, Ольгу, Марію, Варвару, Євдокію, Зінаїду і сина

Олександра, мого батька. Був ще один хлопчик, але малим помер. Сам дід

був високого зросту, дуже добрий характером і помер від тифу на початку

20-х років. Одружився він на Олександрі Поліщук, родом з м. Романова

(згодом Дзержинськ). Олександрин батько був відслужений солдат, мати її

захопилася блискучими ґудзиками і пішла за старого заміж. Було в них,

здається, двоє дочок, жили бідно, принаймні Олександра стала наймичкою в

панів. У Житомир потрапила випадково. Було їй якось дуже весело, і вона

цілий день співала. В цей час проходив повз панський двір хтось із

давніх сусідів.

 

— Чого це ти, Олександре, співаєш? — спитав.

 

— А то що?

 

— Сьогодні ж твій батько помер.

 

Вражена цим, як і тим, що вона в цей час весело співала, Олександра

впала в меланхолію і цілі дні по тому ридала. Щоб розрадити її і

спекатися, пани порадили їй піти на службу в Житомир до їхніх знайомих і

завезли дівчину туди. Тут її згодом і зустрів Іван Шевчук, запалювач

житомирських ліхтарів. Померла вона в 1947 році, проживши 72 роки, я її

пам'ятаю, була це людина своєрідного характеру — я її описав у «Теплій

осені» і в «Набережній, 12».

 

Прапрадід мій по матері Вікентій Малецький прийшов у Житомир із Польщі з

двома хлопчиками (потім у нього були й інші діти, всіх п'ятеро). Причина

приходу нагаразд невідома — з Польщі він чогось тікав, позбувшись там

майна. Дітей вивчив на столярів, але вдягалися вони по-панському. Один

із тих хлопців, що прийшов із батьком, лишив після себе великий рід;

другий, Ян, мав сина Фран-ца, мого рідного діда, і дівчинку. Мати цих

дітей, моя прабаба, померла молода, а як були діти малими, мій прадід

загинув у час епідемії холери, здається, в 1892 році — його умертвили, а

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ