UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖиття і творчий шлях Бориса Харчука(реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1966
Скачало217
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Життя і творчий шлях

 

Бориса Харчука

 

(1931 — 1988)

 

 

 

Борис Харчук народився 1931р. в с. Лози на Тернопільщині. Закінчив

Полтавський педагогічний інститут (1954) та Вищі літературні курси в

Москві. Працював журналістом. І писав. Писав, як веліло серце, як

зобов'язувала совість перед тою землею, що його пустила у широкий світ.

Тому він ніколи не соромився своїх найперших книжок, не переписував їх.

А за три десятиліття многотрудної праці на полицю стала бібліотека томів

з його іменем: романів «Волинь» (у чотирьох томах, 1959 — 1965),

«Майдан» (1970), «Хліб насущний» (1976), «Кревняки» (1984), повістей і

оповідань «Йосип з гроша здачі» (1957), «З роздоріжжя» (1958), «Станція

«Настуся» (1965), «Закам'янілий вогонь» (1966), «Зазимки і весни»

(1967), «Неслава» (1968), «Горохове чудо» (1969), «Помста» (1970),

«Материнська любов» (1972), «Школа» (1979), «Невловиме літо» (1981),

«Облава» (1981), «Подорож до зубра» (1986). А ще твори, котрі не могли

з'явитися за життя автора і лише тепер приходять до нас: роман «Межі і

безмежжя» (написаний 1966p.), повісті «Українські ночі» (1985) та

«Мертвий час» (1987), начерки роману «Плач ненародженої душі» (80-ті

роки), оповідання й новели.

 

Для Б. Харчука література ніколи не була цінністю самодостатньою —

виділяв лише ту, яка допомагає людині залишатися людиною, а народу —

народом. Не визнавав ні детективної белетристики, ні поезії задля поезії

— справжньою вважав лише літературу, яка виправдовує своє існування в

контексті історичної долі народу, а що народ наш заслуговує долі кращої,

то й література бачилася йому передовсім як сила історієтворна і

націєтворна. Література, на його думку, творить народ. У цій свідомій

заангажованості виявляється традиціоналізм Б. Харчука.

 

Одначе висновок щодо традиціоналізму важко потвердити творчістю

письменника, якщо, ясна річ, розглядати її як щось цілісне, а не

обмежуватися одним чи кількома творами, взятими «задля прикладу». Бо

літературний доробок прозаїка не просто великий за обсягом — він ще й

навдивовижу розмаїтий, його не зведеш до вичерпної

«спільно-знаменникової» характеристики.

 

Так, Б. Харчук — це густонаселені романи «Волинь», «Майдан», «Кревняки»,

за якими легко вгадується потужна традиція класичної прози другої

половини XIX ст. з її епічним диханням, психологічно місткими діалогами

й демонстративною відстороненістю автора, який «не втручається», не

видає своєї присутності ремарками, коментарями, прямим — через голови

героїв — звертанням до читача. Це повість «Палата», що її (як і деякі

інші його твори про матір, новели різних літ про «хату») можна б назвати

«довженківською». Це численні оповідання й повісті про дітей, герої яких

своїми «дорослими» судженнями так часто нагадують усезнаючого,

всевидящего, а тому й не по літах сумного Сина Божого на материних

руках, якого багатовікова іконописна традиція велить малювати з обличчям

майже дорослої людини. Це «стефаниківська» коротка фраза, в якій не

опис, а дія, коли така ж наступна фраза незрідка виокремлюється в новий

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ