UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖиття і творчий шлях Леоніда Смілянського(реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось855
Скачало160
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Життя і творчість

 

Леоніда Смілянського

 

(1904 — 1966)

 

 

 

Леонід Смілянський прийшов у літературу в другій половині 20-х років,

одразу приставши до ідейно-естетичних платформ ВУСППу і «Молодняка». Тож

письменник не був вільним від тогочасних літературних стереотипів,

пробував виводити «на чисту воду» буржуазних спеців, розвінчував

непманів, художньо осмислював «реакційну суть дрібновласницької стихії».

Усе це є в його першій збірці оповідань «Нові оселі» (1928). Тоді ж

письменник почав освоювати «велику» прозу, написавши повість «Машиністи»

(1927), присвячену складним подіям громадянської війни в Україні.

 

На перевалі 20 — 30-х років творчою уявою Л. Смілянського повністю

заволоділа ідея «жити комуною». Одна за одною пишуться повісті

«Мехзавод» (1930), «Периферія» (1933), «Полонений» (1934), пізніше

дописана і трансформована в роман «Зустрічі» (1935).

 

Другим «масивом» творчості Л. Смілянського є проза про Велику Вітчизняну

війну. За період з 1941 по 1950 рік він присвятив цій темі роман, п'ять

повістей, ряд оповідань і новел, ставши чи не найпліднішим літописцем

війни в 40-ві роки.

 

Перші ж повісті — «Золоті ворота» і «Дума про Кравчиху» (1942)

засвідчили, що прозаїк виразного реалістичного стилю вдався до

лірико-романтичної манери письма. У «Золотих воротах» — своєрідному

ліричному етюді — найперше приваблює щирість почуттів «я — героя»,

котрий став на захист рідного Києва. Але пунктирно окреслені характери

героїв, як і «пунктирний» сюжет та очевидна приблизність фактажу, дещо

знижують естетичну цінність повісті. Цілісніше враження справляє «Дума

про Кравчиху», виразна патріотична ідейність якої досить органічно

переплітається з народнопісенною символікою, «думністю», що допомогло

авторові створити переконливий образ матері, в якому вміщуються поняття

і жінки-матері, й матері-Вітчизни.

 

У романі «Євшан-зілля» (1943) прозаїк знову повертається до

реалістичного стилю художнього мислення і відображає боротьбу народних

месників в окупованій фашистами Україні. Дослідники слушно вказували на

вторинність деяких персонажів, надмірну белетризацію зображуваного.

 

Лише недавно знято тавро забуття з повісті «Софія», яка була надрукована

тільки в журнальному варіанті (Укр. літ. 1944. № 1). У центрі уваги

автора повісті — представники української інтелігенції — архітектори,

науковці, діячі культури, митці, які евакуювалися з України за Урал.

Одним із могутніх життєдайних джерел у повісті виступає національна

самосвідомість героїв, їхні поривання до рідної землі.

 

Устами Софії письменник висловлює заповітну мрію, що після переможного

завершення війни почнеться незрівнянно краще життя, ніж було до війни:

«Зміняться наші серця, в наших поглядах і вимогах до життя станеться

нове відродження». Ця думка-мрія в Л. Смілянського була вистражданою, не

випадковою, бо суголосні їй зустрічаємо і в наступній воєнній повісті

«Зеленогорський хрест» (1945), герой якої командир партизанської групи

Григорій Ромашка переконаний, що після війни «інших людей родитиме земля

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ