UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖиття і творчий шлях Івана Сенченко(реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось975
Скачало149
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Життя і творчість

 

Івана Сенченко

 

(12 лютого 1901 —

 

9 листопада 1975)

 

 

 

Поруч із Юрієм Яновським найміцніший (хоч і протилежний йому стилем)

белетрист молодшої, другої по революції, генерації, яка родилась уже в

20 столітті і виявила себе тільки в другій половині 1920-х років.

Закоханий (хоч анітрохи не засліплений своєю любов'ю) спостерігач

сучасного йому життя і людини, Сенченко створив собі власне стильове

обличчя, поєднуючи зрілий реалізм із романтизмом, ліричний струмінь із

сатирою і гумором.

 

Іван Сенченко родився 1901 року в селі Натальївка (Шахівка) біля

Червонограда на Полтавщині. Його батько Юхим, деклясований через

малоземелля селянин, був однаково і людиною села, і людиною міста,

працюючи в Червонограді чорноробочим, садівником, білетером кінотеатру,

церковним регентом тощо. Іван Сенченко закінчив сільську і вищу

початкову школу, а потім учителював у своїх рідних місцевостях. Учився в

Харківському університеті (тоді ХІНО), працюючи водночас в редакціях

харківських газет і журналів. Хвильовий перший оцінив як слід талант

Сенченка, залучив його до ВАПЛІТЕ і до найближчої співпраці в очолюваних

ним журналах «ВАПЛІТЕ» (1927), «Літературний ярмарок» (1929),

«Пролітфронт» (1930).

 

У своїх кращих творах («Історія однієї кар'єри» та інші оповідання,

Харків, ДВУ, 1926, с. 78; «Подорож до Червонограда» — журнал «ВАПЛІТЕ»,

1927, ч. 5, с. 78 — 117; «Червоноградські портрети» — «Літературний

ярмарок», лютий 1929, кн. З, с. 94 — 152; «Дубові гряди», 1928) Сенченко

увів у літературу свій Червоноград, немов Гоголь — Миргород. Про

Червоноградщину, — пише жартома Сенченко, — «при всій найбільшій охоті

тяжко щось сказати, крім: я люблю тебе безотвітною любов'ю». Ця

конкретна «омісцевлена» любов та майстерство письменника створили образи

фізично сильних (мов у Рубенса) і характерних людей — бідних і заможних

селян, вантажників і мельників, торгівців, робітників і всяких людей

сільської і міської провінції, що після скасування політики військового

комунізму в умовах непівської відносної господарчої свободи опинилися в

ролі творців своєрідного соціяльно-економічного ренесансу України.

Сенченкова Червоноградщина, на плодючих рівнинах якої перехрестились

залізниці Харків — Херсон, Полтава — Донбас, — дає в його творах свіжий

посмак того дужого господарчо-творчого розгону, який могла б дати

Україна в умовах хоч трохи тривалішої і бодай часткової свободи від

помпи колоніялізму і склерози бюрократизму. Деякі з червоноградських

портретів Сенченка нагадують своєю підприємчивістю людей американського

заходу, а при тому всьому лишаються вони гоголівсько-українською людиною

в творах Сенченка, яким не бракує ні речевости й соковитости реалізму,

ані романтичного ліризму, приперченого найтеплішим гумором чи гострим

сарказмом. Пізніше нахил до гумору проявився в Сенченка також у його

історичній повісті «Чорна брама», що дечим нагадує «Коля Бруньйон» Ромен

Ролляна.

 

Оповідання Сенченка 1923 — 1925 років у час його початкування в спілці

селянських письменників «Плуг» (Оповідання, Харків, ДВУ, 1925, с. 184)

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ