UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖиття і творчість Ліни Костенко.(реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось9609
Скачало1572
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему

 

’’ Життя і творчість

 

ЛІНИ КОСТЕНКО ’’

 

2002

 

 

План

 

Де народилася і навчалася видатна поетеса.

 

Збірки Ліни Костенко та їхні переклади на інші мови світу.

 

Юнацькі погляди на життя. Перші вірші.

 

Відгуки про поетесу її сучасників.

 

Особливості побудови віршів.

 

Аналіз деяких поезій.

 

Костенко Ліна Василівна народилася 19 березня 1930 року в містечку

Ржищеві на Київщині. З 1936 року живе в Києві. Тут закінчила середню

школу, вчилася у педагогічному інституті. Але в 1952 році вступила до

Московського літературного інституту ім. О. М. Горького, який закінчила

з відзнакою в 1956 році.

 

Друкуватися почала в шістнадцятирічному віці. Видала українською мовою

поетичні книжки «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівки

серця» (1961), «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979),

«Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), «Вибране»

(1989), а також збірку віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987).

Працювала і в галузі кінодраматургії.

 

За історичний роман у віршах «Маруся Чурай» і книжку поезій

«Неповторність» Ліна Костенко відзначена Державною премією Української

РСР ім. Т. Г. Шевченка (1987).

 

Твори Ліни Костенко перекладалися багатьма мовами народів СРСР і

зарубіжних країн. Російською мовою видана книжка «Лучи земли» (1960),

сербохорватською—«Скіфська баба» (1981), чеською— «Над берегами вічної

ріки» (1987).

 

Повоєнні роки... Ще стінки окопів, на яких писано першовірші Ліни

Костенко, не поросли травою, біль тяжких втрат ще не став ятривим

спогадом, а переживався майже фізично:

 

Мітку показали на вербині,

 

широко руками розвели: -

 

Кажуть люди, десь тут у долині,

 

всі живцем закопані були.

 

Тут Одарка — невсипуща мати,

 

миротвориця дитячих чвар,

 

і Лаврін, прислів'ями багатий,

 

і Кривенко — сивий чоботар.

 

Тут Юрко і чорноока Хана,

 

всі твої товариші малі...

 

Тут земля, а в ній глибока рана.

 

Не торкайтесь—боляче землі!

 

Зовсім юна поетеса багато пише. Вірші немов самі народжуються з її

схвильованої душі. Тут і спроба розібратися в повені перших інтимних

переживань («Таке прощання було шалене — на сум багате, на слова

скупе...»), і мовби безпричинний смуток вразливого серця («Зігрій мої,

коханий, руки, закрий кватирку у вікні...»), і романтичне захоплення

навколишньою красою («...і здається мені пшениця золотим" промінням

землі»), і вірність імперативним велінням часу («...нам конче треба

рухатись вперед. Аби ніхто від ноші не схилився, і не пристав, не

вибився із сил»), і намагання збагнути одвічні цінності буття («Справжня

сила — довше під спудом»), й інтуїтивне передбачення труднощів чесного

життєвого шляху («Щастя треба — на всякий випадок. Сили треба— на цілий

вік»), і формування свого заповітного кредо («Я в людей не проситиму

сили—Я в людей попрошу тільки віри»), усвідомлення основ непоквапливої

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ