UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖиття і творчість Дмитра Білоуса (реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1270
Скачало207
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

“Життя і творчість Дмитра Білоуса”

 

Студента: Фарбішевського Петра Миколайовича

 

Коломия, 2001р.

 

Як прислів'я чудове,

 

Йде від роду до роду,

 

Що народ – зодчий мови,

 

Мова – зодчий народу.

 

До книжок “Диво калинове” і “Чари барвінкові” я йшов усе життя. Село, де

народився, зветься Курмани. На Сулі. На межі Полтавщини і Слобожанщини,

тепер це Сумщина.

 

Сімейка в мого батька була, як у того Омелечка, про якого в піснс

співається: тільки він та вона, та старий та стара, та дві Христі в

намисті, та дві ляльки в колисці.

 

Я був десятою дитиною, якраз “лялькою в колисці” коли старші вже

парубкували та дівували.

 

Нам, меншим, було цікаво, що розповідають старші про своє дитинство.

Брата Олексу, що шестилітнім пішов до школи, в першому класі разом з

товаришем якось було покарано за невинні пустощі – виставлено з класу,

наказано йти до дому й признатись батькам, за що покарано. А вони

вирішили відсидітися на горищі товаришевої хати до закінчення уроків. І

тут раптом побачили стару прядку та скручене чимале кільце дроту. Олекса

примостив дріт, щоб він чиргикав через колесо прядки, почав крутитись й

приспівувать: “Гуслі-самогуди, ми вигнані люди”.

 

Звідки цей нахил до римованого слова у шестилітнього хлопчика? А це,

мабуть, від діда Миколи-Бондаря, батькового батька, якого люди любили за

дотепне гумористичне слово. Говорив він “до прикладу”, тобто в риму

(своєрідне усне віршування). Отак і гуторив з людьми у своєму

хлівці-бондарні.

 

Нахил до словотворчості в нашій родині наче народжувався 3 кожним з нас.

Сестричка Христинка, зовсім маленькою, підмітила, як сусідська бабуся

Зінька курить люльку, затамовуючи подих у глибокі затяжці. І склала

пісеньку:

 

Баба Зоня люльку куре

 

І духу дослухається.

 

Уже будучи студентом, я задумався над цією словотворчістю.

“Гуслі-самогуци” –прикладка, типова для дитячого мислення. А в отому

“духу дослухається” – і дитяча спостережливість, і безпосередність, і

щось незбагненне, коли вдуматися в слово “дух”, що зринуло з дитячих

уст.

 

У нашому селі було чотири ярмарки. І ще малий я примічав, що ярмарківці

з далеких сіл інакше говорять, ніж наші односельці. Не далеко село

Хоружівка, а там кажуть не баюра, як у нас, а балюра, не так далеко

Красна Слобода, а там кажуть не канастити, а шпетити.

 

Батько наш закінчив лише три класи церковно парафіяльної школи, але

здобув юридичну освіту самотушки. Був волостним писарем, народним

суддею, бухгалтером Державного банку. Багато читав, співав у церковному

хорі. Писав п'єси, оповідання, сто разів зіграв роль Виборного в

“Наталці Полтавці” на сільській сцені.

 

Старший брат Олекса кінчив інститут народної освіти в Харкові. Був

членом письменницької організації “Плуг”. Друкувався в газетах і

журналах. Коли я, тринадцятилітній хлопчик, після виснаження

голодом33-го захворів ще й на тиф, то в маренні повторював рядки його

вірша: “В трамвай забігало сонце, сипнуло жменю ласки”. Не знав, тоді,

що наступної весни й мені, сонце “сипне жменю ласки”: Олекса працював

викладачем у Харківській дитячій трудовій комуні, душею якої був Антон

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ