UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДоля рідного краю й українського народу в поезії Івана Франка (реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2539
Скачало381
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Доля рідного краю

 

й українського народу

 

в поезії Івана Франка.

 

Вболівання за долю рідного краю і. Франко виніс ще з батьківської

кузні, яка була його першим “університетом”. “На лні моїх спогадів, –

згадував він потім, – і досі горить маленький, але міцний вогонь. Це

огонь із кузні мого батька. І мені здається, що запас його я взяв

дитиною на далеку мандрівку життя. І що він не погас і досі” Символом

увійшла батькова кузня у його поезію – як ідеал громадського і

морального виховання:

 

Усе життя Івана Франка пройшло під знаком любові до рідного народу. Він

не тільки вважав за святий обов'язок служити людям, а й благословляв

добровіль-но взятий на свої плечі тягар.

 

Своєю творчістю І, Франко звершував безнастанний подвиг – вів свій народ

до щасливої долі. Вже друга поетична книга “З вершин і низин” (1887)

засвід-чила, що у літературу прийшов мужній поет-громадянин, якому

боліли кривди свого уярмленого, роздертого ворожими кордонами народу.

 

У вірші “Гімн” мільйони пригноблених і скривджених покликав голос

“вічного революціонера”, що не мириться з неволею. Розійшовшись “по

курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких”, цей голос дає людям

наснагу, породжує в них силу й завзяття: “Не ридать, а добувати хоч

синам, як не собі, кращу долю в боротьбі”. Важливо, що поет наголошує не

на руїнницьких закликах, а на великій перетворюючій силі “науки, думки,

волі”. Саме вони протистоять тій “пітьмі”, що з давніх-давен принижувала

людину, надломлювала її сили, зводила до становища раба. Енергійний

ритм, закличні інтонації, високий гуманістичний пафос твору відбивали

визвольні настрої не тільки окремих соціальних верств, а й усього

національно "поневоленого народу. Вірш І. Франка “Гімн”, як і Шевченків

“Заповіт”, був одним із неофіційних гімнів бездержавного народу.

 

Поезії з циклу “Веснянки” пронизані пафосом торжества весняних, тобто

справедливих сил. Вони утверджували непереможність нового у суспільстві.

У вірші “Дивувалась зима” люта зима дивується, чому почали танути сніги

і скресати ріки". Їй важко зрозуміти причини своєї слабкості, причини

появи того леготу, що “теплом пронима”. Зимі нестерпно бачити первоцвіт,

проліски, “дрібні” квітки, які посміли “проклюнутись”, пробитись крізь

снігову кору.

 

Зима дмухає на них морозом, жбурляє снігом. Здавалося, що вже смерть

обняла квіти: вони прив'яли, похилилися під жорстокими ударами, Та

минула буря. і вони знову ожили, піднялися. Усі алегоричні образи прямо

вказували на нездоланність молодих суспільних сил, які, незважаючи на

опір, репресивність антинародної політичної системи, продовжували свою

боротьбу за краще майбутнє українського народу.

 

За принципом паралелізму побудовано поезію “Гримить!”. Весняний грім

символізує прихід “благодатної пори”, котра відроджує природу. Грім

соціальних виступів є провісником благодатних, щасливих подій у

суспільному житті, яких чекають мільйони.

 

Ліричний герой “Веснянок” розуміє, що бажані суспільні зміни можливі за

умови, коли і він, і його однодумці набиратимуться сили в народі. Така

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ