Реферат на тему:
ЮРІЙ ЛИПА.
Життєвий і творчий шлях
Юрій Липа — одна з найвеличніших зірок, що з’явилась на
суспільно-політичному та літературному небосхилі України XX століття.
Свій життєвий шлях розпочав він під щедрим полудневим сонцем Одеси 5
травня 1900 року.
Батьком Юрія був видатний український письменник, лікар і борець за
самостійність України Іван Липа — комісар Одеси від Центральної Ради
(1917), міністр культів і віросповідань Директорії УНР та автор проекту
її першої Конституції (1918), міністр здоров’я уряду УНР в екзилі
(1921).
Початкову освіту майбутній письменник здобув у гімназії №4 м.Одеси. Тут
же вступив до Новоросійського (Одеського) університету. У 1917 р. Ю.Липа
робить свої перші кроки на літературній ниві — він є редактором часопису
“Вісник Одеси”, пише свої перші брошури: “Союз визволення України”
(історія і діяльність), “Королів- ство Київське за проектом Бісмарка”,
“Носіть свої відзнаки”, “Гетьман Іван Мазепа”, які побачили світ у
заснованому батьком видавництві “Народний стяг”. Тоді ж, з огляду на
загрозу більшо-вицького перевороту в м.Одесі, вступає до лав
організованої полковником І.Луценком та підполковником В.Змієнком
Гайдамацької дивізії, у перший курінь, бере участь у січневих боях на
вулицях Одеси.
Після вступу у місто союзних німецько-австрійських та українських частин
Ю.Липа стає заступником командира одеської “Січі” В.Яніва. В той час він
редагує українську щоденну газету, видає останню, написану в Одесі,
книжку “Табори полонених українців”.
Вступивши 1922 р. до Познанського університету на медичний факультет,
він не полишає громадсько-політичної діяльності. Зі студентів, колишніх
вояків армій УНР і ЗУНР, за почином Ю.Липи утворюється таємне
товариство, корпорація “Чорноморе”, де Ю.Липа обіймає посаду
ідеологічного референта. В умовах бездержав’я українські емігранти,
очолені Ю.Липою, намагалися не лише зберегти своє національне обличчя,
але й думали про майбуття України.
Разом з цим Ю.Липа плідно працює на літературній ниві, здебіль-шого з
суспільно-політичної тематики. В численних виданнях з’яв-ляється друком
перша поетична збірка Ю.Липи “Світлість”, одразу помічена критиками, які
пророкували авторові велике майбутнє.
По закінченні університету 1929 р. разом з Є.Маланюком Ю.Липа стає
натхненником і організатором літературної групи “Танк” .
Велика віра у вищу ідею України, її традиції, духовні сили, орієнтація
на Європу, праця над власним стилем, боротьба з провінційністю,
малоросійським шароварництвом і сльозливою ліричністю — ось основні
гасла і принципи, за якими творили молоді письменники. Пройнята цими
ідеями, переповнена духом боротьби за українську ідею, з’являється 1931
р. друга збірка поезій Ю.Липи з такою характерною назвою — “Суворість”.
На шпальтах “Вісника” друкуються його літературознавчі статті: “Розмова
з порожнечею”, “Розмова з минулим”, “Совіцькі фільми”, “Розмова з
наукою”, “Організація почуття”, “Боротьба з янголом”, “Розмова з
Заходом”, “Селянський король”, “Сатриз Мапіпз”, “Про-відництво
письменства”, “Батько дефетистів”, “Сіре, жовте і червоне”, в яких він
дає оцінку українській літературі та визначає головні напрямки її
розвитку в майбутньому.
У Варшаві в 1934 р. вийшов друком роман Ю.Липи “Козаки в Московії”.
Наступного року він познайомив читача зі збіркою літера-турознавчих есе
під назвою “Бій за українську літературу”. Ю.Липі вдалося досягти
дивовижної цілісності у виявленні цінностей української культури та
накреслити у глобальному плані проблеми і завдання, які стоять перед нею
у майбутньому як перед культурою незалежної України — перлини світової
цивілізації.
У 1936 р. Ю.Липа видав три томи новел “Нотатник” на тему
національно-визвольних змагань 1917-21 рр., а також дві політичні праці
— “Українська доба” й “Українська раса”, в яких проаналізував політичні
доктрини Європи XX століття.
Найповніше ідейно-філософські погляди Ю.Липи розкриті в його
“всеукраїнській трилогії” — “Призначення України” (1938), “Чорноморська
доктрина” (1940) та “Розподіл Росії” (1941). В цих працях Ю.Липа
виступає як теоретик сучасної української геополітики.
У вкрай несприятливий час воєнного лихоліття Ю.Липа разом із
Л.Биковським та І.Шовгенівим 1940 р. утворюють у Варшаві Український
чорноморський інститут — науково-дослідну установу вивчення політичних і
економічних проблем, що постануть перед Україною після здобуття
незалежності. Протягом 1940-42 pp. ними було видано 40 актуальних праць.
Мрією вчених було після відновлення Української держави перенести
Український чорноморський інститут до Одеси, щоб він став потужним
центром наукових досліджень у багатьох галузях. 3 цією метою Ю.Липа 1942
р. приїздив до Одеси, навіть зумів організувати видання декількох
наукових збірок. Проте війна не дала змоги довершити задумане.
Постать Ю.Липи була настільки значущою, що 1943 р. його діяльність
помітили у вищому державному проводі фашистської Німеччини. За наказом
Гітлера Ю.Липу було перепроваджено до Берліна, тому що, на думку
правителів Німеччини, він був найбільшим українським
ідеологом-державником. Йому було запропоновано очолити маріонетковий
уряд України. Однак Ю.Липа з гідністю відкинув цю ганебну пропозицію. І,
на диво, залишився живим…
Помітили його і радянці, з лабет яких вирватись мислителю не поталанило.
На світанку 20 серпня 1944 р. Ю.Липу було по-звірячому замордовано в с.
Бунів Яворівського району, що на Львівщині.
Сьогодні прийшов час віддати письменникові заслужену шану, повернути
Україні і світові його фундаментальні твори і славне Ім’я.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
