UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДоба культурно-національного Відродження (ХІХ – початок ХХ ст.)(реферат)
Автор
РозділОбразотворче мистецтво, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3518
Скачало463
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Доба культурно-національного

 

Відродження (хіх – початок хх ст.)

 

Ліквідація гетьманства (1764), зруйнування Запорізької Січі (1775),

поділ українських земель на губернії, юридичне оформлення на Лівобережжі

та Слобожанщині кріпосного права (1783), скасування чинності

магдебурзького права (1783), скасування чинності магдебурзького права

(1831) та Литовського статуту (1840) на Правобережжі поклали край

виборності урядовців, неросійському судочинству, а отже, і всякій

автономії України, яка фактично стала безправною колонією Російської

імперії. Західноукраїнські землі у складі Австрійської держави також

перебували на колоніальному становищі.

 

І все ж соціально-економічні зміни, які відбувалися в ХІХ ст.,

стимулювали культурний процес на українських землях, звичайно, з певними

особливостями. Справа в тому, що індустріалізація та урбанізація тоді ще

мало торкнулись українців: лише трохи більше п’яти відсотків їх

проживало на кінець ХІХ ст. у містах, більшість і далі залишалася

зв’язаною з сільським господарством. Мало українців було і серед

інтелігенції: 16 відсотків юристів, 25 – учителів, менше 10 –

письменників та митців. У промисловості та торгівлі значну роль

відігравали росіяни та євреї. Міські наймані робітники у більшості своїй

були відчужені від національної культури аж до Лютневої революції 1917

р., чому сприяли умови їхнього життя: абсолютна економічна залежність,

відсутність політичних прав, брак шкіл та книг українською мовою, що в

інтернаціональному середовищі заводів і фабрик руйнувало мову і

національний менталітет. Оберігало національну культуру село. Звідси

черпали дослідники свої відомості про українські звичаї, традиції,

обряди; тут заховувались безцінні для нашої літератури скарби – пісні,

думи, легенди, казки. Однак нові відносини, які формувалися в

суспільстві, поступово руйнували патріархальний устрій села, його побут,

звичаї, моральні засади, зовнішні впливи губили народну культуру, що

стало особливо помітно на початку ХХ ст..

 

Колоніальний стан України, політика царського уряду, спрямована на

асиміляцію українців, знищення останніх особливостей національного

життя, призвели до руйнування культуротворчої еліти нації. Колишня

козацька старшина, отримавши дворянські привілеї та великі маєтності,

зрікалася українства, русифікувалась і з погордою дивилася на українську

культуру. На Правобережжі та на західноукраїнських землях такий стан

речей існував ще з ХVІІІ ст., тільки тут панівні верстви були ополячені

й окатоличені.

 

Українська православна церква, потрапивши в залежність від уряду, теж

не могла обстоювати інтереси національної культури. Перебуваючи під

юрисдикцією російської патріархії, вона фактично стала помічником тих

шовіністично настроєних кіл Росії, які жадали зникнення українців як

нації. Оборонцем національних інтересів виступила лише греко-католицька

церква, але й тут консерватизм церковних кіл позначався на культурному

поступі.

 

Місію творення нової культури взяла на себе українська інтелігенція.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ