UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗвичаї і обряди (реферат)
Автор
РозділНародознавство, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3971
Скачало1170
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

ЗВИЧАЇ І ОБРЯДИ

 

 

Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї,

що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками.

 

Але звичаї – це не відокремлене явище в житті народу, це – втілені в

рухи і Бію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими

людьми. А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духовну

культуру даного народу, що в свою чергу впливає на процес постання

народної творчості. Саме тому народна творчість нерозривно зв’язана з

звичаями народу.

 

Звичаї народу – це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в

сучасному, а і в його історичному минулому.

 

Народні звичаї охоплюють усі ділянки громадського, родинного і

суспільного життя. Звичаї – це ті неписані закони, якими керуються а

найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичаї, а також

мова – це ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один

народ в одну націю. Звичаї, як і мова, виробилися протягом усього

довгого життя і розвитку кожного народу.

 

В усіх народів світу існує повір’я, що той хто забув звичаї своїх

батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син,

і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений

для свого народу.

 

У нашого, українського народу існує повір’я, що від тих батьків, які не

дотримуються звичаїв, родяться діти, що стають вовкулаками.

 

Вовкулака – це завжди понурий, завжди чимось незадоволений чоловік; в

день святого Юрія він перекидається вовком, бігає разом з іншими звірами

по лісі і має лише опасок на своїй довгій кудлатій шиї; а в день

зимового Миколи він знову перекидається чоловіком. Вовкулака, бувши в

людській постаті, до церкви не ходить, з людьми не вітається і звичаїв

людських не знає.

 

Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України, як до матері,

що вічно страждає, питається:

 

Чи ти рано до схід-сонця

 

Богу не молилась?

 

Чи ти діточок непевних

 

Звичаю не вчила?

 

Як бачимо з цих слів Шевченка, не вчити своїх дітей звичаїв – це такий

же великий гріх для матері, як і гріх не молитися Богові.

 

Наша Україна велика. Українці розселені на багатьох сотнях кілометрів

від Кубані по Сян і ще донедавна були розірвані різними державними

кордонами. Живе на Україні 45 мільйонів людності, які, на щастя, мають

більше звичаєвих особливостей спільних, ніж різних.

 

Коли ми почнемо приглядатися, то побачимо, що звичаї нашого народу на

диво між собою близькі. Хто його знає, чи не є саме ця близькість

звичаїв тим цементуючим матеріалом, що перемагає своєю міццю всі інші

сили, які працюють на руйнування єдності нашого народу.

 

Усна народна творчість також може служити класичним прикладом єдності

між усіма українськими землями. Ця спільність мови та звичаїв завжди

була тими вузлами, які зв’язували наш народ, коли він був штучно

поділений державними кордонами. Не випадково в Україні існує повір’я, що

духи всіх дітей – живих і мертвих, забутих і без вісти пропалих – на

Святий Вечір злітаються до своїх матерів на таємну вечерю, і ніякі

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ