UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПлетіння з лози (реферат)
Автор
РозділНародні промисли, ремеслярство
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8717
Скачало535
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ПЛЕТІННЯ З ЛОЗИ.

 

Біля доріг, струмків, на берегах річок, озер, недалеко від будов, у

скверах, парках можна зустріти великі хащі верболозів або ж дерева з

розкинутими гілками, які деколи досягають тридцятиметрової висоти. Верба

(лоза) найбільш поширена як природний матеріал. Здавна люди запримітили

її чудові властивості. Міцна, зручна в плетінні, вона годилась для

створення великих та малих виробів.

 

Плетіння з лози — один із найдавніших видів народного мистецтва. За

свідченням археологів, воно виникло ще в епоху неоліту, набагато раніше

від гончарства, ткацтва, обробки дерева, металу. Поява плетених виробів

зумовлена наявністю сировини в достатній кількості, а також простими

техніками виконання, які не вимагали складних знарядь праці. У цей

період виникли основні види плетінь: просте, спіральне та ін.

 

Ми майже не знаємо імен народних майстрів минулого. Свою майстерність

вони передавали від батька до сина, від діда до внука, як у народі

кажуть — "з рук в руки". З покоління в покоління вдосконалювали свої

винаходи, фантазію. Час відкидав усе випадкове, недовершене, шліфуючи й

зберігаючи тільки цінне та високохудожнє. Так пошуки й досягнення

окремих майстрів об'єднувалися, утворюючи скарбницю народної творчості.

 

Найбільшого поширення плетені вироби набули на початку XIX століття з

окореного прута. Про це свідчать акварелі львівського художника Юрія

Глоговського, де постаті людей в народному одязі доповнювали плетені

кошики та інші речі, якими користувалися селяни, а інколи міщани. Кошики

мали круглу або витягнуту форму вінця, густоплетені, ажурні, з накривкою

й відкриті.

 

Поширенню й розвитку народного промислу в XIX столітті сприяла місцева

керівна влада, яка дозволяла й допомагала створювати навчальні

май-стерні-школи. Одна з перших шкіл була відкрита 1879 року в с.

Нижневі Тлумацького району Івано-Франківської області. Подібні школи

пізніше організовувались у м. Сторожинці (1891) на Буковині, у с. Іза на

Закарпатті та інших місцевостях.

 

Велику роль у популяризації плетених виробів відігравали господарські

виставки-ярмарки, які відбувались у Полтаві (1837), Харкові (1849),

Києві (1852), на західних землях України — Львові (/877), Коломиї

(1880), Тернополі (1884). У цей період розширюється асортимент плетених

виробів і меблів (столи, крісла, дивани, дитячі качалки, дорожні речі,

кошики, хлібниці)

 

У даний час плетіння набуло чи не-найбільшої популярності і як вид

художнього промислу ввійшло до провідної групи ремесел, поступаючись

лише вишивці, ткацтву та кераміці.

 

Для плетіння використовують однорічні пагони різної довжини, придатний

також окорений і нескорений прути. Кору знімають двома способами:

очищають від кори свіжозрізані прути (липень—серпень, березень –

квітень), які кип'ятять протягом 30— 120 хв. (залежно від об'єму

посудини та кількості води). Після очищення прутики сортують,

просушують, зв'язують у невеликі пучки та ставлять у сухому приміщенні

на зберігання.

 

Для початкових занять із лозоплетіння потрібні однорічні прутики

довжиною 30—120 см різної товщини. З них можна виготовляти нескладні,

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ