UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваФіскальна політки держави (Бюджетно-податкова політика) (лекція)
Автор
РозділМакроекономіка, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5838
Скачало581
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Тема. ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ.

 

(Бюджетно-податкова політика).

 

План.

 

1. Цілі та засоби економічної політики.

 

2. Фіскальна політика. Мультиплікатори фіскальної полі-

 

тики.

 

3. Автоматичні стабілізатори та дискреційна стабіліза-

 

ційна політика.

 

4. Державний бюджет та бюджетне обмеження.

 

5. Фіскальні дефіцити.

 

6. Державний борг.

 

7. Формування системи державного регулювання економіки

 

України.

 

 

1. Цілі та засоби економічної політики.

 

Цілі економічної політики можуть узгоджуватися демок-

 

ратично, пошуками компромісу в процесі зіткнення і поєднання

 

інтересів різних суспільних груп. Але для такого узгодження

 

необхідно мати розвинені інститути демократії. Іншим способом

 

узгодження інтересів є авторитарне прийняття рішень щодо

 

цілей економічної політики. Здавалось би, демократичне при-

 

йняття рішень - це завжди добре, а авторитарне - погано. Про-

 

те, виявляється демократичний спосіб нерідко має суттєвий не-

 

долік: він хибує на так званий "перерозподільчий ефект", коли

 

в результаті намагання задовольнити одночасно всіх втрачає-

 

ться практична значущість певних кроків, заходів економічної

 

політики. Окрім того, якщо демократичні рішення приймаються

 

більшістю голосів, то інтереси меншості часто-густо взагалі

 

не враховуються. І в цьому разі стирається відмінність між

 

демократичними і авторитарними: адже і в першому, і в другому

 

випадках інтереси певних суспільних груп при формуванні еко-

 

номічних цілей можуть виявитись проігнорованими.

 

Спосіб прийняття рішення, який дає змогу враховувати

 

якомога ширше коло інтересів, був запропонований відомим

 

італійським економістом кінця ХІХ - початку ХХ століття

 

Вільфредо Парето. Цей спосіб дістав назву оптимуму, або кри-

 

терію Парето. Критерій формулюється так: добробут суспільства

 

досягає максимуму, а розподіл ресурсів стає оптимальним тоді,

 

коли будь-яка зміна у цьому розподілі не погіршує добробуту

 

хоча б одного його учасника. Або іншими словами: рух у бік

 

оптимуму передбачає збільшення добробуту інших. Отже, в резу-

 

льтаті прийнятя рішень має досягатися покращення умов хоча б

 

одного суб'єкта при тому, що умови жодного іншого не погі-

 

ршуються.

 

У даному разі критерії Парето сформульовано в такий

 

спосіб, щоб він міг бути застосований до нашої проблеми -

 

координації цілей екомічної політики. Адже забезпечення доб-

 

робуту певних соціальних прошарків і пов'язаний з ним роз-

 

поділ ресурсів - саме це і становить зміст прийняття рішень у

 

економічній політиці. Але цей критерій, маючи загальне зна-

 

чення, може бути застосований і до інших проблем, там, де

 

йдеться про поєднання інтересів. Тому критерій оптимуму, за

 

Парето, ми проілюструємо прикладом, у якому йтиметься про

 

оптимальні умови обміну. До речі, саме така ілюстрація

 

міститься у "Підручнику політичної економії" (1906 р.) самого

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ