UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваБандитизм як кримінально-правове явище (реферат)
Автор
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2344
Скачало334
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Бандитизм як кримінально-правове явище

 

Бандитизм є одним з найбільш поширених проявів організованої злочинності

в Україні та у світі. Тому його детальне вивчення має важливе значення

для всебічної та ефективної боротьби і попередження цього виду злочину,

що набуває особливої значимості після прийняття нового Кримінального

кодексу України, в якому закладено нові сучасні погляди на організовану

злочинність і способи протистояння цьому явищу. Поняття “бандитизм”

виникло досить давно. Ще В.І. Даль у першому виданні “Толкового словаря

живого великорусского языка” у 1863–1866 р. дав визначення понять

“банда” і “бандит”: “Банда – толпа, шайка, ватага, артель, скоп, соглас,

общество, братство или союз в  дурном значении. Бандит – вор, дерзкий

мошенник, грабитель, разбойник, подорожник, подорожная вольница” [1].

 

Однак, цей словник не дає визначення бандитизму як явища, що зумовлено

правовою недослідженістю цього питання того часу. Сучасні ж тлумачні

словники, керуючись науково-правовим досвідом кримінології, дають

визначення цього слова. Наприклад, у “Новому словнику української мови”

можна знайти таке тлумачення: “Бандитизм – злочинна діяльність озброєних

банд, що чинять грабежі, розбої, вбивства” [2].

 

Своє перше законодавче закріплення даний вид злочину – бандитизм –

отримав лише на початку XX ст. В “Уголовном уложении” Російської

імперії, до якої за тих часів належала Україна, що затвердив цар Микола

II 22 березня 1903 р., вже можна знайти перші не дуже чіткі спроби

виділити групові озброєні напади в окремий вид злочину, або окрему

кваліфікуючу ознаку [3]. Так, пункт 6 статті 454 зазначеного документа

передбачає таку кваліфікуючу ознаку вбивства, як вчинення  його

“шайкою”, за яку того часу розуміли саме озброєну групу злочинців.

Аналогічна кваліфікуюча ознака існувала й по відношенню до кваліфікації

розбою і вимагательства (відповідно, п. 6 ст. 589 та п. 4 ст. 590).

Проте конкретних визначень поняття “бандитизм” та пов’язаних з ним

понять зазначений вище документ не містив. Вперше в українському

законодавстві це поняття з’являється у Кримінальному кодексі УРСР,

затвердженому Постановою ВЦВК від 23 серпня 1922 р. [4]. У підглаві II –

Про злочини проти порядку управління – глави I – Державні злочини –

містилася ст. 76 (ця стаття, як і решта статей цього Кодексу, не мала

конкретної назви), що передбачала настання відповідальності за

організацію й участь у бандах (озброєних шайках) в розбійних нападах,

пограбуваннях, нальотах, що ними організовувалися, на радянські приватні

установи і окремих громадян, за зупинку потягів і зруйнування

залізничних шляхів, незважаючи на ту обставину, чи супроводжувалися

напади вбивствами та пограбуваннями, чи не супроводжувалися, а також за

пособництво бандам та приховування банд і окремих їх учасників, так само

як і приховування добутого (злочинним шляхом майна)* та слідів злочину.

Таким чином, зазначена стаття закріпила визначення поняття банди як

озброєної шайки, тобто групи осіб. Крім цього, вже одночасно з цим

стаття визначила організацію та участь у банді як окремий закінчений

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ