UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75836
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 13

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВиборче право та виборчі системи зарубіжних країн (реферат)
Автор
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6300
Скачало493
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ТЕМА 5. ВИБОРЧЕ ПРАВО ТА ВИБОРЧІ СИСТЕМИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН.

 

План лекції.

 

Поняття виборчого права.

 

Порядок проведення виборів.

 

Виборчі системи зарубіжних країн.

 

1. Одним з елементів демократії є вибори в різні органи державної влади.

В науці конституційного права термін “виборче право” в залежності від

конкретних обставин пояснюється диференційовано.

 

По-перше, виборче право – це інститут конституційного права, який

складається з правових норм, що регулюють порядок надання громадянам

права брати участь у виборах. Виборче право має своїми джерелами

конституції, конституційні закони, акти парламентів, постанови урядів,

укази глав держав.

 

По-друге, виборче право – це суб’єктивне право громадянина бути

учасником конституційно-правового відношення, яке виникає при виборах. В

даному випадку виборче право означає право громадянина бути

зареєстрованим як кандидат або виборець, право на подачу голосу і т.д.

та відповідний обов’язок з боку органів держави.

 

Як суб’єктивне право особи (громадянина) воно поділяється на активне в

пасивне виборче право. Активне виборче право – це встановлене законом

право громадянина брати участь у виборах в органи державної влади

насамперед шляхом голосування. Пасивне виборче право означає право

балотуватись на відповідні посади, тобто право бути обраним. Можливість

надання активного і пасивного виборчого права зумовлюється певними

вимогами до потенційних учасників виборів.

 

Віковий ценз – це встановлена законом вимога, згідно з якою право участі

у виборах мають громадяни при досягненні певного віку. Спочатку у

більшості європейських країн віковий ценз становив 21-25 років. У 1969

р. У Великобританії він становив 18 років. Наступного року той самий

ценз був прийнятий у ФРН, США, а згодом – Франція, Італія, Швеція,

Іспанія, Греція та ін. У Туреччині, Швейцарії та Японії віковий ценз

становить 20 років.

 

В наші дні зберігається різниця між віковими цензами для виборчого

активного і пасивного права (на виборах у нижні палати парламентів

Бельгії, Великобританії, Росії відповідних прав набувають у віці 18 і 21

року, Франції і Румунії – 18 і 23 роки, Японії – 20 і 25 років. У Данії,

Нідерландах, Фінляндії, Швейцарії, Угорщині, Словенії вікові цензи для

активного і пасивного виборчого права збігаються. На виборах у верхню

палату парламенту віковий ценз для пасивного виборчого права вищий, ніж

для виборів до нижньої.

 

Ценз осілості являє собою встановлену державою вимогу, відповідно до

якої виборче право надається тільки тим громадянам, які проживають в тій

чи іншій місцевості на протязі певного часу. У США – 1 місяць, ФРН і

Японія – 3 місяці, Бельгія і Франція – 6 місяців, Канада і Фінляндія –

12 місяців тощо.

 

Існують обмеження для пасивного виборчого права. Наприклад, невибірність

– це обмеження можливості балотуватися в якості кандидата; несумісність

посад – заборона займати певні посади на протязі строку повноважень

вибірних посадових осіб – означає необхідність вибору між двома

посадами, який повинен бути здійснений або до, або після проведення

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ