UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗближення національного законодавства різних держав
Автор
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1744
Скачало170
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Зближення національного законодавства різних держав

 

У теорії права неодноразово зверталася увага на напрями, способи й форми

зближення правових норм різних держав. Узгоджений правовий розвиток

держав може відбуватися в таких основних напрямах та формах: зближення

законодавства, при якому визначаються загальні напрями, етапи та способи

зближення законодавства держав у певній сфері; гармонізація

законодавства, що виявляється в узгодженні загальних підходів, концепцій

розвитку національного законодавства різних держав, запровадженні

спільних правових принципів і схваленні окремих спільних рішень;

прийняття модельних законодавчих актів; уніфікація законодавства, тобто

надання юридичним нормам загальнообов'язковості для суб'єктів права хоч

би двох держав. Для реалізації цих напрямів, способів і форм можуть бути

використані певні акти. Наприклад, у першому випадку — програми, плани,

модельні акти, інше; у другому — наукові концепції тощо; у третьому —

спільні правові норми, стандарти і т. ін. Зрозуміло, що юридична сила

цих актів неоднакова, оскільки вони можуть бути програмними,

нормативно-орієнтовними, рекомендаційними, безпосередньо-імперативними

чи обов'язково схваленими. www.ukrreferat.com

 

Серед напрямів, способів, форм й актів, які сприяють узгодженому

правовому розвитку держав у сфері міжнародного приватного права важливе

значення має кодифіковане національне законодавство. Кодифікація

дозволяє заповнити прогалини у законодавстві, усунути дублювання норм,

розмежувати норми матеріального та процесуального права, досягти

визначеності та передбачення результатів як у нормотворчос-ті, так і у

врегулюванні спірних правовідносин. Вказане є важливим, зокрема у

випадку, якщо перед судом чи іншими заінтересованими особами постає

питання про те, які норми іноземного права слід вважати матеріальними, а

відповідно й застосовуваними. Адже загальноприйнятим є положення, що

іноземні процесуальні норми не можуть застосовуватися судами та мати

місце за межами юрисдикції держави, котра їх прийняла. Тут виявляється

так званий феномен переходу деяких норм процесуальної природи у сферу

матеріально-правової регламентації. При цьому в іноземному праві, до

якого слід звернутися для вирішення спору, сама кодифікація може мати

менше значення.

 

Дискусія про кодифікацію цивільних норм, що регулюють судочинство з

"іноземним елементом", триває вже багато років. Проти законодавчої

кодифікації норм міжнародного приватного права традиційно виступали

представники держав "сім'ї загального права", наприклад А. Еренцвейг

(США). Опоненти кодифікації вважають, що цей процес досягає тільки

формалізації, а не справедливого кінцевого результату. Зокрема,

швейцарський правник К. Сір зауважує: кодифікація норм міжнародного

приватного права робить скам'янілими норми про конфлікт законів. Але не

можна ігнорувати те, що процес кодифікації підвищує правову впевненість

суб'єктів правовідносин, а його недоліки завжди можна усунути.

 

Питання про способи кодифікації також є дискусійним. Відомими є два

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ