UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозірвання шлюбу за національним правом
Автор
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1759
Скачало310
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Розірвання шлюбу за національним правом

 

У багатьох державах існує принцип свободи розлучення. Однак у тих, де на

формування права вплинула католицька церква, розірвання шлюбу

заборонене. Так, Конституція Ірландії забороняє приймати законодавство,

яким дозволялося б розлучення. Воно не передбачене сімейним

законодавством Аргентини, Колумбії. Порівняно недавно можливість

розірвання шлюбу було надано в Італії (1970 p.), Португалії (1976 p.),

Іспанії (1981 p.).

 

Розірвання шлюбу означає припинення статусу, що був утворений шлюбом:

сторони можуть брати в новий шлюб; вони отримують право вибору

самостійного місця проживання;

 

жінка може обрати дошлюбне прізвище. Відбувається ліквідація правового

режиму майна, встановленого шлюбом. Особа, яка потребує матеріальної

допомоги та на користь якої винесено відповідне рішення суду, має право

на отримання такої допомоги. Окремим правовим системам відомі ще й

нетрадиційні наслідки розірвання шлюбу, скажімо, відшкодування

матеріальної чи моральної шкоди на підставі деліктної відповідальності

(ст. 234 Цивільного кодексу Франції).

 

Правові системи, які допускають розірвання шлюбу, можна поділити на дві

групи залежно від вирішення ними питання рівності чоловіка й дружини

щодо ініціативи розірвання шлюбу. Так, в одних державах обоє з подружжя

знаходяться в рівному становищі (більшість держав "сім'ї

континентального права", в т. ч. й Україна), в інших — чоловік перебуває

в привілейованому положенні (зокрема держави із санкціонованою

мусульманською релігією — Алжир, Йорданія, Сирія).

 

Розірвання шлюбу є одним із способів його припинення (поряд зі смертю

одного з подружжя та оголошення його померлим). Тривалий час розлучення

трактувалось як санкція за винну поведінку одного з подружжя (приміром,

у статтях 229—232 Цивільного кодексу Франції до 1975 p.). Одначе з

прийняттям нових законів про розлучення (у Великобританії, Франції, ФРН,

деяких штатах США) розірвання шлюбу вважається наслідком розпаду шлюбу й

сім'ї.

 

Часте застосування розлучення у правових системах викликало детальну

регламентацію підстав для цього.

 

Підставою для розлучення, передбаченою у багатьох державах, є воля

одного чи обох із подружжя. Так, у Швеції розлучення проводиться за

наявності односторонньої заяви після 6 місяців — терміну, необхідного

для зваження потреби в розлученні. Цей строк надається лише в тих

випадках, коли у подружжя від шлюбу є неповнолітні діти (віком до 16

років). Але вказаний термін не застосовується навіть за наявності

неповнолітніх дітей, якщо протягом двох років подружжя проживало окремо.

 

Фактичний розпад шлюбу є підставою для його розірвання у більшості

держав. Часто його називають "непоправним" розпадом (ФРН,

Великобританія, 11 штатів США, Австралія). До того ж в окремих державах

це єдина підстава розірвання шлюбу. Свідченням розпаду шлюбу в правових

системах можуть бути: тривале роздільне проживання подружжя; вагомі

розбіжності в поглядах на життя між подружжям; зрада одного з них, після

чого сумісне життя для іншої особи стає неможливим; жорстока поведінка

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ