UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКомпетенція парламентів. Статус депутатів(реферат)
Автор
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2012
Скачало257
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Компетенція парламентів. Статус депутатів

 

Для завершеного аналізу парламентаризму слід розглянути форми

закріплення компетенції представницьких органів, а також зміст

відповідних повноважень. Згідно з принципом розподілу влад, парламенти

визначаються як носії законодавчої влади. «Всі встановлені тут (у

конституції. — В. Ш.) законодавчі повноваження належать конгресу

Сполучених Штатів», — записано в ст. 1 Конституції США. Ця ідея в тій чи

іншій формі викладена в основних законах практично в усіх розвинутих

країнах.

 

Сучасна конституційна теорія та практика не визнає парламенти верховними

органами влади. Вони не повновладні, неправомочні розглядати і

вирішувати будь-яке питання, що належить до відання держави, бо це б

суперечило ідеї установчої влади. Всі повноваження парламентів належать

їм не з якогось власного права, а завдяки фіксації в конституціях, які й

наділяють представницькі органи відповідною компетенцією. З іншого боку,

оцінка парламентів як повновладних органів суперечила б змісту принципу

поділу влад. Як зазначалось, за цим принципом влади не тільки поділені і

зрівноважують одна одну, а й рівні.

 

Характеризуючи форму закріплення і зміст парламентської компетенції,

слід зазначити, що вони певною мірою пов'язані з побудовою

представницьких органів. Зокрема, бікамералізм парламентів зумовлює

наявність повноважень у кожної з двох палат, і, як правило, нижні палати

відіграють більшу і навіть домінуючу роль. Разом з тим є парламенти, де

повноваження палат в цілому рівні. До них насамперед слід віднести

представницькі органи Італії, США та ряду інших держав. Зокрема, обидві

палати американського конгресу мають однакові законодавчі повноваження,

за винятком того, що біллі (законопроекти) з фінансових питань можуть

бути спочатку винесені на розгляд палати представників.

 

Іноді кожна з палат має особливі, притаманні тільки їй повноваження.

Наприклад, сенат конгресу США має виключне право давати «пораду і згоду»

щодо кандидатур, пропонованих президентом на цілий ряд посад, а також

щодо ратифікації міжнародних договорів. Якщо ніхто з кандидатів у

президенти за результатами виборів не забезпечить собі більшості голосів

вибірників, обрання його здійснюється палатою представників. За таких

самих обставин сенат обирає віце-президента. Палата представників має

право притягати до відповідальності у порядку імпічменту президента та

деяких посадових осіб, а правом розглядати справи, порушені в такому

порядку, наділений сенат. Наявність окремих, особливих повноважень у

кожної з палат характеризує і деякі парламенти, палати яких не можна

визнати рівноправними.

 

Зміст компетенції парламентів зумовлює характер їхніх функцій. До

парламентських функцій звичайно відносять законотворчість, прийняття

бюджету і контроль за діяльністю органів виконавчої влади. Серед цих

функцій також називають зовнішньополітичну і судову. Останні дві функції

парламентів мають, по суті, супутнє значення.

 

Конституції передбачають лише окремі форми участі представницьких

органів у зовнішньополітичній діяльності держави. Парламенти, як

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ