UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНародний суверенітет і конституційно-правові засоби прямої демократії(реферат)
Автор
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1776
Скачало222
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Народний суверенітет і конституційно-правові засоби прямої демократії

 

Принцип народного суверенітету знайшов своє відображення в цілому ряді

конкретних засобів реалізації влади. За змістом цього принципу до таких

засобів насамперед мають бути віднесені конституційно-правові засоби

прямої демократії.

 

Найвідомішим і найпоширенішим засобом прямої демократії є референдум.

Референдум — це спосіб прийняття офіційних рішень шляхом проведення

голосування виборців з питань, встановлених конституцією або

законодавством. Таке голосування може мати загальний або локальний

характер (відповідно загальнодержавний і місцевий референдуми).

 

Інститут референдуму має свою історію. Він був відомий у

державно-політичному житті Стародавнього Риму, де відповідні заходи мали

назву плебісцитів. За нових часів референдум був уперше проведений 1780

р. у північноамериканському штаті Массачусетс, а починаючи з середини

XIX ст. цей інститут був сприйнятий у більшості штатів США і в

Швейцарії. Характерно, що й сьогодні у Сполучених Штатах проводяться

тільки місцеві референдуми на рівні штатів,

адміністративно-територіальних одиниць та міст. У Швейцарії референдуми

проводяться як на місцевому рівні, так і на рівні федерації. У кінці XIX

ст. референдум був запроваджений в окремих штатах Австралії, а згодом —

і в межах усієї країни.

 

Не дивно, що саме в названих країнах референдуми проводились найчастіше.

У Швейцарії, починаючи з 1874 p., відбулося близько 150 тільки

конституційних референдумів. В Австралії з початку XX ст. було

організовано 40 загальнодержавних референдумів. У США лише в штаті

Каліфорнія у період між 191211978рр. проведено понад 170 голосувань з

ініціативи самих виборців.

 

Досить поширеним став референдум у XX ст. Його проведення було

передбачено рядом конституцій європейських держав, прийнятих у період

між світовими війнами. Зокрема, це стосується чинних конституцій Австрії

та Ірландії. Ще частіше про цей інститут згадують новітні основні

закони:

 

Данії, Іспанії, Італії, Франції, ФРН (на рівні федерації та її

суб'єктів), Швеції, Японії. Організація референдумів передбачається

конституціями майже всіх центрально- і східноєвропейських держав, а

також держав, що утворилися на терені колишнього СРСР. Нарешті, інститут

референдуму широко відомий конституційній практиці країн, що

розвиваються.

 

Майже в усіх цих випадках конституційна регламентація референдумів

доповнюється спеціальними законами, які деталізують порядок їх

проведення. Іноді відповідні заходи здійснюються на основі спеціальних

урядових або парламентських рішень (Греція, Норвегія). Конституції і

закони встановлюють певне коло суб'єктів референдної ініціативи. У

різних країнах до них віднесені глава держави або парламент. Іноді ці

суб'єкти мають взаємодіяти. Наприклад, у Польщі референдум можуть

призначати нижня палата парламенту або президент за згодою верхньої

палати. У деяких країнах правом референдної ініціативи наділена

визначена частина складу парламенту (1/3 у Словенії, 1/5 в Італії тощо).

 

У ряді країн референдум повинен бути проведений на вимогу певної

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ