Реферат на тему:
Обставини, які можуть впливати на юридичну силу дій
Для того, щоб та чи інша дія тієї чи іншої особи набула юридичної сили,
потрібно щоб ця дія була юридично значимою і спричиненою волевиявленням
цієї особи. Воля є вродженою здатністю людини. Як уже зазначалося, вона
має внутрішній і зовнішній прояви. Внутрішня воля відображається лише в
свідомості. Зовнішнім проявом волі є дія. Хоча такий поділ волі і носить
умовний характер, але з його допомогою можна з’ясувати суть такого
правового поняття, як юридична сила юридично значимої дії (або: сила
юридичної дії). Юридична сила дії визначається адекватністю дії
внутрішній волі особи, що вчинила цю дію.
У житті трапляються обставини, здатні негативно впливати на внутрішню
волю, а відтак і на юридичну силу дії. Ці обставини можна розділити на
дві групи: а) передбачені законом; б) випадкові.
До першої групи слід віднести обставини, за наявності яких особа або
взагалі не може вважатися носієм внутрішньої волі (недієздатна особа),
або є обмеженою у волевиявленні (неповнолітня особа, обмежена судом у
дієздатності). Регулюючи відносини, пов’язані з дієздатністю,
законодавець виходить з того, що особи, які не мають внутрішньої волі,
не в змозі учинити юридичні дії. Обмеження в дієздатності враховує
несталість волі особи, неспроможність завжди усвідомлювати свої дії або
належним чином керувати ними, що може призвести до небажаних наслідків
як для самої особи, так і для інших осіб. Юридично значимі дії обмежених
у дієздатності осіб можуть набувати чи не набувати юридичної сили в
залежності від дотримання цими особами порядку вчинення таких дій.
Так, обмежені в дієздатності можуть укладати угоди за згодою
піклувальника. Для обставин, які передбачені законом і які впливають на
юридичну силу юридично значимих дій, характерним є те, що вони діють
протягом визначеного законом часу або до відміни рішення суду про
визнання особи недієздатною чи обмеженою в дієздатності.
До випадкових відносять обставини, внаслідок яких воля особи може бути
паралізована на короткий час (мить). До цих обставин слід віднести: сон;
хворобливе марення; афект; сп’яніння; насильство; обман; помилки тощо.
До цієї групи входять також такі обставини, за наявності яких особа діє
з примусу, хоча І свідомо, знаючи про те, що її дії можуть призвести в
майбутньому до негативних наслідків як для неї, так і близьких їй людей.
Причому в неї є певний час для обмірковування своєї поведінки.
Найчастіше Іде відбувається в результаті збігу несприятливих обставин
(кабальні угоди). Постає питання про силу юридичних дій, вчинених під
впливом випадкових обставин.
Варто зазначити: якщо буде доведено, що особа діяла під впливом
обставин, які тимчасово паралізували її волю або вимусили її поступити
таким чи іншим чином, то такі дії не повинні мати юридичної сили. Але це
правило не буде діяти, якщо буде підтверджено, що особа сама свідомо
привела себе в такий стан вживанням алкоголю чи наркотиків або іншим
способом. Навіть і в цьому випадку слід розрізняти дії в залежності від
їх спрямованості. Якщо громадянин, перебуваючи у стані сп’яніння,
заподіяв комусь шкоду, то він повинен її відшкодувати. Якщо ж стан його
сп’яніння був використаний іншими особами, і він вчинив дію, яка
негативно вплинула на майновий чи особистий стан його самого або інших
осіб, то така дія сама по собі не повинна мати юридичної сили.
Як бачимо, юридичні дії слід віднести до юридичних фактів.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
