UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПравові засади регулювання статусу фізичних осіб у міжнародному приватному праві
Автор
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2054
Скачало333
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Правові засади регулювання статусу фізичних осіб у міжнародному

приватному праві

 

Серед суб'єктів міжнародного приватного права важливе місце у

правовідносинах займають фізичні особи, правовий статус яких може бути

різноманітним. У доктрині, законодавстві, практиці до цих осіб

застосовують поняття "іноземці". Воно вважається широким за змістом і

включає вужчі за значенням поняття: "іноземний громадянин", "особа без

громадянства" (апатрид), "особа з кількома громадянствами" (біпатрид) та

ін. Поняття, що виражаються вказаними термінами, не завжди визначаються

у джерелах права та доктрині держав. Якщо ж вони й містять такі

визначення, то останні не є однаковими.

 

Кожна держава визначає у власному законодавстві, хто є її громадянином.

Тобто, враховуючи вимоги національного законодавства, можна вирішити

питання про те, яка особа не є громадянином цієї держави. Положення про

визначення громадянства особи закріплені в Європейській конвенції про

громадянство, схваленій Комітетом Міністрів Ради Європи 15 травня 1997

p. та відкритій для підписання з 6 листопада 1997 p. Україна поки що не

підписала цієї Конвенції. Концепція, за якою іноземцем вважається особа,

що не є громадянином цієї держави, превалює у більшості держав. Тому у

них поняття "іноземець" включає поняття: "іноземний громадянин" та

"особа без громадянства".

 

Сукупність прав, свобод та обов'язків іноземців у державі перебування,

що гарантуються нею, утворюють їхній правовий статус, який у

міжнародному приватному праві часто залежить від: 1) виду правового

зв'язку особи з державою (іноземні особи, особи без громадянства, особи

з кількома громадянствами, біженці та ін.); 2) терміну перебування у

державі (постійно проживають, тимчасово перебувають); 3) мети

перебування у державі (виконання службових обов'язків, підприємницька

діяльність; виконання певної роботи, навчання, підвищення кваліфікації,

стажування, лікування, знаходження у приватних справах тощо); 4)

притаманності особам імунітетів і привілеїв (працівники дипломатичних і

консульських установ).

 

Статус фізичних осіб у міжнародному приватному праві майже завжди

повністю підпорядковується законодавству держави перебування, тобто

нормам конституцій держав, спеціальним законам про правовий статус

іноземців, іншим нормативним актам. На іноземних громадян може

поширюватись і дія законодавства держави їхнього громадянства, на осіб

без громадянства — законодавство держави їхнього постійного місця

проживання. Статус цих осіб визначається також міжнародними угодами. До

них належать, зокрема, Конвенція про правовий статус біженців від 28

липня 1951 p., Конвенція про правовий статус осіб без громадянства від

28 вересня 1954 p., міжнародні угоди щодо прав та обов'язків фізичних

осіб у конкретних правовідносинах.

 

Кожна держава, яка приймає іноземців, окрім правових норм повинна

дотримуватися загальних міжнародно-правових принципів, тобто визнаних

усіма державами обов'язкових норм міжнародного права, що їх закріплено:

у Статуті ООН; Загальній декларації прав людини 1946 p.; Міжнародних

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ