UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПравові режими, що надаються іноземцям для реалізації їхніх прав та обов'язків
Автор
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3407
Скачало280
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Правові режими, що надаються іноземцям для реалізації їхніх прав та

обов'язків

 

Іноземні громадяни та особи без громадянства, перебуваючи у гетерогенній

для них державі, мають певний обсяг прав та обов'язків. Цей обсяг

залежить від режиму їх здійснення, який встановлюється національним

законодавством або міжнародними договорами. Відомо декілька видів

правових режимів реалізації прав та обов'язків. Найпоширенішим є

нащо-пальний правовий режим. Він означає, що іноземці користуються майже

тим обсягом прав і мають майже ті ж обов'язки, що й громадяни своєї

держави. Зазначений принцип закріплений, зокрема, у згадуваних Конвенції

про правовий статус біженців та Конвенції про правовий статус осіб без

громадянства. Але повного зрівняння прав та обов'язків іновемців з

власними громадянами не допускається. Тобто термін "національний режим"

є певною мірою умовним. Вказане підтверджує, зокрема, зміст ст. 20 гл. 2

Конституції Швеції, що містить вичерпний перелік сфер, у яких іноземці,

здійснюючи права і обов'язки, користуються національним

 

режимом.

 

Конституція Португалії вказує, що іноземці на території цієї держави

користуються правами та мають обов'язки, які відповідають правам та

обов'язкам португальських громадян (ч. 1 ст. 15). Проте це положення не

поширюється на права іноземних громадян, апатридів щодо зайняття ними

окремих державних посад, а також на права та обов'язки, які відповідно

до Конституції й законів є винятково правами та обов'язками громадян

цієї держави.

 

Іноземець, який перебуває на території певної держави, підпорядковується

її законодавству та юрисдикції. Він не може вимагати надання йому

окремих прав, які хоч і передбачені нормативно-правовими актами держави

його громадянства, доміцилію тощо, проте не санкціоновані у державі

перебування. Наприклад, у сфері шлюбно-сімейних відносин іноземець,

перебуваючи у державі, де визнаються тільки моногамні шлюби, не може

вимагати застосування норм про укладення полігамного шлюбу тільки на тій

підставі, що його "власне" законодавство передбачає можливість такого

шлюбу. Іноземець не може вимагати надання йому у власність землі тільки

тому, що за його "власним" законодавством він може стати власником землі

у своїй державі. Іноземець не може мати у власності (користуванні,

володінні) майно, вилучене з обігу у державі його перебування, тільки на

тій підставі, що у державі його громадянства чи місця постійного

проживання (для апатридів) він може бути власником (користувачем,

володільцем) такого майна.

 

Обсяг прав та обов'язків іноземців не є усталений. Він може бути

змінений внаслідок набуття особами іншого правового статусу, наприклад,

внаслідок набуття, зміни чи позбавлення громадянства, зміни тимчасового

перебування у державі на постійне місце проживання у ній. Кількість прав

і обов'язків може збільшитися внаслідок застосування взаємності шляхом

укладення міжнародних угод чи зменшитися через застосування реторсії.

 

Іноземцям у державі перебування для здійснення їхніх прав і обов'язків

може бути наданий режим найбільшого сприяння. Тобто, ці особи мають

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ