Реферат на тему:
Претензійні, присікальні, гарантійні та інші строки.
Претензійні строки — це встановлений законом строк, протягом якого
сторона, право якої порушено, зобов’язана перед тим, як звернутися з
позовом до арбітражного суду, направити порушникові претензію. Мета
претензійного порядку – звільнити судові органи від розгляду спорів, які
можуть бути врегульовані сторонами самостійно в доарбітражному порядку.
Залежно від підстав та категорії спору розрізняють строки пред’явлення
та розгляду претензій.
Чинне законодавство не обмежує потерпілу сторону часом звернення з
претензією, окрім випадків, передбачених у транспортному законодавстві.
Щодо загальних строків розгляду претензій, то вони встановлені у ст. 7
АПК України. Претензія підлягає розглядові протягом одного місяця від
дня її отримання. Якщо ж обов’язковими для сторін правилами чи договором
передбачене право перевірки забракованої продукції (товарів)
підприємством-виготовлювачем, то претензії, пов’язані з якістю та
комплектністю, розглядаються протягом двох місяців.
Щодо претензій до перевізника, то вони повинні бути пред’явлені протягом
шести місяців, а претензії про сплату штрафів чи премій — протягом 45
днів. Перевізник зобов’язаний розглянути претензію протягом трьох
місяців, а претензію по перевозці, здійснюваній перевізниками різних
видів транспорту по одному документу, — протягом шести місяців, і
претензії про сплату штрафу чи премії — протягом 45 днів.
При порушенні строків розгляду претензії чи залишенні її без відповіді
арбітражний суд може стягнути з порушника штраф у розмірі 1% від суми
претензії. Якщо ж позивач звертається з позовом до арбітражного суду і
не подає доказів того, що ним вживалися заходи доарбітражного
врегулювання спору, то арбітр відповідно до п. 7 ст. 63 АПК України
повертає заяву без розгляду для усунення допущених порушень.
Строки оперативного захисту порушених прав. Законодавство, практика,
наука цивільного права дозволяють захищати порушене суб’єктивне право
власними односторонніми діями і без звернення до юрисдикційного органу.
Це, зокрема, має місце при застосуванні оперативно-господарчих санкцій.
Так, при порушенні зобов’язань контрагентом потерпіла сторона може
відповідно на це відреагувати: скасувати знижки з ціни, які надавалися:
відмовитися від оплати неякісної продукції, яку поставщик поставив;
відмовитися від поставки продукції, строк поставки якої прострочений, і
нарешті, в односторонньому порядку (як передбачено Положенням про
поставку продукції виробничо-технічного призначення) розірвати договір.
Але застосування заходів оперативного впливу повинно бути пов’язане з
необхідністю дотримання сторонами певного порядку й строків, що
встановлюються законом чи договором. Так, при односторонньому розірванні
договору поставки (наприклад, якщо поставщик поставляє неякісну
продукцію) відповідно до Положення про поставку необхідно, щоб
недобросовісна сторона Договору була письмово повідомлена про це за
місяць.
Присікальні або преклюзивні строки. Це також строки здійснення
суб’єктивних цивільних прав, і вони, як і строки позовної давності,
мають на меті усунення невизначеності у правовідносинах. Хоча
законодавець не користується терміном “присікальні строки”, він широко
вживається у цивільно-правовій науці.
На відміну від строків позовної давності присікальні строки — це строки
існування прав та обов’язків, на них не поширюються загальні правила
щодо зупинення, перерви чи поновлення строків позовної давності
Закінчення строку позовної давності позбавляє сторону захисту
суб’єктивного цивільного права в примусовому порядку через суд, але це
не виключає можливості, що відповідач, незважаючи на закінчення строків
позовної давності, добровільно виконає покладені на нього обов’язки.
Закінчення ж присікального строку припиняє існування самого права,
оскільки присікальні строки, за загальним правилом, не можуть бути
продовженими, поновленими, зупиненими.
Присікальні строки передбачені різними статтями ЦК.
Так, до присікальних строків можна віднести загальний строк дії
довіреності, який не може перевищувати три роки; 6-місячний строк для
збереження загублених речей, після чого їх власник втрачає на них право;
строки пред’явлення претензій до органів транспорту, по закінченню яких
позивач позбавляється права звернутися за судовим захистом, оскільки в
цих випадках арбітражний суд на підставі п. З ст. 80 АПК України
припиняє провадження по справі1, та деякі інші строки.
В літературі пропонують розрізняти такі присікальні строки: 1) строки,
протягом яких виконання обов’язку веде до припинення суб’єктивного
права; 2) строки, протягом яких невиконання обов’язку є перешкодою для
виникнення суб’єктивного права; 3) строки, протягом яких нездійснення
права тягне його припинення взагалі.
Гарантійні строки. Ці строки встановлюють з метою збільшити
відповідальність за якість продукції та товарів, які призначаються для
довготривалого користування. Гарантійні строки – це строки, протягом
яких продавець відповідає перед покупцем за якість товару. Гарантійні
строки визначаються стандартними та технічними умовами. Якщо у
стандартах чи технічних умовах гарантійні строки не передбачені, вони
можуть бути встановлені договором.
Протягом гарантійного строку покупець або замовник, який виявив недоліки
у товарах, має право вимагати від контрагента: а) замінити товар; б)
зменшити ціну; в) безоплатно усунути недоліки; г) розірвати договір з
відшкодуванням збитків.
Розрізняють гарантійні строки: експлуатації, збереження, придатності.
Залежно від виду гарантійного строку змінюються і правила його
обчислення: гарантійні строки експлуатації продукції обчислюються від
дня початку використання продукції; на товари – від дня їх продажу через
роздрібну торговельну мережу; на будівельні об’єкти – від дня підписання
акта про їх приймання відповідною комісією.
Гарантійні строки збереження та придатності обчислюються від дня
виготовлення продукції чи товарів.
Гарантійний строк експлуатації (використання) поширюється як на основний
виріб, так і на комплектуючі вироби, і цей строк закінчується для них
одночасно, якщо інше не передбачене стандартом чи технічними умовами.
Гарантійний строк експлуатації продовжується на той час, протягом якого
усувалися недоліки, або починається наново у випадках заміни неякісної
продукції на іншу.
За своїм характером гарантійні строки є присікальними, оскільки вони
визначають у часі межі відповідальності продавця, поставщика,
виготовлювача за якість товару.
Закінчення гарантійного строку припиняє право споживача вимагати
усунення недоліків чи надання відповідної компенсації у щойно згаданих
випадках.
Строки набувної давності. Це строки, впродовж яких особа, що не є
власником майна, але добросовісно, відкрито і безперервно володіє цим
майном, може стати його власником.
Даний інститут відомий законодавцю багатьох країн. Так, ЦК Російської
Федерації встановлено два види строків набувної давності: право
власності виникає на боці безтитульного володільця, якщо він володів
нерухомим майном протягом 15 років; рухомим майном — протягом 5 років
(ст. 234).
Чинне законодавство України не передбачає загального правила щодо
виникнення права власності за давністю володіння, але в одній із норм ЦК
зазначено: якщо протягом 6-ти місяців від дня передачі
сільгосппідприємству бездоглядної робочої чи великої рогатої худоби або
протягом двох місяців, коли йдеться про дрібну худобу, хазяїн цієї
худоби не з’явиться, то худоба безоплатно переходить у власність її
нового володільця.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
