UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПредмет, джерела і система конституційного права зарубіжних країн (реферат)
Автор
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5106
Скачало384
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ, ДЖЕРЕЛА І СИСТЕМА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ

КРАЇН.

 

План лекції.

 

Предмет конституційного права зарубіжних країн.

 

Джерела конституційного права.

 

Система конституційного права.

 

1. Конституційне право конкретної країни – це сукупність юридичних норм,

які закріплюють певні засади економічної і політичної організації

суспільства, порядок формування, організацію і компетенцію найголовніших

ланок державного механізму, територіальну організацію держави,

визначають основи взаємовідносин держави та особи.

 

До предмета конституційного права належать відносини безпосередньо

політичного характеру, що виникають у процесі організації та здійснення

влади у структурі зв’язків “держава – особа” і “особа – держава”.

Суб’єктом переважної більшості таких відносин виступає держава, тому їх

можна назвати державно-політичними відносинами владарювання.

 

Конституційне право можна визначити як сукупність юридичних норм, що

регулюють державно-політичні відносини владарювання.

 

2. За відмінностями механізмів нормотворення джерела конституційного

права поділяються на формалізовані і неформалізовані. До формалізованих

джерел належать конституція, різновиди законів, окремі акти глави

держави та уряду, парламентські регламенти і судові прецеденти.

Неформалізовані джерела – це конституційні звичаї та конституційні

угоди.

 

Головним джерелом конституційного права є конституція. Термін

«конституція» має два значення. Перше – юридична конституція як основний

закон, наділений вищою силою щодо інших правових форм. Конституції

здійснюють більш загальне регулювання суспільних відносин. Близьким до

цього поняття є поняття «формальної конституції». Воно охоплює не тільки

юридичні конституції як основні закони, а й неписані конституції, які

вищої сили не мають. Неписані конституції існують у Великобританії та

Новій Зеландії. Вони являють собою сукупність джерел, нерідко

застарілих, до яких належать закони, судові прецеденти, окремі акти

глави держави, правові звичаї, конституційні угоди.

 

Друге значення терміну «конституція» - фактична конституція – це

реальний порядок організації і здійснення державної влади, фактичні

стосунки між державою та особою. Юридична і фактична конституції можуть

збігатися. Положення юридичної конституції, які узгоджуються з існуючими

суспільними відносинами, є реальними, ті, що не узгоджуються –

фіктивними.

 

В науці конституція визначається також як система обмежень державної

влади шляхом проголошення і забезпечення прав та свобод громадян.

 

Поняття конституції як основного закону історично пов’язане з теорією

суспільного договору Жана Жака Руссо. Він розглядав основний закон як

засіб фіксації договору, на основі якого встановлюється державний лад.

 

Підтвердженням якостей конституції як основного закону є порядок її

прийняття та зміни. Історично першими способами прийняття конституцій

були установчі збори (конституційна асамблея, конвент тощо) –

конституції Італії, Індії, Португалії, Болгарії, і референдум, який

виступає як кінцева стадія конституційної правотворчості. Йому може

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ