UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПобудова, склад і організація парламентів(реферат)
Автор
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2661
Скачало243
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Побудова, склад і організація парламентів

 

Характеристика парламентаризму набуває завершеності тільки тоді, коли

враховуються структура і організація, зміст компетенції і головні

напрями діяльності самих представницьких органів. Розгляд цих питань дає

змогу скласти об'єктивне уявлення про те, як реалізуються засади теорії

народного представництва, наскільки їхня природа відповідає політичним

потребам сьогодення. Тільки завдяки аналізу загальних закономірностей

побудови і визначенню основних функцій парламентів та врахуванню

відповідних особливостей, властивих конкретним країнам, можна встановити

реальну роль представницьких органів у здійсненні державної влади,

справжнє місце їх у державному механізмі.

 

Термін «парламент» має узагальнююче значення. Представницькі органи

нерідко мають інші офіційні назви. Наприклад «національні збори». Ця

назва досить вдало передає характерні риси парламенту як

загальнодержавного органу. Близькими за змістом до неї є назви «народні

збори» (так зафіксовано в конституціях Албанії та Болгарії) або

«державні збори» (Естонія та Угорщина). У деяких країнах назва

парламенту відбиває форму державного устрою — «федеральні (союзні)

збори» (Росія, Швейцарія). Нарешті, є країни, представницькі органи яких

мають такі назви, як «законодавчі збори (асамблея)» або «палата

представників (депутатів)».

 

Усі ці назви прямо вказують на одну з головних формальних прикмет

представництва — колегіальність. Те саме можна сказати і про таку назву,

як «конгрес». За прикладом США така офіційна назва парламентів

встановлена в більшості країн Латинської Америки.

 

Парламенти в Скандинавських країнах мають зовні суто індивідуальні

назви. Наприклад, у Данії це фолькетінг, в Ісландії — альтінг, у

Норвегії — стортінг, у Швеції — рикстаг. Сюди ж можна віднести й такі

назви, як сейм (Латвія, Литва), кнессет (Ізраїль), сабор (Хорватія),

меджліс (деякі країни Азії). Усі ці назви мають значення офіційних

термінів, якими позначають парламенти та їх представницький характер.

Але перебільшувати оригінальність цих термінів не слід. Наприклад,

датський фолькетінг українською мовою перекладається як народні збори.

 

Парламенти в окремих країнах зберегли історичні назви, які мали ще

станово-представницькі установи часів феодалізму. Так, представницький

орган в Іспанії і в наші дні називають кортесами, а в Нідерландах —

генеральними штатами. У Великобританії парламент також зберіг свою

первісну назву — власне парламент. Парламентами називаються

представницькі органи у більшості англомовних країн, що взяли за взірець

британську конституційну систему (Австралія, Канада, Нова Зеландія

тощо).

 

У конституціях Бельгії, Італії, Казахстану, Молдови, Франції, Чехії,

Японії та ряду інших держав також використовується термін «парламент».

Водночас основні закони Австрії, Польщі та ФРН такого терміну не знають.

Конституції цих держав не позначають обидві палати як єдиний

законодавчий орган — парламент. Це, однак, не означає, що він тут не

-існує. Про це свідчать зміст повноважень палат і порядок їх взаємодії,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ