.

Податок на додану вартість (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
3508 21879
Скачать документ

Податок на додану вартість (курсова)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
425 3735
Скачать документ

КУРСОВА РОБОТА

«Податок на додану вартість»

Зміст

Вступ.

1. .Загальна характеристика податку на додану вартість

2.Об`єкт і суб`єкт оподаткування

3.Недоліки і переваги ПДВ

4.ПДВ за кордоном

5.Податок на додану вартість в світлі нового податкового кодексу

6. Порядок обчислення і сплати

7. Відшкодування та кредитування податку

8. Строки сплати ПДВ і подання декларацій

Література

Вступ

16 листопада голова держави виклав основні напрями лікування
української економіки. Україні були прописані: сильна державна влада,
протекціонізм внутрішнього ринку та відміна ПДВ.

Зокрема президентом було сказано:

“Ми одними з перших серед постсоціалістичних країн ввели податок на
добавлену вартість, не маючи для цього ніяких передумов. Результат
відомо: було нанесено болючий удар по фінансам суб’єктів господарювання.
Цей закон продовжує здійснювати свій негативний вплив й зараз”

Отож ми бачимо актуальність обговорення теми податку на добавлену
вартість. Податок на додану вартість є одним з шляхів надходження у
бюджет держави грошей. Беручи до уваги вищесказане і аналізуючи те, що
сказав Президент, можна сказати, що держава приділяла велику увагу ПДВ.
В результаті, постраждали суб’єкти підприємницької діяльності, їхні
доходи падали, а звідси впав і рівень ВВП. Тож можна зробити висновок,
що неправильна політика лише одного важеля нанесла вагомого гальмування
розвитку економіки країни. Відміни ПДВ у нашій країні суб’єкти
підприємницької діяльності давно чекали, оскільки прибутку стане більше,
життя стане кращим, тому що платити будуть більше від того, що забирати
будуть менше.

Цікаво, що сама назва у скороченому варіанті пишеться однаково правильно
у обох варіантах : ПДВ. Повна ж назва у новому звучанні буде “Податок на
Додану Вартість” але не “Добавлену”, що можна віднести до кацапізму. Але
остання назва настільки поширена у літературі та інших виданнях, що у
роботі будемо використовувати саме її.

Як уже зазначалося, існують два види; акцизів – універсальні та
специфічні. Податок на добавлену вартість (ПДВ) е одним із різновидів
універсальних акцизів. Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж
універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по
яких вони стягуються, та диференційовані ставки по окремих групах
товарів. Історія універсальних акцизів бере початок лише в нашому
столітті, від специфічних вони відрізняються універсальними ставками на
всі групи товарів та ширшою базою оподаткування.

Поширення універсальних акцизів зумовлене рядом чинників. Широка база
оподаткування забезпечує стійкі надходження в бюджет, які не залежать
від змін в уподобаних споживачів та асортименті реалізованих товарів.
Універсальні ставки полегшують контроль податкових органів за
правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до
процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно
розподіляється між усіма групами товарів. Недоліком цього виду акцизів є
підвищення під Їхнім впливом загального рівня цін у країні. де вони
вводяться або де на них підвищуються ставки, а також регресивність у
соціальному аспекті.

У податковій практиці існують. три форми універсальних акцизів: податок
з продажу (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі; податок з
обороту та податок на добавлену вартість. Об’єктом оподаткування податку
з продажу (купівель) у ланках оптової чи роздрібної торгівлі є валовий
доход на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто.
оподаткування провадиться лише один раз, на одному ступені руху товарів.

1.Загальна характеристика податку на додану вартість

Як відомо, податки посідають важливе місце в системі державного
регулювання економіки. Фіскальна функція є чи не найважливішою функцією
цього засобу макроекономічної політики у економіці країни., особливо на
перехідному етапі (для України). Специфіка останньої ставить на перше
місце непрямі податки. Ряд країн успішно подолали трансформаційний етап
свого розвитку, своєчасно зробивши акценти на цьому виді податків. Для
нашої країни важливо створити досконалу структуру збирання ПДВ, бо , як
бачимо, починаючи з 1997 року частка податку на додану вартість у ВВП
невпинно скорочувалася.

Податок на додану вартість – порівняно новий вид податку. Вперше він був
введений у Франції в 1954 р. за порадою економіста М.Лоре. Потім ПДВ
набув широкого поширення – спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х
– початок 70-х рр.) і дещо пізніше – в країнах Азії, Африки і Латинської
Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти
країнах, серед яких практично всі промислово-розвинуті країни. Проте
слід зауважити, що даний податок й досі не стягується в таких країнах як
Австрія, Швейцарія, США. В кінці 80-х – на початку 90-х років ПДВ було
введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія,
Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан).
В Україні і Росії ПДВ введено в 1992 р.

З розвитком виробництва товарів тривалого використання розширювалася й
сфера підакцизних товарів. Проте запровадження нових акцизів на кожний
товар або групу товарів (робіт, послуг) збільшувало затрати на збір
податків. Динамічні зрушення в споживанні потребували відповідних змін в
податковому законодавстві. Так виник універсальний акциз, який
автоматично враховував всі зміни в товарному асортименті і котрим став
оподатковуватись валовий оборот торговельного або промислового
підприємства. В більшості країн світу універсальний акциз
використовується нині у формі податку на додану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) – це непрямий податок, що є частиною
новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або
обігу; його сума входить до ціни продажу товарів (робіт, послуг) і
сплачується кінцевим споживачем. Буквально – це податок на додану
вартість, створену на даному конкретному етапі руху товару, в результаті
чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту
оподаткування.

Визначення доданої вартості дає змогу обчислити всі ті податки, котрі
даний господарський суб`єкт заплатив при купівлі товарів (робіт,
послуг). Якщо виходити з того, що додана вартість – це створений
прибуток чи вартість чистої продукції, то в цьому випадку додана
вартість визначається шляхом додавання її складових елементів –
заробітної плати, відсотків, ренти і прибутку.

Показник доданої вартості можна визначити як різницю між вартістю
реалізованої продукції і затратами на її виробництво й реалізацію, між
загальною сумою продажу і загальною сумою закупівель.

Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх
ступенях руху товарів. Із цим пов’язаний значний недолік податків цієї
групи — кумулятивний. ефект, який полягає в тому, що в об’єкт
оподаткування включаються податки, котрі були сплачені раніш, на
попередніх етапах руху товарів. Податок на добавлену вартість
сплачується на всіх етапах руху товарів, але об’єктом оподаткування
виступає вже не валовий оборот, а добавлена вартість, що зберігає
переваги податку з обороту але в той самий час ліквідує його головний
недолік — кумулятивний ефект.

Податок на добавлену вартість дуже поширений у країнах Західної Європи.
В Україні, як уже згадувалося, ПДВ був введений у 1992 р. Чому саме цей
податок набув такої популярності? Розглянемо його переваги та недоліки.

Податок на добавлену вартість має високу ефективність із фіскальної
точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але
й роботи і послуги, забезпечує надійність та стабільність бюджетних
надходжень від цього податку. Універсальні ставки полегшують як
обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів
за правильністю та своєчасністю сплати останнього. Стягнення ПДВ на всіх
етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розподіл
податкового тягаря між усіма суб’єктами підприємницької діяльності. Крім
того, оподаткування добавленої вартості, а не обсягу реалізації, сплата
податку пропорційно вартості, знову створеній саме на цьому етапі
виробництва товару, наближають ПДВ до прямих податків з точки зору
прогресивності об’єкта оподаткування.

Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та
регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.

Обчислення та стягнення ПДВ потребують чіткого визначення об’єкта
оподаткування — добавленої вартості. Вона є часткою повної вартості
товару чи послуги. Повна вартість товару чи послуги має такі складові
частини: по-перше, вартість сировини та матеріалів, а також послуг
виробничого характеру, що відносяться на собівартість; по-друге,
заробітна плата працівників, які займаються виготовленням цього товару
чи наданням послуги; по-третє, прибуток. Очевидно, що перша складова
частина вартості товару чи послуги не залежить від зусиль виготовлювача,
вона суто арифметично включається в певну. Вартість товару чи послуги. У
свою чергу, заробітна плата і прибуток

є тими частинами повної вартості, які створюються на цьому етапі в
процесі виробництва, а тому є добавленою вартістю. Обчислити її обсяг
можна двома методами: перший – від повної вартості відрахувати вартість
сировини матеріалів та. послуг виробничого характеру; другий – скласти
величини заробітної плати і прибутку, Найзручнішим, а тому
найпоширенішим .методом є перший, він застосовується в нашій державі.
Обчислення добавленої вартості на кожному етапі виробництва товарів і
надання послуг дає змогу уникнути подвійного оподаткування і створює
умови для рівномірного включення податку в ціни товарів та послуг. на
всіх, етапах їх виробництва й реалізації.

Згідно з двома методами обчислення добавленої вартості суму податку на
добавлену вартість можна вирахувати в чотири способи залежно від того,
як застосовується податкова ставка. до об’єкта оподаткування:

Четвертий метод обчислення податку на добавлену вартість дістав назву
податкового кредиту, або методу розрахунків-фактур. Саме він, свого часу
прийнятий країнами Європейського Союзу (ЄС) при запровадженні ПДВ,
найпоширеніший у практиці оподаткування. Його переваги над іншими
методами полягають у наступному: немає необхідності в обчисленні
величини добавленої вартості, завдяки чому полегшується контроль не
тільки податкових органів, але й самих платників за правильністю
обчислення ПДВ; крім того, це дає змогу встановлювати менший інтервал
між строками сплати податку, а в платників виникає заінтересованість у
правильному визначенні суми податку, який вони сплачують постачальникам
та виконавцям робіт (послуг).

Для обчислення податку на добавлену вартість може застосовуватись як
одна, так і декілька ставок. 3 точки зору податкової адміністрації
найкраще мати єдину уніфіковану ставку, щоб полегшити контроль за
стягненням податку. Але, як правило, існують декілька ставок на різні
групи товарів; що зумовлюється соціально-політичними чинниками.

В Україні порядок обчислення і сплати регламентується такими
документами:

Декретом Кабінету Міністрів України «Про податок на добавлену вартість»
від 26 грудня 1992р. № 14-92;

Декретом Кабінету Міністрів України «Про внесення змін та доповнень до
деяких декретів Кабінету Міністрів України про податки» від 30 квітня
1993 р. № 43-93;

Законом України «Про внесення змін до декретів Кабінету Міністрів
України «Про податок на добавлену вартість» та «Про акцизний збір»» від
19 листопада 1993 р.;

Інструкцією Головної державної податкової інспекції України «Про порядок
обчислення і сплати податку на добавлену вартість» від 10 лютого 1993 р;
№ 3 та ін.

Основні елементи податку на добавлену вартість, який стягується в
Україні, зображені на мал. 1.

Якщо здійснювати оцінку ПДВ, який стягується в Україні, слід зазначити
його ефективність лише у фіскальному аспекті. В умовах відсутності
об’єктивних чинників, таких, зокрема, як розвинуті ринкові відносини,
система автоматизованого контролю тощо, переваги цієї форми
оподаткування не проявляються.

2.Об`єкт і суб`єкт оподаткування

Згідно закону “Про податок на додану вартість” платниками ПДВ є як
суб’єкти, так і не суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні та
фізичні особи) за умови, якщо обсяг їхніх оподатковуваних операцій з
продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду за останні
дванадцять календарних місяців перевищував 1200 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян. Сплачують податок також особи, які ввозять
(пересилають) товари на митну територію України, в тому числі фізичні
особи – на підакцизні товари, в обсягах вартістю понад 200 євро, та які
здійснюють підприємницьку діяльність з торгівлі за готівку (крім
фізичних осіб за умови сплати ринкового збору). Категорію платників
податку на додану вартість поповнюють особи, які на митній території
України надають послуги, пов’язані з транзитом пасажирів або вантажів
через митну територію України; особи, відповідальні за внесення податку
до бюджету по об’єктах оподаткування на залізничному транспорті,
визначені у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; особи,
які надають послуги зв’язку і здійснюють консолідований облік доходів та
витрат, пов’язаних з наданням таких послуг та отриманих (понесених)
іншими особами, що знаходяться в підпорядкуванні перших.

Об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції із:

продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому
числі з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди
(лізингу) та операції з передачі права власності на об’єкти застави
позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості
заставодавця ;

ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання
робіт (послуг), які надаються нерезидентами для їх використання чи
споживання в межах України, в тому числі операції з ввезення
(пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;

вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та
надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами України.

До операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, належать зокрема
операції із:

випуску, розміщення та продажу за кошти цінних паперів, які випущені в
обіг суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України,
Міністерством фінансів України, Державним казначейством та органами
місцевого самоврядування;

передачі майна орендодавця (лізингодавця) у користування орендарю
(лізингоотримувачу) за умови його повернення орендодавцю (лізингодавцю);

надання послуг зі страхування, перестрахування, соціального та
пенсійного страхування;

обігу валютних цінностей, у тому числі національної та іноземної валют,
лотерейних білетів (з дозволу Міністерства фінансів України); бланки з
непогашеними поштовими марками (крім колекційних);

надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування,
залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики,
депозиту, вкладу, страхування та інших;

виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій за рахунок
бюджетів та державних цільових фондів;

. Платники і ставки

Платниками податку на добавлену вартість є всі юридичні особи та
громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу
підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм
власності та господарювання . Єдиним обмеженням, що виключає суб’єктів
підприємницької діяльності з числа платників ПДВ є обсяг реалізації
вироблюваних ними товарів (робіт, послуг); якщо його величина не
перевищує 100 мінімальних розмірів заробітної плати на рік, вони не є
платниками податку на добавлену вартість. Такий порядок застосовується з
тієї причини, що податкові інспекції просто не в змозі ефективно
контролювати стягнення цього податку із значної кількості невеликих
платників, які до того ж не дають суттєвих сум додаткових надходжень
податків до бюджету. Тому із фіскальної точки зору оподаткування цих
суб’єктів підприємницької діяльності може виявитися неефективним:
по-перше, видатки на стягнення ПДВ із цих платників можуть перевищити
надходження від них; по-друге, у цих платників більше можливостей для
того, щоб ухилитися від даного податку.

До юридичних осіб—платників податку на добавлену вартість – належать:

підприємства, організації (в тому числі будь-які неприбуткові), філіали,
відділення і відокремлені підрозділи підприємства (організації) та інші
суб’єкти підприємницької діяльності, що знаходяться на території
України, мають розрахункові рахунки в установах банків і самостійно
реалізують товари, виконують роботи та надають послуги. Це підприємства,
створені на основі законодавства України;

міжнародні неурядові організації, міжнародні об’єднання, іноземні
юридичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу
підприємницьку діяльність на території України. Це — підприємства та
Організації, створені на основі законодавства інших країн. Якщо такі
суб’єкти підприємницької діяльності не мають розрахункових рахунків в
установах банків України, а також постійних представництв в Україні, ПДВ
сплачується покупцями товарів, замовниками робіт (послуг).

3.Недоліки і переваги ПДВ

Податок на додану вартість характеризується рядом суттєвих переваг:

не спотворює поведінку платників як учасників господарсько-комерційного
процесу, не змінює економічних рішень під впливом цього податку;

дає можливість регулювати фонд заробітної плати і ціну;

ліквідує “зайві” ланки господарського управління;

дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і на
основі цього увійти в основу формування економічних пропорцій;

завдяки своїй регулюючій здатності ПДВ дозволяє використовувати даний
важіль як засіб стримання кризи надвиробництва і прискореного витіснення
з ринку слабких не конкурентноздатних виробників.

через посилений вплив на рівень цін може бути використаний в
антиінфляційних процесах, оскільки дає можливість автоматично отримувати
кон’юнктурний прибуток, породжений інфляцією, і цим самим стримувати
невиправдане збільшення цін.

Проте необхідно також враховувати те, що використання податку на додану
вартість характеризується не лише його позитивними сторонами. Цілий ряд
спірних, або негативних моментів роблять актуальними дискусії щодо
необхідності стягнення даного податку.

Розглянемо деякі моменти:

податок на додану вартість – це, по суті, податок на кінцеве споживання,
що лягає тягарем на населення і бюджетну сферу. При досить високій
ставці і високих темпах інфляції ПДВ перетворюється на один із факторів,
що стримують розвиток виробництва;

застосування ставок ПДВ на рівні 20-28% стимулює як інфляційні процеси в
цілому, так і негативно впливає на високотехнологічні і наукоємкі
виробництва;

є можливість ухилення від його сплати. Тому велике значення має
досконалий і вичерпний бухгалтерський облік на підприємстві;

важливою проблемою введення цього податку (як і будь-якого іншого) є
підготовка громадської думки, пояснювальна робота з платниками і
професійна підготовка персоналу податкових органів.

Як бачимо, ПДВ, виконуючи фіскальні функції, одночасно здійснює
економічний вплив на важливі макроекономічні показники: виступає як
дефлятор, скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливість
зниження рентабельності майбутніх інвестицій. Одночасно ріст податкових
поступлень зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних
позиках, сприяє зниженню рівня відсотку і тим самим стимулює
інвестування.

Суспільно необхідні перерозподільчі мікро – і макроекономічні ефекти
цього податку виявились найбільш суспільно прийнятними. Ось чому ПДВ
привертає увагу країн, які намагаються підвищити темпи економічного
росту.

Проте не завжди ПДВ здатний принести успіх. Через свою адміністративну
важкість податок на додану вартість малоефективний в тих країнах, які ще
не досягли рівня впорядкованої ринкової економіки, високої фіскальної
дисципліни, цивілізованої громадської поведінки. Окрім того, високі
ставки податку не стимулюють, а навпаки – стримують економічну
активність або ховають її у “тінь”. Тому, хоча й застосовувана ставка
робить податок на додану вартість одним із головних джерел наповнення
бюджету, але видимість його бездефіцитності дуже оманлива. В зв’язку з
цим оптимальну ставку ПДВ економісти частіше за все пов’язують з рівнем
15-18%.

4.ПДВ за кордоном

Розглянемо для порівняння ставки ПДВ в різних країнах світу ( табл.1).
Слід зазначити, що оподаткування країн із ринковою економікою враховує
конкретні умови розвитку економіки, традиції народу, рівень розвитку
внутрішньої і зовнішньої політики. Склад податкової системи, структурні
співвідношення окремих податків значно відрізняються. Наприклад,
розподіл влади між штатами та федеральним урядом, що склався історично у
США, зумовив відсутність ПДВ у більшості штатів. У Швеції високий рівень
податків пов`язаний з ефективною системою розподілу коштів на соціальні
цілі.

Таблиця 1

Ставки податку на додану вартість в країнах із ринковою економікою, % до
бази оподаткування

№ Країни Податок на додану вартість

1 Австрія 20

2 Великобританія 17,5

3 Данія 25

4 Канада 7

5 Китай –

6 Нідерланди 17,5

7 Німеччина 15

8 Польща 22

9 Росія 10-20

10 Словаччина 23

11 США –

12 Угорщина –

13 Фінляндія –

14 Чехія –

15 Франція 20,6

16 Швеція 25

17 Японія 5

18 Україна (чинні ) 20

19 Україна (проект) 17 (15+2)

5.Податок на додану вартість в світлі нового податкового кодексу

В умовах економічної нестабільності податкова політика не повинна
обмежуватися нескінченною зміною форм податків. Потрібно зробити її
невіддільним елементом політики економічного зростання. Вже робляться
рішучі кроки у цьому напрямку. Принципово нові завдання політики в
податковій сфері викладені у Посланні Президента України Л.Д.КУЧМИ до
Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України “ПРО ОСНОВНІ
НАПРЯМИ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ НА 2002 РІК”.

У посланні говориться, що збільшення доходів державного бюджету має
відбуватися не за рахунок посилення податкового навантаження на
економіку, а шляхом глибокої лібералізації податкового законодавства,
розширення бази оподаткування, створення сприятливих умов для розвитку
виробництва, приватного підприємництва, скорочення нелегального
тіньового обігу.

Передбачається прийняття Податкового кодексу, проведення на його основі
радикальної податкової реформи. Метою цієї реформи є реалізація таких
завдань:

відчутне послаблення податкового тиску;

спрощення процедур податкового адміністрування;

надійний захист прав платників податків.

Передбачене Податковим кодексом, прийнятим Верховною Радою України у
першому читанні, зниження податкового навантаження має проводитися
поетапно. Зокрема, у 2002 році планується : скорочення з 39 до 23
кількості податків та зборів (обов’язкових платежів); ставка податку на
додану вартість має знизитися з 20 до 17%; передбачається удосконалення
процедур відшкодування ПДВ, забезпечення належної прозорості цього
процесу.

В проекті Податкового кодексу, як вже говорилося раніше, пропонується
зменшити ПДВ із 20% до 17%. Ставки податку встановлюються від бази
оподаткування у таких розмірах:

а) 17 процентів, з яких 15 процентів – для формування доходів бюджету та
2

проценти – для формування бюджету розвитку;

б) нульова ставка.

(в главі 34 зазначеного проекту визначаються операції, що підлягають
оподаткуванню за основною ставкою та операції, що підлягають
оподаткуванню за нульовою ставкою).

Уряд повинен визначитися з доцільністю та економічною ефективністю
вжиття окремих додаткових заходів податкової реформи – що стосується
ПДВ:

запровадження диференційованої ставки ПДВ на різні групи товарів та
послуг, зокрема більш глибоке зниження ставок на товари і послуги першої
необхідності.

Економісти обґрунтовують, що введення диференційованих ставок ПДВ у
частині споживчих товарів і послуг дасть змогу суттєво розширити базу
оподаткування, підвищити гнучкість податкової системи, приведе структуру
податків у відповідність із можливостями споживачів. Це пов`язано з тим,
що уніфікована ставка податку не враховує відмінностей у можливостях
сплачувати податок різними верствами населення, що призводить до
відносного обмеження споживання верств із низьким рівнем життя та
неповного використання можливостей оподаткування тих верств населення,
які мають вищі доходи.

6. Порядок обчислення і сплати

Як уже зазначалося, обчислення суми ПДВ проводиться за ставкою 16,67 %
до обороту, що включає суму ПДВ. Ставка 16,67 % є похідною від ставки
20%, і її розмір розрахований таким чином. Якщо ми маємо кінцеву ціну
реалізації, яка включає ПДВ, для визначення суми податку насамперед
необхідно обчислити ціну без суми ПДВ, тобто тільки собівартість та
прибуток (і акцизний збір по підакцизних товарах). Для цього кінцеву
ціну реалізації слід поділити на 1,20, а потім одержану величину
помножити на 2.0 та розділити на 100. Таким чином, для визначення суми
ПДВ застосовується формула:

ПДВ = Ц х (20/120), у свою чергу 20/120 = 0,1667, або 16,67%.

Обчислення податку. на добавлену вартість проводиться: за ставкою 16,67
‘% до оподатковуваного обороту (тобто до обороту, що включає суму ПДВ).

Сума податку на добавлену вартість, що підлягає сплаті до бюджету,
визначається як різниця між сумою податку, одержаного від покупців за
реалізовані товари (роботи, послуги), і сумами податку, що сплачені або
підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, послуги, придбані
матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на витрати
виробництва й обігу відповідно до основних положень про склад витрат, та
податку за придбані та введені в експлуатацію основні виробничі фонди
(згідно з класифікацією) і взяті на облік нематеріальні активи (вартість
майнових та інших прав, «ноу-хау», ліцензій та ін.).

Зверніть увагу: суми податку, що сплачені або підлягають сплаті
постачальникам за виконані роботи, послуги, придбані матеріальні
ресурси, паливо, вартість яких відноситься на витрати виробництва й
обігу, та податку за придбані і введені в експлуатацію основні виробничі
фонди і взяті на облік нематеріальні активи до витрат виробництва й
обігу не належать.

Таким чином, порядок обчислення суми податку на .добавлену вартість, що
підлягає сплаті в бюджет, можна представити у вигляді схеми, яка включає
кілька етапів.

1-й ЕТАП

ФОРМУВАННЯ ЦІНИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВИРОБНИКА, ЩО ВКЛЮЧАЄ ПОДАТОК НА ДОБАВЛЕНУ
ВАРТІСТЬ ТА АКЦИЗНИЙ ЗБІР ( по підакцизних товарах)

собівартість (у тому числі матеріальні витрати без суми ПДВ)

– прибуток

– сума акцизного збору

– сума надбавок до цін згідно з чинним законодавством

х 1,20 =

Ціна реалізації покупних товарів, що включає суму ПДВ

2-й ЕТАП

ОБЧИСЛЕННЯ СУМИ ПДВ ПО РЕАЛІЗОВАНІЙ ПРОДУКЦІЇ (РОБОТАХ, ПОСЛУГАХ), ЩО
ОДЕРЖАНА ВІД ПОКУПЦІВ ТОВАРІВ (РОБІТ, ПОСЛУГ)

Ціна реалізації товарів (робіт, послуг), що включає ПДВ та акцизний збір
(підсумок І-го етапу або оподатковуваний оборот

х 0,1667 = сума ПДВ, одержана від покупців товарів (робіт, послуг)

З-й ЕТАП

ВИЗНАЧЕННЯ СУМИ ПДВ, ЩО СПЛАЧЕНА АБО ПІДЛЯГАЄ СПЛАТІ ПОСТАЧАЛЬНИКАМ ПО
МАТЕРІАЛЬНИХ ВИТРАТАХ, ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДАХ. ТА НЕМАТЕРІАЛЬНИХ
АКТИВАХ.

Перший варіант

– сума, що підлягає сплаті або сплачена постачальникам за виконані
роботи, послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо. Вартість яких
відноситься на витрати виробництва (включаючи ПДВ)

– вартість придбаних і Введених в

експлуатацію основних виробничих фондів (включаючи ПДВ)

– вартість взятих на облік матеріальних активів (включаючи ПДВ)

Х 0,1667=

сума ПДВ по вказаних витратах

Другий варіант

—суми витрат, що вказані в першому варіанті, але без включення до них
суми ПДВ (тобто суми витрат, що відносяться на собівартість та інші
джерела фінансування)

х 0,20 =

Сума ПДВ по вказаних витратах

4-й ЕТАП

ОБЧИСЛЕННЯ СУМИ ПДВ, ЩО ПІДЛЯГАЄ СПЛАТІ В БЮДЖЕТ

Слід підкреслити, що порядок визначення суми податку на добавлену
вартість, викладений вище, стосується лише підприємств, які займаються
виготовленням товарів (робіт. послуг), Для підприємств, що одержують
свої доходи у вигляді різниці в цінах, порядок визначення ПДВ, що
підлягає сплаті до бюджету, дещо інший:

І-й ЕТАП

ФОРМУВАННЯ ЦІНИ РЕАЛІЗАІЇ ПОКУПНИХ ТОВАРІВ

—купівельна ціна товарів, що не включає ПДВ

—торговельна націнка, що включає витрати обігу та прибуток.

ціна реалізації

х 1,20 =

Ціна реалізації покупних товарів, що включає суму ПДВ

2-й ЕТАП

ОБЧИСЛЕННЯ СУМИ ОПОДАТКОВУВАНОГО ОБОРОТУ ТА СУМИ ПДВ

Ціна реалізації покупних товарів, що включає суму ПДВ – Купівельна
ціна, що включає ПДВ = Оподатковуваний оборот або валовий доход

Валовий дохід Х 0,1667 = сума ПДВ по одержаному валовому доходу

Надалі обчислення суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, проводиться так
само, як і в першому випадку.

7. Відшкодування та кредитування податку

Як уже згадувалося, обчислення податку на добавлену вартість в Україні
проводиться методом, який дістав назву сальдового. Він полягає в тому,
що для обчислення суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету, величина
добавленої вартості не підраховується, а розмір податку обчислюється
шляхом віднімання від суми ПДВ по реалізованій продукції (товарах,
роботах, послугах) суми ПДВ, що сплачений постачальникам за виконані
роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси і введені в
експлуатацію основні виробничі фонди. Якщо ж підприємство реалізує
товари, роботи; послуги, які не оподатковуються ПДВ, .виникає
необхідність відшкодувати йому суми ПДВ котра воно сплатило
постачальникам. Термін “відшкодування” може означати:

по-перше, повернення із бюджету сум ПДВ за рахунок платника:

по-друге, зарахування сум ПДВ, які сплачені постачальникам, у рахунок
чергових платежів ПДВ;

по-третє, віднесення на собівартість сум ПДВ, що сплачені
постачальникам.

Порядок відшкодування податку на добавлену вартість розглянемо передусім
по товарах, роботах, послугах, які згідно з чинним законодавством
звільняються від ПДВ; Залежно від порядку відшкодування ПДВ, що
сплачений або, підлягає сплаті постачальникам за виконані роботи, надані
послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, придбані, і введені в
експлуатацію основні виробничі фонди та взяті на облік нематеріальні
активи, розподілимо товари, роботи та послуги, які звільняються від ПДВ,
на два блоки.

1-й БЛОК

У цей блок входять товари, роботи, послуги, які звільнені від податку на
добавлену вартість і зазначені в пунктах «а»—«д» у Суми ПДВ, які
сплачені підприємствами — виготовлювачами таких товарів (робіт, послуг)
постачальникам, зараховуються в рахунок чергових платежів або
відшкодовуються з бюджетів за рахунок загальних надходжень доходів
щомісячно не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця (за умови
подання .декларацій до 10 числа). У разі подання підприємствами
декларацій після 10 числа відшкодування проводиться в 5-денний строк із
дня їх одержання. При цьому повернення додатку не проводиться за
декларацією, яка була подана після закінчення річного строку, що
відраховується з місяця, наступного за місяцем, в якому було одержано
останню декларацію податковим органом. При відшкодуванні сум із бюджетів
декларації подаються у двох примірниках.

Розглянемо деякі особливості порядку відшкодування ПДВ по товарах, які
входять у цей блок: це стосується дипломатичних та прирівняних до них
представництв.

Дипломатичні та прирівняні до них представництва для відшкодування
податку, сплаченого по товарах, придбаних у роздрібній торговельній
мережі членами дипломатичного й адміністративно-технічного персоналу цих
представництв, включаючи членів їх сімей, що проживають разом із ними,
подають у відповідні податкові інспекції розрахунки і товарні чеки
магазинів на здійснені закупки. Сума податку, що підлягає поверненню,
розраховується представництвами за відповідними ставками в процентах від
вартості товарів (при наданні послуг з їх доставки, пакування тощо —
також від вартості послуг), указаної в товарних чеках (квитанціях).
Виплата сум податку проводиться за рахунок загальних надходжень цього
податку установами банку по чеках і висновках фінансових органів,
виписаних на підставі переданих із податкових інспекцій розрахунків.

Керівники фінансових органів і податкових інспекцій можуть вирішувати
питання про встановлення декадних строків (15-го, 25-го, 5-го)
відшкодування сум ПДВ у розмірі 1/3 суми відшкодувань за попередній
місяць.

2-й БЛОК

З товарів (робіт, послуг), які відповідно до підпунктів “е” — “х” (див.
Пільги щодо ПДВ) звільняються від оподаткування, суми податку на
добавлену вартість, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за
виконані роботи, надані послуги, за придбані матеріальні ресурси,
паливо, відносяться на собівартість товарів (робіт, послуг), а ПДВ, що
сплачений або підлягає сплаті постачальникам за придбані основні
виробничі фонди і нематеріальні активи, покривається за рахунок
відповідних джерел їх придбання.

Таким чином, відшкодування сум ПДВ, сплачених постачальникам із бюджету,
проводиться лише щодо частини товарів (робіт, послуг), звільнені від
цього податку. Стосовно іншої частини товарів (робіт, послуг)
звільнених від оподаткування, відшкодування ПДВ, сплаченого
постачальникам із бюджету, не проводиться, а ці суми ПДВ відносяться на
витрати виробництва та обігу.

По товарах (роботах, послугах), які не звільнені від податку на
добавлену. вартість, суми ПДВ, сплачені постачальникам, відносяться на
розрахунки з бюджетом і з бюджету не відшкодовуються, навіть якщо суми
податку, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані
роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси., паливо, придбані
і введені в експлуатацію основні виробничі фонди та взяті на облік
нематеріальні активи перевищують суми податку, одержані від покупців за
реалізовані товари (роботи, послуги). В цьому випадку сума перевищення
податку враховується в наступних звітних періодах при визначенні
платежів до бюджету.

Зверніть увагу: на розрахунки з бюджетом податок на добавлену вартість
відноситься тільки тоді, коли сума цього податку в розрахункових
документах (відвантажувальних, відпускних) указана окремим рядком
(виділена). Крім цього, якщо при придбанні за; національну валюту
України товарів (робіт, послуг), сировини, матеріалів, комплектуючих
виробів застосована ставка, вища за 20%, сума перевищення податку на
розрахунки з бюджетом не відноситься.

Постачальники при поверненні від покупців товарів провадять коригування
раніше сплачених сум податку. Виключення вказаних сум проводиться після
відображення обліку відповідних операцій, якщо не минув річний строк
з дня надходження їх у бюджет.

Термін кредитування податку означає, що підприємству надається право
відстрочити сплату податків на деякий час за певних умов, .визначених
законодавством. В Україні кредитування ПДВ проводиться тільки для
підприємств із сезонним характером виробництво залежно від залишків
невикористаних (нереалізованих) товарів. Указані підприємства для
одержання кредитування сум податку на добавлену вартість, сплаченого при
придбанні товарів, у строки, встановлені для подання місячних декларацій
по ПДВ; подають у двох примірниках відповідним податковим органам
розрахунки сум кредитування податку на додану вартість за встановленою
формою. При поверненні кредиту в бюджет розрахунки подаються в одному
примірнику.

Кредитування ПДВ із бюджетів здійснюється за рахунок загальних
надходжень податку на добавлену вартість фінансовими органам и згідно з
переданими податковими іншими інспекціями розрахунками з позначкою «до
кредитування податку щомісячно у 6-денний строк після одержання
розрахунку сум кредитування податку, шляхом перерахування належної суми
на розрахунковий рахунок підприємства. У такі самі строки провадиться
повернення кредиту до бюджету, але не пізніше 20 числа місяця,
наступного за звітним. При реорганізації (ліквідації) підприємства
наданий кредит повертається до бюджету або стягується у безспірному
порядку під час ліквідації. За користування коштами на кредитування ПДВ
проценти не сплачуються.

8. Строки сплати ПДВ і подання декларацій

При встановленні строків сплати податку на добавлену вартість до бюджету
для юридичних осіб визначальною є середньомісячна сума ПДВ, обчислена за
ІV квартал. Минулого року. При цьому в розрахунок не беруться суми,
обчислені по перерахунках податку за попередні роки, а також суми
нарахованої пені.

Після визначення середньомісячної суми податку за ІV квартал минулого
року по кожному платнику податкові інспектори можуть установити для них
строки сплати ПДВ до бюджету в такому порядку:

а) при середньомісячній сумі податку на добавлену вартість за ІУ квартал
минулого року понад 1000,0 млц. крб. ПДВ сплачується подекадно: 15, 25
числа: поточного місяця і 5 числа наступного. В ці строки підприємство
сплачує, авансові платежі, які визначаються виходячи з однієї третини
податку за останньою місячною декларацією. 15 числа наступного місяця
сплачеться різниця. Між сумами податку, нарахованого за місячною
декларацією і сумами податку, сплаченого декадними платежами.

Якщо обчислена в місячній декларації сума ПДВ буде більшою від суми
податку, сплаченого декадними платежами доплата податку за результатами
перерахунку проводиться не пізніше. Строку, встановленого для подання
місячної декларації (тобто до 15 числа наступного місяця).

У випадках, коли сума податку, сплаченого декадними платежами, буде
більшою, ніж сума, обчислена в місячній декларації, від’ємна різниця, за
відсутності в платника недоїмки по платежах до бюджету, на підставі
письмової заяви повертається платнику у 5 – денний строк з дня подання
заяви або зараховується в рахунок наступних платежів.

б) при середньомісячній сумі податку на добавлену вартість за IV квартал
минулого року до 1000 млн. крб. ПДВ сплачується один раз на місяць, не
пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, виходячи з фактичної
реалізації. У такі ж самі строки, незалежно від середньомісячної суми
платежу, ПДВ сплачується підприємствами Міністерства шляхів сполучення
України, Державного комітету України по зв’язку, Міністерства цивільної
авіації України.

Якщо строки подання декларацій, а відповідно і строки сплати податку за
ці періоди припадають на вихідний (неробочий) або святковий день, вони
переносяться на перший робочий день після вихідного або святкового дня.

Новостворені підприємства, а також підприємства, які раніше не були
платниками податку на добавлену вартість, сплачують податок, виходячи з
фактичного обороту за кожний місяць (тобто один раз на місяць незалежно
від суми податку). Після закінчення тримісячного строку з дня створення
підприємства обчислюється середньомісячна сума ПДВ за ці три місяці, і
надалі строки сплати податку визначаються виходячи з цієї суми згідно з
порядком, викладеним вище. Керівники податкових інспекцій в деяких
випадках можуть переносити строки подання декларацій та строки сплати
ПДВ для окремих платників на 5 днів.

Зверніть увагу: датою здійснення обороту (реалізації) вважається день
надходження коштів на розрахунковий рахунок підприємств, а по експорту
товарів (робіт, послуг) — день надходження коштів в іноземній валюті на
розрахунковий рахунок підприємств. При безплатній передачі або обміні
товарів, виконанні робіт, наданні послуг (у тому числі і при бартерних
операціях у галузі зовнішньоекономічної діяльності) днем здійснення
обороту є день їх передачі (відвантаження, виконання, надання).

Декларації, складені не за встановленою формою і не підписані керівником
і головним бухгалтером підприємства-платника, вважаються неподаними і
повертаються платникам для доопрацювання.

Таким чином, ми розглянули порядок визначення строків сплати та подання
декларацій для юридичних осіб. Дещо інший порядок застосовується для
громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення
юридичної особи: ці платники повинні протягом року щоквартально до 15
березня, 15 травня, 15 серпня і до 15 листопада приносити до бюджету
авансові платежі в розмірі 1/4 суми річних платежів. Річна сума
авансових платежів визначається на основі суми податку, сплаченого за
минулий календарний рік, або на основі планових сум доходу в поточному
році. До 15 березня року, наступного за звітним платник податку повинен
подати до податкової інспекції декларацію про фактично одержані доходи,
на основі якої обчислюється сума ПДВ за звітний рік. Якщо сума податку,
сплаченого авансовими платежами, менша від суми податку, обчисленого за
декларацією за звітний період, платнику необхідно до 15 березня внести в
бюджет від’ємну різницю; відповідно якщо ця сума більша — різниця
підлягає поверненню платнику за його письмовою заявою.

Висновки

ПДВ має велике значення для фіскальної стабільності в країні, яка
потребує встановлення стабільного податку, котрий стимулюватиме
економічне зростання. Перехідний період в Україні вимагає внесення
важливих змін у систему оподаткування. Реформа податкової системи,
зокрема встановлення нових, прогресивніших ставок ПДВ має відіграти
важливу роль в процесі перетворення нашої економіки в
ринково-орієнтовану.

Адже, податок на додану вартість:

стимулює зростання приватного підприємництва й забезпечує нейтральність
для всіх секторів економіки;

формує правильні стимули для зростання в перехідній економіці, стимулює
заощадження й інвестиції;

забезпечує значні надходження в державну казну.

Україна вже робить кроки вірному напрямі – головне, щоб задумані реформи
залишились не на папері, а успішно реалізовувались.

Отже, існують два основних методи обчислення суми податку на добавлену
вартість залежно від виду діяльності підприємства, саме тому встановлені
два види декларації по податку на добавлену вартість, які підприємства
подають у податкові інспекції. Декларацію за формою №1 подають
підприємства, які займаються виготовленням товарів (робіт, послуг),
декларацію за формою №2 — підприємства, які займаються торгівельною,
заготівельною, оптовою, постачальницько-збутовою та посередницькою
діяльністю. У випадках, коли підприємство поряд із виробничою Діяльністю
Займається і торгівельно-посередницькою, обчислення ПДВ проводиться
окремо по кожній діяльності (з поданням окремих декларацій за формою №1
та №2).

Існують деякі особливості в обчисленні суми ПДВ по придбаних та
введених в експлуатацію основних виробничих фондах та взятих на облік
нематеріальних активах. Так, сума ПДВ розподіляється. у двох випадках:

якщо основні виробничі фонди використовуються одночасно для здійснення
різних видів діяльності, щодо яких подаються декларації за формами №1 та
№2;

2) якщо підприємства одночасно, реалізують товари (роботи і послуги),
які підлягають і не. підлягають оподаткуванню.

Методика розподілу єдина для обох випадків і полягає в наступному: сума
ПДВ по придбаних та введених в експлуатацію основних виробничих. фондах
та взятих на облік нематеріальних активах розподіляться по різних видах
діяльності та по оподатковуваних і неоподатковуваних товарах (роботах,
послугах), виходячи з питомої ваги різних видів діяльності або
оподатковуваних товарів у загальному обсязі реалізації товарів (робіт,
послуг). При цьому за підсумками роботи в поточному році здійснюється
кінцевий перерахунок результатів розподілу вказаних сум ПДВ, який
відображається у декларації за грудень поточного року.

Щодо знов побудованих (створених) підприємств застосовується вказаний
вище порядок розподілу сум податку по придбаних і введених в
експлуатацію основних виробничих фондах та взятих на облік матеріальних
активах із кінцевим перерахунком за перший календарний рік з початку
діяльності такого підприємства.

Зверніть увагу на порядок визначення суми ПДВ, яка підлягає сплаті до
бюджету, якщо сировина, матеріали та інші вироби купуються за іноземну
валюту, адже ПДВ сплачується не тільки в Україні, але й в інших державах
(у тому числі в державах колишнього СРСР). У цьому випадку сума ПДВ за
придбані сировину. матеріали не зменшує суму ПДВ, яка належить сплаті до
бюджету, а разом із вартістю цих матеріалів та сировини відноситься на
витрати виробництва й обігу, тобто на собівартість виробництва
відноситься митна (закупівельна) вартість сировини, матеріалів та ін.

Не виключається із загальної податкової суми, що підлягає сплаті до
бюджету, податок із товарів (робіт, послуг), використаних на невиробничі
потреби. Сплата податку з товарів (робіт, послуг), використаних на
невиробничі потреби, провадиться за рахунок відповідних джерел
фінансування. Розглянемо це положення детальніше. Сума ПДВ за сплачені
постачальникам сировину, матеріали, комплектуючі та ін., які
використовуються для потреб основної діяльності, відноситься на
зменшення суми ПДВ, належної до сплати в бюджет по реалізованій
продукції в момент їх оплати постачальникам або коли вони взяті на
облік. Отже, ці матеріальні ресурси можуть ще й не бути використані для
потреб основної діяльності, а податок на добавлену вартість по них уже
зменшив суму ПДВ, належну до сплати в бюджет. Далі, припустимо, що ці
ресурси використовуються не для потреб основної діяльності (тобто
списуються не на собівартість, а на інші джерела фінансування,
наприклад, на ремонт у дитячому садку, що знаходиться на балансі цього
підприємства, за рахунок прибутку, або ці ресурси продаються). У цьому
випадку необхідно на суму ПДВ, сплачену постачальникам по цих
матеріалах, збільшити суму податку на добавлену вартість, належну до
сплати в бюджет, і провести її в обліку за рахунок відповідних джерел
фінансування (прибутку, фондів економічного стимулювання тощо).

Література

В.М. Федосов, В.М. Опарін. Податкова система України: підручник. К.:
Либідь.1994.

В.М. Опарін. Фінанси. – К.: 1999.

Андрій Волченко, “ DIXI* ”, Газета Бізнес № 47, 20 листопада 2000р.

Конспект лекцій.

Використані інформаційні джерела

1.Закон України “ Про податок на додану вартість” від 03.04.97 №168/97
– ВР.

2.Послання Президента України Л.Д.КУЧМИ до Верховної Ради України та
Кабінету Міністрів України “Про основні напрями бюджетної політики на
2004 рік”

3.Проект податкового кодексу України.

4.Буряковський В.В. та ін. Податки: Учбовий посібник. – Дніпропетровськ:
Пороги, 1998.

5.Федосова В.М. Податкова система України. – К.: Либідь, 1994.

6.Кульбачний С. В. Диференційований ПДВ як напрям удосконалення
структури податків //Фінанси України, 2001-№2.

7.Синельников Б. В., Хорошилова Н. А. Податкова політика як фактор
виходу з економічної кризи //Фінанси України, 2001-№2.

PAGE 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

“ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ”

Виконав: студент ІІІ курсу 16 групи

ФЕФ 0104 Скирта А.І.

КИЇВ – 1998

План:

Економічна суть податків, функції та класифікація. Місце податку на
додану вартість в системі непрямих податків.

Роль податку на додану вартість у формуванні Державного бюджету України.
(таблиця)

Принципи побудови і аналіз механізму стагнення та уплати податку на
додану вартість до бюджету.

Проблеми та економічні шляхи вдосконалення стягнення податку на додану
вартість до Державного бюджету України.

Економічна суть податків, функції та класифікація. Місце податку на
додану вартість в системі непрямих податків.

Податки, збори, інші обов’язкові платежі до бюджетів і внески до
державних цільових фондів – це обов’язкові внески і платежі, що
здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначених законодавчими
актами України.

Сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджетів і
внесків до державних цільових фондів, що утримуються у встановленому
порядку, і складає систему оподаткування.

Платниками податків та інших обов’язкових платежів є юридичні та фізичні
особи, на яких згідно з законодавчими актами покладено обов’язок платити
податки та здійснювати інші обов’язкові платежі.

Податки – це обов’язкові платежі, що стягуються державою з юридичних і
фізичних осіб.

Податки виконують такі функції:

Фіскальну – пов’язану з формуванням джерел державних видатків;

Розподільчу – перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб відповідно
до прийнятих у суспільстві критеріїв доцільності і соціальної
справедливості;

Регулюючу – регулювання особистих, колективних, суспільних інтересів, а
також взаємовідносин держави з різними секторами виробництва.

Залежно від різних ознак податки поділяють на прямі та непрямі, державні
та місцеві, загальні та спеціальні.

Прямі податки – бувають реальні та особисті. Вони встановлюються на
доход і майно фізичних та юридичних осіб.

Реальні податки – стягуються з окремих видів майна. До них належать:
земельний податок на власників будівель, податок на власників
транспортних засобів, сільськогосподарський податок.

Особисті податки – стягуються з джерел доходу або за декларацією при
особистому обкладанні. Залежно від об’єктів обкладання розрізняють такі
види особистих податків: прибутковий податок з населення, податок на
прибуток підприємств; податок на прибуток іноземних юридичних осіб;
податок на доходи; плата за трудові ресурси; плата за воду; лісовий
податок; екологічний податок; податок, що регулює витрату коштів,
спрямованих на споживання.

Непрямі податки – податки на товари та послуги, що встановлюється як
надбавка до ціни товарів, тарифів, послуг і видів діяльності. Непрямий
податок (податок з обороту) в основному реалізується на товари тривалого
користування, предмети одягу, алкогольні напої, тютюнові вироби і
фактично є податком на споживання.

Мито – податок на імпортні, експортні і транзитні товари, що надходять у
доход бюджету.

Податок на додану вартість – стягується з частини вартості, що
утворюється на кожній стадії виробництва або обігу, його сума входить до
продажної ціни на товари (послуги) і оплачується кінцевим споживачем.

Державні податки встановлюються та стягуються центральними органами
управління, місцеві – органами управління на відповідній території.

Загальні податки визначаються державою, спеціальні (цільові) –
використовуються для певних функцій, наприклад, соціальне страхування,
яке використовується на забезпечення пенсій, допомог.

Роль податку на додану вартість у формуванні Державного бюджету України.

Розглянемо структуру надходжень та місце податку на додану вартість в
податкових надходженнях до Державного бюджету України.

Як видно з наведеної таблиці, частка податкових надходжень з усіх
доходів Державного бюджету не має стабільного значення, але в середньому
коливається навколо 50%. В поточному році частка податкових надходжень
становить 54,4%.

В той же час частка податку на додану вартість в податкових надходженнях
теж знаходиться в межах 50%. В поточному році вона становить 41,5%.

Виходячи з наведених даних можна зробити висновок, що податок на додану
вартість є одним з провідних і найбільш прибуткових для держави
податком. Так як податкові надходження становлять приблизно половину
доходів Державного бюджету, а податок на додану вартість – половину
податкових надходжень, то виходить що податок на додану вартість складає
приблизно 25% усіх доходів Державеого бюджету України. Тож своєчасне і в
повному обсязі стягнення податку на додану вартість значним чином
впливає взагалі на дохід бюджету, тому потрібно приділяти більше уваги
до вдосконалення механізму стягнення цього податку. Бо як видно з даних
виконання Державного бюджету України з надходжень податку на додану
вартість, в жодному році план не був виконаний. В Державному бюджеті
України на 1998 рік було заплановано доходів від надходжень податку на
додану вартість в розмірі 8756000 тисяч гривень.За даними Державної
податкової адміністрації України фактичні надходження за 10 місяців 1998
року склали 4069114,93 тисячі гривень. Таким чином неважко підрахувати,
що й наприкінці 1998 року бюджет не дорахується значної суми коштів від
надходжень податку на додану вартість.

Принципи побудови і аналіз механізму стягнення та уплати податку на
додану вартість в бюджет.

Платники податку на додану вартість

Платниками податку на додану вартість є:

Установи незалежно від форм власності і відомчої приналежності, маючи
згідно законодавства України статус юридичних осіб, здійснюючи виробничу
і комерційну діяльність;

Підприємства з іноземними інвестиціями, що здійснюють виробничу та іншу
комерційну діяльність;

Індивідуальні (сімейні) приватні підприємства, здійснюючі виробничу та
іншу комерційну діяльність;

Філіали, відділи та інші відокремлені підрозділи установ, що знаходяться
на території України, самостійно реалізуючі товари (роботи, послуги);

Міжнародні об’єднання ті іноземні юридичні особи, що здійснюють
виробничу та іншу комерційну діяльність на території України.

Об’єкти оподаткування

Об’єктами оподаткування є:

Обороти по реалізації на митній території України товарів, виконаних
робіт та наданих послуг;

Товари, що ввозяться на територію України у відповідності до митних
правил, встановленими митним законодавством України.

При реалізації товарів об’єктом оподаткування є обороти по реалізації
усіх товарів як власного виробництва так і придбаних на стороні.

З метою оподаткування товаром вважається: продукція (річь, виріб) в тому
числі виробничо-технічного призначення; будівлі та споруди та інші види
нерухомого майна; електро- і теплоенергія, газ, вода.

При реалізації робіт об’єктом оподаткування є об’єми виконаних
будівельно-монтажних, ремонтних, науково-дослідних,
дослідно-конструкторських, технологічних, проектно-пошукових,
реставраційних та інших робіт.

При реалізації послуг об’єктом оподаткування є виручка отримана від
надання:

Послуг пасажирського та вантажного транспорту, враховуючи
транспортування (передачу права власності) газу, нафти, нафтопродуктів,
електричної та теплової енергії, послуг по виконанню
завантажувально-розвантажувальних робіт, зберіганню товарів;

Послуг з надання в оренду майна і об’єктів нерухомості, в тому числі по
лізингу;

Посередницьких послуг;

Послуг зв’язку, побутових, житлово-комунальних послуг;

Послуг фізичної культури та спорту;

Послуг по виконанню замовлень підприємствами торгівлі;

Рекламних послуг;

Іноваційних послуг, послуг по обробці даних і інформаційному
забезпеченню;

Інших платних послуг, крім надання в оренду землі.

До оборотів, що обкладаються податком також належать:

Обороти з реалізації товарів (послуг) в середині установи (підприємства)
для власного використання, витрати по яким не відносяться на витрати
виробництва та обігу, а також своїм працівникам;

Обороти з реалізації товарів (робіт, послуг) без оплати вартості в обмін
на інші товари (роботи, послуги);

Обороти з передачі безвозвратно чи з частковою оплатою товарів (робіт,
послуг) іншим установам (підприємствам) чи фізичним особам, враховуючи
працівників підприємства;

Обороти з реалізації предметів застави враховуючи їх передачу
заставовласнику при невиконанні забезпеченого заставою зобов’язання.

Визначення обкладаємого обороту

Для визначення обороту що обкладається податком на додану вартість
приймається вартість товарів (робіт, послуг), що реалізуються визначена
виходячи з вільних (ринкових) чи регулюємих цін і тарифів з урахуванням
акцизного збору, ввізного мита, інших митних зборів (обов’язкових
платежів), за виключенням податку на додану вартість.

До обкладаємого обороту входять кошти, отримані від інших установ та
підприємств (за виключенням коштів, що зараховуються до статутних фондів
установ (підприємств) його засновниками в порядку, встановленому
законодавством України, коштів на цільове бюджетне фінансування а також
на здійснення спільної діяльності), доходи, отримані від передачі у
тимчасове користування (фінансової допомоги) при відсутності ліцензій на
здійснення банківських операцій, а також кошти від стягнення штрафів,
стягнення пенєй, виплати неустойок, отримані за порушення зобов’язань,
передбачених договорами поставки товару (виконання робіт, надання
послуг); суми авансових та інших платежів, поступивших за рахунок
майбутніх поставок товарів чи виконання робіт, послуг на розрахунковий
рахунок, та суми, отримані в порядку часткової оплати по розрахунковим
документам за реалізовані товари (роботи, послуги).

Кошти, що надаються безоплатно іноземними установами Українським
установам (підприємствам) у вигляді гаранту на здійснення цільових
програм з майбутнім звітом про їх використання, не є об’єктом
оподаткування.

До коштів цільового бюджетного фінансування, що не включаються до
обороту, який обкладається податком на додану вартість, відносяться
кошти, які перераховуються на відповідні рахунки підприємств та установ,
які передбачаються в бюджетах різного рівня на фінансування цільових
програм та заходів.

Товари (роботи, послуги), що придбаються за рахунок коштів цільового
бюджетного фінансування, сплачуються з урахуванням податку на додану
вартість, який не підлягає відшкодуванню. Суми зазначеного податку в
даному випадку на витрати виробництва і обігу не відносяться, а
покриваються за рахунок зазначених джерел.

Спільна діяльність без створення для цієї мети юридичної особи
здійснюється на підставі договору між її учасниками; за договором про
спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються шляхом об’єднання
майна та зусиль спільно діяти для досягнення спільної
загально-господарської чи іншої цілі, що не протиречить законодавчим
актам.

Майно, створене чи придбане при спільній діяльності, і отримані
результати враховуються на окремому балансі у того її учасника, якому за
договором доручення ведення спільних справ учасників договору. Товари
(роботи, послуги), які реалізуються в межах спільної діяльності,
підлягають обкладанню податком на додану вартість в
загальновстановленому порядку.

Не обкладається податком частка прибутку, що отримується кожним з
учасників спільної діяльності після сплати всіх податків, включаючи
податок на додану вартість.

Установи (підприємства) що здійснюють реалізацію продукції (робіт,
послуг) за цінами не вище фактичної собівартості для цілей оподаткування
приймається ринкова ціна на аналогічну продукцію (роботи, послуги), що
склались на момент реалізації, але не нижче фактичної собівартості.

У випадку, якщо установа (підприємство) не змогла реалізувати продукцію
за цінами вище собівартості внаслідок зниження її якості чи споживчих
якостей (враховуючи моральний знос), або якщо ринкові ціни, які склалися
на цю чи аналогічну продукцію виявились нижче фактичної собівартості
цієї продукції, для цілей оподаткування приймається фактична ціна
реалізації продукції.

Під ринковими цінами розуміються ціни, що склалися в регіоні на момент
реалізації товарів (робіт, послуг) при здійсненні угоди. Під регіоном
слід розуміти сферу обігу продукції в даній місцевості, яка визначається
виходячи з економічної можливості покупця придбати товар на найближчій
по відношенню до покупця території. При цьому під найближчою територією
розуміється конкретний населений пункт чи група населених пунктів, що
знаходяться в межах кордонів адмінистративно-територіальних,
національно-державних угрупувань.

Якщо установа (підприємство) на протязі 30 діб до реалізації продукції
за цінами що не перевищують її фактичну собівартість реалізувала
аналогічну продукцію за цінами її фактичної собівартості, за всіма
угодами з метою оподаткування застосовуються ціни вирахувані з
максимальних цін реалізації цієї продукції.

У разі реалізації продукції за цінами нижче собівартості (вартості
придбання), від’ємна різниця, що виникає між сумами податку, сплаченого
постачальником і сумами податку вирахуваними по реалізації товарів
відносяться на прибуток, що залишається в розпорядженні установи
(підприємства) після сплати податку на прибуток і заліку в рахунок
майбутніх платежів чи відрахуванню з бюджету не підлягає.

При обміні установами (підприємствами) продукцією (роботами, послугами)
чи її передачі безоплатно, обкладаємий оборот визначається виходячи з
фактичної ціни реалізації (без урахування податку на додану вартість),
але не нижче звичайних цін.

Якщо установа (підприємство) обмінює вперше освоєну продукцію, яка раніш
не вироблялась чи обмінює придбану продукцію, то з метою оподаткування
приймаються фактичні ринкови ціни на аналогічну продукцію, що склалися в
даному регіоні на момент реалізації продукції при здійсненні угоди, але
не нижче її фактичної собівартості.

При реалізації придбаної продукції в її собівартість включається
вартість придбання, витрати по доставці, зберіганню, реалізації та інші
аналогічні витрати. По основним засобам, іншому майну по яким
нараховується знос приймається їх залишкова вартість.

У разі натуральної оплати товарами (в тому числі власного виробництва)
чи реалізації підприємством населенню, враховуючи власних працівників,
цих товарів через касу за цінами не вище собівартості обкладаємий оборот
визначається аналогічно.

При безоплатній передачі товарів (робіт, послуг) платником є сторона що
їх передає.

При використанні всередині підприємства (установи) товарів (робіт,
послуг) власного виробництва, витрати, по яким не відносяться на витрати
виробництва та обігу, за основу визначення обкладаємого обороту
приймається вартість цих чи аналогічних товарів (робіт, послуг),
вирахувана, виходячи з цін (тарифів), що використовуються, а при їх
відсутності – фактична собівартість.

Оборот, що обкладається при виготовлені товару з давальницької сировини
та матеріалів є вартість їх обробки, а по підакцизним товарам – вартість
обробки з урахуванням акцизу.

Суми податку на додану вартість по багатообіговій тарі, що має залогові
ціни, сплачуються при її реалізації установами-виробниками покупцям.

Якщо продукція і товари затарюються в споживацьку тару одноразового
використання (коробки, поліетіленові пакети, інші паківельні матеріали),
що включається до ціни готової продукції, чи в транспортну тару
(дерев’яну, картонну), що оплачується зверх цін на готову продукцію, то
вартість цієї тари включається до обороту, що оподатковується.

Для будівельно-монтажних і ремонтних організацій оборотом , що
оподатковується є вартість реалізованої будівельної продукції (робіт,
послуг), що визначається виходячи з договірних цін, з урахуванням їх
змін, визваних в процесі виконання робіт підвищенням (зниженням) цін на
будівельні матеріали та конструкції, тарифів на транспортні та інші види
послуг.

Ставки податку, порядок стягнення і оплати

Об’єкти оподаткування зазначені вище, за виключенням операцій,
звільнених від оподаткування і операцій по яким застосовується нульова
ставка (згідно закону України “Про податок на додану вартість”)
оподатковуються по ставці 20% від бази оподаткування і додається до ціни
товару (робіт, послуг).

Податок по нульовій ставці вираховується відносно операцій по:

Продажу товарів, які були експортовані платником податку за межі митної
території України.

В тому числі по нульовій ставці обкладаються операції по:

Поставці для заправки чи постачанню морських (океанських) суден, які:

Використовуються для навігаційної діяльності, перевезенню пасажирів чи
вантажів за платню, іншої комерційної, промислової чи риболовецької
діяльності, що здійснюється за межами територіальних вод України;

Використовуються для спасіння чи оказання допомоги в нейтральних чи
територіальних водах інших країн;

Входять у склад військово-морських сил України та відправляються за межі
територіальних вод України;

По нульовій ставці також обкладаються операції по:

Поставці для заправки чи постачанню повітряних суден, які:

Здійснюють міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезенню
пасажирів або вантажів за платню;

Входять у склад військово повітряних сил України та відправляються за
межі повітряних кордонів України, в тому числі в місця тимчасового
базування;

Поставці для заправки та постачання космічних кораблів, а також
супутників.

Товари вважаються експортованими платником податку за межі митної
території України у разі, якщо їх вивезення (експортування) затверджене
у належним чином оформленій митній вантажній декларації.

Продаж товарів для постачання залізничного та автомобільного транспорту
на митній території України незалежно від його приналежності та видів
перевезень, що здійснює такий транспорт, обкладається податком по ставці
20% бази оподаткування.

По нульовій ставці обкладаються операції по продажу робіт (послуг), що
призначені для використання та вживання за межами митної території
України.

? ,

X

oeouueth

$

&

(

*

,

?&?

?&?

?&??????????? статус території країни, під флагом якого воно
знаходиться (за межами митної території України), послуги по агентуванню
морського флоту (включаючи портові сбори) вважаються такими, що
підлягають обкладанню податком на додану вартість по нульовій ставці.

В тому числі по нульовій ставці обкладаються операції по:

Наданню нерезидентам в аренду, чартер, фрахт морських та повітряних
суден, які використовуються на міжнародних маршрутах та лініях, а також
космічних кораблів та супутників чи їх частин або окремих функцій;

Наданню послуг персоналу по обслуговуванню морських, повітряних чи
космічних об’єктів;

Наданню послуг по передачі авторських прав, ліцензій, патентів, прав на
використання торгівельних марок та інших юридичних і економічних знань,
а також обробці даних та інформатики для нерезидентів;

Наданню послуг по организації реклами та зв’язків з масами за межами
України; культурній, спортивній, освітній діяльності за межами України;

Наданню послуг по туризму на території України в разі їх продажу за
межами України безпосередньо чи при посередництві нерезидентів при
безготівкових розрахунках.

Продаж послуг по туризму резидентам на митній території України
безпосередньо особою, що здійснює туристичну діяльність, чи через його
агентів, які не є резидентами, обкладається податком по ставці 20% бази
оподаткування.

Операції по продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної
торгівлі, що знаходяться на території України в зонах митного контролю
(безмитних магазинах), у відповідності з порядком, встановленим
Кабінетом Міністрів України.

Продаж товарів (робіт, послуг) безмитними магазинами без нарахування
податку на додану вартість здійснюється виключно фізичним особам, які
виїжджають за митну територію України, або фізичним особам, які
переміщюються транспортними засобами, що належать резидентам, та
знаходяться поза митних кордонів України. Порушення норм цього положення
тягне за собою відповідальність, передбачену законодівством.

Товари, що були придбані в безмитних магазинах без сплати податку на
додану вартість, в разі зворотнього ввезення таких товарів на митну
територію України належать до оподаткування в порядку, встановленому для
оподаткування операцій по ввезенню товарів на митну територію України.

Операції по наданню транспортних послуг по перевозці пасажирів та
вантажів за межами митної території України, а саме: від пункту за
межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур
по випуску пасажирів чи вантажів з-під митного контролю на митну
територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення
митних процедур по випуску пасажирів чи вантажів за межі митного кордону
України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного
кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

У разі, якщо надання транспортних послуг здійснюється у вигляді
брокерських, агентських або комерційних операцій з транспортними
квитками, проїздними документами, заключення угод чи рахунків на
транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізчика,
операції по таким послугам обкладаються податком по ставці 20% бази
оподаткування.

Операції по наданню послуг платником податку, пов’язані з
транспортуванням (переміщенням) пасажирів або вантажів транзитом повз
території України, обкладаються податком 20% бази оподаткування і
включається до вартості послуг за транзит.

Операції по продажу вугілля та продуктів його збагачення, вугільних та
торфяних пакетів; продажу електроенергії.

Операції по продажу переробним підприємством молока і м’яса живою вагою
сільськогосподарськими товаровиробниками усіх форм власності та
господарювання.

Операції по продажу газу, імпортованого в Україну.

Операції по продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, за
виключенням підакцізних товарів, посередницької та рекламної діяльності,
ігорного бізнесу, підприємствами, які засновані Українським товариством
глухих, та майновою власністю, іншим платникам податку. Вказана норма
розповсюджується тільки на підприємства, де кількість інвалидів, які
мають там основне місце праці, складає на протязі попереднього звітного
періоду не менш 50% загальної кількості працюючих та фонд оплати праці
таких інвалідів складає не менш 40% суми загальних виплат на оплату
праці, що включаються у склад валових затрат виробництва (обігу).

Порядок віднесення товарів (робіт, послуг) до власного виробництва
підприємств, заснованих Українським товариством глухих, встановлюється
Кабінетом Міністрів України.

Платники податку мають вести окремий облік по продажу та придбанню
відносно:

Операцій, які належать оподаткуванню по ставці 20% та звільнених від
оподаткування;

Операцій, вартість яких не включається у склад валових витрат
виробництва (обігу) або не підлягають амортизації, ввізних (імпортних)
та вивізних (експортних) операцій. Цей облік ведеться в спеціальних
книгах, форма і порядок заповнення яких встановлюється центральним
податковим органом України.

Платник податку повинен надати покупцю податкову накладну, яка повинна
мати в собі вказані окремими рядками:

Порядковий номер податкової накладної;;

Дату виписки податкової накладної;

Найменування юридичної особи чи призвище, ім’я та по батькові фізичної
особи, зареєстрованої як платника податку на додану вартість;

Податковий номер платника податку (продавця чи покупця);

Місце знаходження юридичної особи або місце податкової адреси фізичної
особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

Опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (розмір,
об’єм);

Повне найменування отримувача;

Ціну продажу без врахування податку;

Ставку податку та відповідну суму податку в чисельному значені;

Загальну суму грошових коштів, які належать уплаті з врахуванням
податку.

При звільненні від оподаткування у випадках, передбачених сттею 5 закону
України “про податок на додану вартість”, в податковій накладній
робиться запис “Без ПДВ” з зісланням на відповідний пункт закону.

Сума податку на додану вартість, що належить внесенню до бюджету,
визначається як різниця між сумами податку, отриманими від покупців за
реалізовані їми товари (роботи, послуги), та сумами податку, фактично
сплаченими постачальникам за материальні ресурси (роботи, послуги),
податкові зобов’язання, вартість яких відноситься на витрати виробництва
та обігу, податковий кредит.

Згідно Закону України “Про податок на додану вартість” (з метою зниження
податкового пресу на підприємства) до 1 січня 1999 року датою виникнення
податкових зобов”язань з продажу товарів (робіт,послуг) є дата
зарахування коштів від покупця(замовника) на банківський рахунок
платника податку,як оплату за товари (послуги, роботи). При цьому датою
виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з
банківського рахунку плптника податку для оплати товарів
(робіт,послуг).Це правило не розповсюджується на продажу чи покупку
товарів без оплати –бартерних операцій.

Указом Президента України “О деяких змінах в оподаткуванні” від 07.08.98
N857/98 з метою компенсації втрат бюджету від податкових пільг ця норма
Закону перенесена з 1 січня 1999 року на 1 жовтня 1998 року.

З 01.10.98 року датою виникнення у платника податків податкових
зобов”язань є дата здійснення першої з подій:

Чи дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський
рахунок платника податку в оплату товарів (робіт,послуг), а в разі
розрахунку за товари (роботи, послуги) за готівку – дата їх надходження
до каси платника податку;

Чи дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення
документу, що засвідчує факт виконання робіт (послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата
здійснення першої з подій:

Чи дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату
товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного
чеку) – у разі розрахунків з використанням кредитних, дебетових карток
або комерційних чеків;

Чи дата отримання податкової накладної, що завіряє факт придбання
платником податку товарів (робіт, послуг).

Заготівельні, оптові, постачально-збутові та інші установи
(підприємства), що займаються продажем та перепродажем товарів, в тому
числі по угодам комісії та доручення, які отримують прибуток у вигляді
різниці в цінах (націнок), надбавок, винагород, іншіх зборів,
обкладаємий оборот визначають на підставі вартості реалізуємих покупцям
товарів (робіт, послуг) виходячи з їх цін, що застосовуються без
включеня до них податку на додану вартість.

У випадках, коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність по
продажу бувших у використанні товарів (комісійну торгівлю), придбаних у
осіб, не зареєстрованих як платники податку, та конфіскованого і
безхозного майна, переданого уповноваженими державними органами для його
реалізації у встановленому законодавчо порядку, базою оподаткування є
комісійна винагорода такого платника податку. Правила комісійної
торгівлі та визначення комісійної винагороди встановлюються Кабінетом
Міністрів України.

У випадках, коли платник податку здійснює діяльність по продажу товарів,
отриманих у рамках угод комісії, доручення, довірчого управління, інших
громадянсько-правових угод, які уповноважують такого платника здіснювати
продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи, без передачі
права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість
цих товарів.

Установи (підприємства), що використовують для своєї продукції
багатообігову тару (яка має заставні ціни), яка відповідно умовам угоди
(контракту) визначена як зворотня (заставна), в базу оподаткування не
включається. Таким чином, при наявності в угоді зобов’язань відносно
повернення споживачем (покупцем) тари продавцю товару, який постачається
у тарі, така тара вважається зворотньою. У разі, якщо на протязі строку
позової давнини, визначеної законом, з моменту отримання зворотньої тари
вона не повертається отправнику, вартість такої повертаємої тари
включається в базу оподаткування отримувача.

Оскільки між кінцевим споживачем (фізичною особою) та роздрібною
торгівлею, яка реалізує продукцію у скляній тарі, відсутні таки угоди, а
вартість тари включається в ціну продажу, то в такому випадку об’єктом
оподаткування є договірна ціна.

Для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України
платниками податку, тобто операцій по імпорту ( за виключенням товарів,
що ввозяться з Російської Федеріції та Республіки Беларусь, з якими
заключено міждержавну угоду про вільну торгівлю), базою оподаткування є
договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не нижче митної
вартості, вказаній на ввізній митній декларації з урахуванням витрат на
транспортування, завантаження та страхування до пункту перетину митного
кордону України, виплати брокерських, агентських, комісійних та інших
видів винагород, пов’язаних з ввозом (пересилкою) таких товарів, платні
за використання об’єктів інтелектуальної власності, що відносяться до
таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків,
зборів (обов’язкових платежів), за виключенням податку на додану
вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) відносно законів
України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в
українськи гривні по валютному (обмінному) курсу Національного банку
України, який діє на момент виникнення податкових зобов’язань.

Для робіт (послуг), що виконуються (надаються) нерезидентами на митній
території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість
таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших
податків, зборів (обов’язкових платежів), за виключенням податку на
прибуток, що включається в ціну продажу робіт (послуг) відповідно
законам України з питань оподаткування. Визначена вартість
перераховується в українськи гривні по валютному (обмінному) курсу
Національного банку України, якиї діє на момент виникнення податкових
зобов’язань.

Для готової продукції, виготовленої на території України з давальницької
сировини нерезидента, у разі її продажу на митній території України
базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість такої продукції з
урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків,
зборів (обов’язкових платежів), за виключенням податку на прибуток, що
включається в ціну такої готової продукції у відповідності з законами
України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в
українськи гривні по валютному (обмінному) курсу Національного банку
України, якиї діє на момент виникнення податкових зобов’язань. При цьому
податок сплачується до бюджету покупцем в порядку, передбаченому для
оподаткування товарів, які імпортуються, а відповідальність за уплату
податку покупцем такої продукції несе її вітчизняний переробник.

Строки уплати податку та пред’явлення розрахунків

Для платників податку, в яких об’єм обкладаємих податком операцій по
продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує
7200 не обкладаємих податком доходів громадян, податковий (звітний)
період дорівнює календарному місяцю.

Платники податку, що мають об’єм операцій по продажу менший, ніж 7200 не
обкладаємих податком доходів громадян, можуть використовувати податковий
період за своїм вибором, якій дорівнює календарному місяцю чи кварталу.
Заяву про своє рішення по цьому питанню платник податку має подати до
податкового органу за один місяць до початку календарного року.

На протязі календарного року дозволяється заміна квартального
податкового періоду на місячний з початку будь-якого кварталу поточного
року. Заяву про таку заміну платник податку має надати до податкового
органу за місяць до початку кварталу. Зворотні зміни на протязі одного
календарного року не дозволяються.

Суми податку, що належать до сплати в бюджет чи відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, які
виникли в зв’язку з буд-яким продажем товарів (робіт, послуг) на протязі
звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Уплата податку проводится не пізніш двадцятого числа місяця, що йде за
звітним періодом.

В строки, передбачені для сплати податку, платник податку надає
податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію
незалежно від того, виникло в даному періоді податкове зобов’язання, чи
ні.

У разі, якщо сума податку на додану вартість, визначена як різниця між
загальною сумою податкових зобов’язань, які виникли в зв’язку з буд-яким
продажем товарів (робіт, послуг) на протязі звітного періоду, та сумою
податкового кредиту звітного періоду, має від’ємне значення, така сума
зараховується в погашення заборгованості платника податку по сплаті
податку на додану вартість, яка виникла за попередні звітні періоди, а
при відсутності заборгованості – на зменшення податкових зобов’язань
платника податку на протязі трьох наступних звітних періодів. Це правило
не розповсюджується на порядок бюджетного відшкодування при
оподаткуванні операцій, що обкладаютьсмя податком по нульовій ставці.

Якщо сума від’ємного значення податку не погашується сумами податкових
зобов’язань, виникших на протязі наступних трьох звітних періодів, така
сума належить до відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах,
визначених законодавством, на протязі місяця, що йде після подання
декларації за третій звітний період після виникнення від’ємного значення
податку.

Розрахунок суми бюджетного відшкодування при оподаткуванні операцій по
продажу товарів (робіт, послуг), які обкладаються податком по нульовій
ставці, провадиться в порядку, передбаченим законодавством для платників
податку, що застосовують квартальний податковий період. Таке бюджетне
відшкодування здійснюється на протязі місяця, що йде після надання
декларації за звітний період, в якому були здійснені таки операції.

Сума бюджетного відшкодування має бути повністю чи частково зарахована в
рахунок платежів по ціому податку чи іншим податкам, зборам
(обов’язковим платежам), які зараховуються до Державного бюджету
України. Таке рішення платника податку відображається в податковій
декларації.

Проблеми та економічні шляхи вдосконалення стягнення податку на додану
вартість до Державного бюджету України.

Податкове регулювання в нашій країні перебуває в стадії становлення і
зазнаватиме змін.

В Комітеті Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності в
цей час група економістів працює над принципово новою системою
оподаткування, в якій, як передбачається, такої категорії як податок на
додану вартість взагалі не буде, тому шо цей податок має ефект в тих
країнах, де є надвиробництво товарів. Податок на споживання не може
бути ефективним там, де є дефіцит споживання, який виявляється в
низькій купівельній спроможності.

В листопаді поточного року Комітет Верховної Ради з питань бюджету
підготував законопроект “Про антикризові заходи в системі
оподаткування”. Про це 9 листопада на пресконференції заявила голова
Комітету Юлія Тимошенко. Як вона вважає, в цей час діюча податкова
система не відповідає реальній ситуації в країні.

Згідно розробленого проекту, пропонується припинити стягнення податку на
прибуток та податку на додану вартість підприємств, а також п’яти
цільових податків та зборів. Замість цього передбачається ввести єдиний
податок з продажу, що дасть можливість залучити до бюджету країни 10
млрд.гривень додаткових надходжень.

В умовах економічної кризи, яку переживає наша країна, кардинальне
рішення проблеми податку на додану вартісь бачиться в тому, що цей
податок взагалі не може існувати в діючих економічних умовах.

Список літератури.

Закон України “Про Державний бюджет України” від 30.12.97 N796/97 ВР.

Закон України “Про систему оподаткування” від 25.11.91 N1251-XII.

Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 N168/97-ВР
зі змінами і доповненнями.

Указ Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні” від 07.08.98
N857/98.

А.П. Кісельов “Основи бізнесу” Київ, “Вища школа”, 1997р.

Український діловий тижневик “Бізнес” (документи, коментарі, додатки),
окремі номери.

PAGE

PAGE 18

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020