UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІмунітет держави та його види
Автор
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3100
Скачало214
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Імунітет держави та його види

 

Термін "імунітет" у перекладі з латинської мови означає звільнення від

чогось. Імунітет держави у широкому застосуванні — це принцип, згідно з

яким до держави або її органів і представників не може бути заявлений

позов в іноземному суді без її згоди. У міжнародному приватному праві

під імунітетом розуміють непідлеглість однієї держави законодавству та

юрисдикції іншої. Імунітет грунтується на суверенітеті держав, їх

рівності. Це означає, що жодна з них не може здійснювати свою владу над

іншою державою, її органами, майном. Такий статус характеризується як

par in parem non habet im-perium — рівний над рівним не має влади.

 

Принцип непідпорядкування однієї суверенної держави дії законодавства

іншої або вилучення держави та її органів з-під дії юрисдикції іншої

держави отримав своє походження з посольського права і сьогодні став

загальновизнаним. Законодавство та доктрина завжди намагалися визначити

його сутність і кодифікувати норми про імунітет у окремих загальних

(універсальних) конвенціях. Частково це вдалося зробити у Віденській

конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 p., Конвенції про

спеціальні місії 1969 p., Віденській конвенції про представництво держав

і їх відносини з міжнародними організаціями універсального характеру від

14 березня 1975 p., Віденській конвенції про консульські зносини від 24

квітня 1963 p. Ці угоди регулюють чимало питань, пов'язаних з

представництвом держав у міжнародному спілкуванні, зокрема, використання

дипломатичним агентом імунітету від цивільної юрисдикції, крім

пред'явлення речевих позовів щодо приватного нерухомого майна, яке

знаходиться на території держави перебування, якщо тільки агент не

володіє імунітетом від імені акредитуючої держави з метою

представництва;

 

пред'явлення позовів у сфері спадкування, якщо агент повинен бути

виконавцем заповіту, здійснювати піклування над спадковим майном,

спадкоємцем чи "відказоодержувачем" як приватна особа, а не від імені

акредитуючої держави (ст. 31 Віденської конвенції про дипломатичні

зносини 1961 p.).

 

Погляди на правову характеристику імунітету є різними. Одні вчені

вважають, що імунітет не має імперативного характеру (Я. Броунлі), інші

ж вказують на його імперативний характер (М. Богуславський). Незважаючи

на різницю у доктрині стосовно імперативності чи диспозитивності норм

про імунітет, законодавство та практика усіх держав явно й безумовно

грунтується на принципі імунітету. Однак, з кінця минулого століття

деякі держави роблять винятки з імунітету у випадках, коли іноземна

держава є суб'єктом цивільно-правового обігу. Це викликало протиріччя з

питань застосування імунітету. Неоднозначність поглядів виявилася й у

доктрині права.

 

Міжнародні конвенції, законодавство, практика та доктрина держав

по-різному визначають такі поняття, як сутність та види імунітету.

Імунітет відрізняється від непідпорядкування дії законодавства іншої

держави. Як вказувалося, імунітет держави може розумітися як вилучення

держави та її органів з-під дії юрисдикції іншої держави.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ