UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторія вчень про злочинність (реферат)
Автор
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1356
Скачало359
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Історія вчень про злочинність.

 

Історія існування злочинності тісно пов’язана з тривалістю історії

людства на Землі. Так, вже в самих перших главах “Ветхого Завета”,

першої книги Мойсія, говориться про порушення першими людьми на Землі,

Євою та Адамом, заборони їсти яблука в раю (глава 3), а потім в главі 4

– про вбивство, яке вчинив їх син Каїн (вбив брата Абеля). Як свідчить

аналіз тексту – вбивство навмисне, із заздрощів.

 

В обох випадках покарання було невідворотним, суровим та послідовним. Що

Бог сказав, те і вчинив: “І нині проклятий ти від землі, яка відвернула

вуста свої прийняти кров брата твого від руки твоєї. Коли ти будеш

обробляти землю, вона не стане більш давати сили своєї для тебе; ти

будеш вигнанцем і скитальцем на землі”.

 

Проте у відповідь на слова Каїна про те, що віднині кожний, хто

зустрінеться з ним, вб’є його, Бог відповів: “ … за те всякому, хто уб’є

Каїна, відомститься в семеро.’’

 

Таким чином, якщо виходити із змісту Біблії, Бог не припускав вбивства,

тобто смертної кари для Каїна.

 

Подальша історія показала, що люди продовжували вчиняти злочини. Частина

із них здійснювала це неодноразово. Одночасно змінювались уявлення про

злочинність та караність за неї. Те, що в одні епохи та стосовно до

певніх категорій людей вважалось злочинним, в інші - допускалось.

Наприклад, заборонялось вбивство вільного громадянина Риму, але не

каралось вбивство раба. В одні періоди заборонялось штучне переривання

вагітності під страхом кримінального покарання, в інші це вважалось

допустимим.

 

На питання, що ж таке злочин, чому він вчиняється і що робити з тим, хто

це вчинив, здійснювали спроби відповідати ще у стародавньому світі

філософи, політики, письменники та юристи. З часом ці питання

відозмінились: чому вчиняються повторні злочини, що стоїть за

множинністю цих суспільно небезпечних діянь?

 

У стародавньому світі найцікавішими з цих питань були ідеї Платона

Арістотеля.

 

Платон вивчав причини злочинів і аналізував їх мотиви. Він писав гнів,

ревнощі, бажання до насолод, помилки, незнання. Відстоював принцип

індивідуалізації покарання, яке, на його думку, повинно відповідати не

лише характеру вчиненого, але й мотивам винної особи, враховувати прояви

шахрайства, жорстокості та юнацької довірливості. Він допускав смертну

кару, відзначав особистий характер покарання, тобто те, що воно не

повинно поширюватись на нащадків злочинця, навіть у випадках посягання

на державний устрій. Заслуговує увагу і те, що Платон добродійство та

зло пов’язував не з природними якостями особи, а з її вихованнями:

“…добродійства вчити можна… і що немає нічого дивного, коли у хороших

батьків бувають недобрі діти, а в недобрих батьків – хороші діти.”

 

Арістотель у своїх працях особливе значення надавав рівності всіх

повноправних громадян перед законом. При цьому він підкреслював

важливість профілактичної ролі покарання, вважаючи, що люди утримуються

від негативних вчинків не із високих міркувань, а через страх покарання,

і більшість схильна віддавати перевагу суспільним інтересам, а не

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ