UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторія розвитку інвестиційного законодавства в Україні
Автор
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1849
Скачало309
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Історія розвитку інвестиційного законодавства в Україні

 

В Російській імперії кінця XIX століття — на початку XX століття не було

спеціального законодавства про інвестиційну діяльність. На початку

століття були прийняті торгове, банківське, акціонерне та інші

законодавства, що забезпечували відповідні умови для діяльності

вітчизняних та іноземних інвесторів.

 

Ведучи мову про економічну політику Центральної Ради у

соціально-економічній сфері, необхідно зазначити, що формальне

скасування приватної власності на поміщицькі, удільні, монастирські,

кабінетські та церковні землі, проголошення цих земель, а також лісів,

вод і надр власністю трудового народу, запровадження державного контролю

над випуском продукції промисловості, банками, монополізація

найважливіших галузей торгівлі, в тому числі і зовнішньої, залізної,

вугільної, тютюнової промисловості в умовах загального економічного

хаосу та розрухи, які мали місце внаслідок першої світової війни та

недоліків у державному управлінні економікою, не були сприятливими

факторами для вкладення вітчизняних та іноземних капіталів у економіку

України.

 

З метою припинення анархії в країні та встановлення твердої влади 29

квітня 1918 р. на Конгресі організації партії Українських

хліборобів-землевласників гетьманом України було обрано Павла

Скоропадського. У своєму маніфесті «До громадян України» він повернув

право приватної власності, надав повну свободу в економічній і

фінансовій сферах, широкі можливості приватній ініціативі. Проте ні

гетьманському урядові, ні в подальшому Директорії не вдалося

стабілізувати ситуацію в економічній сфері.

 

Досвід використання іноземних інвестицій було напрацьовано у

Радянському Союзі за часів НЕПу у 20-ті роки нашого століття. B.I. Ленін

надавав виняткового значення концесіям та змішаним товариствам як формам

залучення іноземного капіталу. Багато концесійних угод було підписано із

компаніями Німеччини, Англії, США, Франції та деяких інших країн. Однак,

участь іноземного капіталу в народному господарстві країни була

невеликою. На 1 жовтня 1928 p. інвестований в рамках концесійних угод

капітал складав біля 60 млн. крб '.

 

На відміну від дореволюційної Росії, залучення іноземного капіталу після

революції вимагало створення особливих умов, особливого правового

регулювання. Це було викликано тим, що іноземний капітал був чужим за

своїм походженням та приватно-правовою природою для нової соціалістичної

правової системи.

 

Правові основи концесійної політики були сформульовані ще в 1918 р. в

перших документах уряду Радянської республіки. В цих документах, зокрема

передбачалося, що концесіонер повинен був:

 

• дотримуватися радянського законодавства;

 

• продавати частину виробленої ним продукції уряду РРФСР за ринковими

цінами;

 

• зарубіжний капітал міг залучатися для організації державних

підприємств в Росії з наданням йому в якості компенсації права на оренду

невикористаних природних багатств, з наданням йому гарантій виплати

відсотків на затрачений капітал, певних пільг;

 

• за Радянським урядом мало залишатися право участі в доходах та викупу

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ