UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВказівна частка ге' ось' у західнопольських говірках (реферат)
Автор
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2120
Скачало198
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Вказівна частка ге ‘ось’ у західнополіських говірках

 

Частки, уживані в українських говорах, – це лексично і структурно

специфічна група слів, які характеризуються багатьма архаїчними

ознаками, але мають переважно затемнену етимологію. Деякі з цих часток,

що виявлені і в західнополіському говорі, мають відповідники в інших

слов’янських діалектах і відповідно етимологічно можуть бути трактовані

як континуанти праслов’янських часток, які внаслідок своєї лексичної

незалежності та невідмінюваності збереглися у давній, первісній формі.

 

Так, у говірках Пінського району Брестської області Білорусі, які

становлять північно-східну окраїну західнополіського діалекту, вживана

як лексично незалежна одиниця із вказівним значенням частка ге ‘ось’,

‘оце’, ‘он’, пор.: ге шчо йе на стaрос’ц’ дождaласа (Невель Пн); ге

необ’iлни чолов’iк, нездoл’ни обoлити (Жидче Пн); озм’iте ге стoлок ди

с’адaйте (Мала Вулька Пн); шчо ге за товaр хoд’ат? (Містковичі Пн); ге

йіж товканuцу (Жидче Пн); ге пришлa жонoчина, де мн’iйе роскaзвивати

(Хойно Пн). У перехідних українсько-білоруських говірках північної

Пінщини частка ге уперше зафіксована наприкінці ХІХ ст. Ю.Карським: шчо

ге за л’yдз’і ? [1,4].

 

Структурно й функціонально рівнозначні відповідники відомі в інших

слов’янських говорах, пор. укр. бойків. ге ‘ось’ [2,164],

сербсько-хорватське е ‘ось’ [3, 513], пол. діал. е, je ‘ось’ [4,41],

болг. е ‘он; ось’ [5,176]. При етимологічному опрацюванні цієї частки на

підставі численних фактів сучасних архаїчних слов’янських говорів

В.Німчук [6, 466-467], О.Мельничук [7, 210-211], В.Фортунатов [8, 222],

В.Славський [9, 420], Махек [10, 128], а також автори “Етимологічного

словника української мови” [11, 487-488], вбачають у ній континуант

вказівної частки псл. *е ‘ось; он’, або, що менш імовірно, псл. *(h)е,

яка виникла на базі займенника і-є. *е. Суттєвим аргументом на користь

імовірності цієї версії стали б факти фіксації вказівного ге ще й в

історичних словниках української та інших слов’янських мов. Одначе й

відсутність таких фіксацій не ставить під сумнів праслов’янське

походження вказівного ге, оскільки, як слушно зауважив В.Німчук, “багато

часток праслов’янського походження, вживаних, безсумнівно, в живій мові,

давні пам’ятки не відбили” [6, 468].

 

У говірках Пінщини виявлено також результат семантичного й

функціонального розвитку вказівної частки ге, а саме її вживання у

прислівниковій функції зі значенням ‘так’: ми однyт’ ге бaйімо (Невель

Пн); г’iнчий бaйе ге, г’iнчий ге, кажди по-свoйму (Жидче Пн); ге не

мoжн’а казaти на чужuх (Жидче Пн) і т. ін.

 

У більшості говірок північної діалектної зони західнополіського говору

(найактивніше – у берестейських говірках) функціонує структурно тотожний

прислівник ге зі значенням ‘уже’, пор.: витe ге вернyлис’а ? (Дивин Кб);

ми ге спaти л’аглu (Самари Рт) і т. ін. У такому ж значенні “Дыялектны

слоўнік Брэстчыны” фіксує його на Столинщині: ми ге кaшанку рoбім

[12, 92]. Щоправда, підстав для етимологічного зіставлення прислівника

ге ‘уже’ із вказівним ге немає: форма ге ‘уже’ є, найімовірніше,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ