.

Розгляд складнопідрядних речень часу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
200 2501
Скачать документ

Складнопідрядні речення часу.

Складнопідрядні речення з підрядними часовими представляють той тип
складних гіпотактичних конструкцій, в яких граматичний зв’язок між
головним і підрядним реченням не ґрунтується на принципі прислівникового
підпорядкування, властивого, зокрема, складнопідрядним реченням з
підрядними додатковими і означальними.

Лінгвістичний час має два способи вираження. Перший – передбачає в
якості орієнтира – момент сприйняття, а другий – полягає в тому, що
процеси, події співвідносяться з яким-небудь іншим процесом, явищем, що
часто використовується як часовий маркер чи еталон. Другий спосіб
вираження категорії часу притаманний для складнопідрядних речень.

В українському мовознавстві складнопідрядні речення часу довгий час
трактувалися як такі, що пов’язуються з дієсловами, співвідносними
словами, прислівниковими чи іменниковими обставинами часу тощо.
І. Г. Чередниченко навіть розрізняв підрядні придієслівні,
приадвербіальні, призайменникові, приад’єктивні часу, а також
означально-часові. У працях наших днів перемогла думка, що підрядні
частини часу пояснюють головні в цілому.

Немає єдиного погляду мовознавців і щодо того, чим пов’язуються підрядні
частини часу. В більшості робіт з української мови твердиться, що
складові частини складнопідрядних речень часу поєднуються сполучниками і
сполучниковими словами, іноді ці поняття просто не розчленовуються, і
тому важко зрозуміти, що мається на увазі – чи всі сполучники можуть
бути і сполучниковими словами, чи таке перетворення відбувається тільки
з окремими формами.

Б. М. Кулик зазначає, що деяким сполучникам можуть відповідати
співвідносні слова – коли – тоді, доки – доти, відколи – відтоді.

І. Г. Чередниченко це питання розв’язує залежно від того, що
пояснюється: якщо іменник, прикметник, займенник, прислівник, то будуть
сполучні слова, в інших випадках – сполучники.

Л. Ю. Максимов також вважає, що складнопідрядні речення часу можуть мати
сполучниковий і займенниковий зв’язок. Серед останнього він виділяє
зв’язок із співвідносними займенниками тоді – коли, правда, зазначаючи,
що “в силу абстрактного характеру часового значення відносне слово коли
часто наближається до сполучника” [ ].

У складнопідрядних реченнях з підрядними часовими як визначальне з
формального і значеннєвого погляду виступає відношення “головне речення
– підрядне речення”. Природа цього відношення визначається специфікою
сполучуваності в одній синтаксичній конструкції дієслів – присудків
головного і підрядного речень, які, як відомо, зосереджують у собі
вираження основних показників часової віднесеності речення. Крім
морфологічної категорії дієслівного часу, що виступає як один з основних
чинників формування зовнішньо-синтаксичної категорії дієслівного часу,
що виступає як один з основних чинників формування
зовнішньо-синтаксичної сфери структури речення часові відношення можуть
виражатися й іншими важливими засобами. До таких засобів належать,
зокрема, різноманітні лексичні показники (щойно, колись, сьогодні),
специфічна структура речення (наприклад, номінативні речення), дієслівні
форми наказового способу, форми умовного способу й інфінітива,
дієприслівники й дієприкметники, як виразники різноманітних супровідних
часових значень. Різноманітні засоби вираження часових відношень у мові
охоплюються загальною категорією темпоральності граматичним центром якої
виступає дієслівний час.

Складнопідрядні речення часу, виступаючи одним з часткових засобів
вираження загальної категорії темпоральності, мають виразно окреслені
показники граматичної структури, а саме: спеціальні сполучники, сполучні
слова, видо-часові форми присудків. Видо-часові характеристики присудків
головного і підрядного речень, будучи морфологічними в своїй основі,
стають одним з основних синтаксичних показників у структурі
складнопідрядних речень з підрядними часовими. Роль видо-часових
показників присудків головного і підрядного речень у вираженні
структурних ознак складнопідрядного речень у вираженні структурних ознак
складнопідрядного речення часу не можна, звичайно, розглядати як
наслідок безпосереднього перенесення морфологічних характеристик
дієслова на граматичний план складної синтаксичної конструкції.
Складнопідрядне речення часу формується не внаслідок прямого поєднання
морфологічних категорій виду і часу, а як результат використання
повідомлення про певну дію або стан для вираження темпоральних
характеристик, ширших за своїм обсягом від морфологічно-часових,
належать, зокрема такі: одночасність, послідовність, повний або
частковий збіг тривання дій або станів, вказівка на початок або кінець
тривання однієї дії або стану у зв’язку з повідомленням про іншу тощо.

Визначальними семантичними компонентами, які формують часові відношення
в складнопідрядних реченнях часу, є дієслова-присудки з полярними
значеннями одночасності і неодночасності.

Складнопідрядні речення із значенням одночасності і неодночасності дії
відрізняються між собою характером вираження смислових відношень та
певними структурно-семантичними особливостями. Схарактеризуємо речення
із цими значеннями у творах Ольги Кобилянської.

1. Складнопідрядні речення часу зі значенням одночасності.

Значення одночасності у творах Ольги Кобилянської виражається різними
засобами – недиференційованими чи диференційованими сполучниками,
паралельними видо-часовими формами присудків, спеціальними частками,
лексичними компонентами тощо.

Сполучник коли є одним з основних часових сполучників, що вказує на
загальну співвіднесеність кількох ситуацій у часі. Для вираження
одночасності його уточнюють однакові форми присудків, складових частин
речення – недоконаний вид минулого чи теперішнього часу.

Коли було більше присутніх, розділяла їх на дві кімнати й ходила на
відмін від одних до других [1, с.137]. І коли її ховали, вона страшенно
панувала над собою [1, с.467]. Коли мала десять років, строїв у її
родичів якийсь переїжджий стройник фортеп’ян [1, с.366]. Тепер відступаю
вже від вікна, коли бачу, що він іде [1, с.49]. Дівчина так як віск
тане, коли хлопець сватає [1, с.133].

Повідомлення про одночасність дій або станів у складнопідрядних реченнях
часу може бути пов’язане з вираженням додаткових значеннєвих відтінків,
що випливають з темпорального зв’язку головного і підрядного речення.

Це стосується, зокрема таких випадків, коли в складнопідрядному реченні
йдеться про часовий зв’язок. Як допоміжний засіб вираження
повторюваності, багатократності часового зв’язку дій або станів
головного і підрядного речення досить часто використовуються допоміжні
лексичні засоби, зокрема кожним разом, не раз, в деяких днях.

Кожним разом, коли мала йти в місто заповідала знайомим ґаздиням уже
вперед [1, с.141]. Не раз знов в гарячих днях, коли воздух аж жаркий,
опадаю зовсім із сил [1, с.87]. В деяких днях, коли небо прибиралося у
синявий шовк…жилося парко! [2, с.30].

Але основну роль у вираженні значеннєвого відтінку – повідомлення про
одночасну повторюваність, властивого складнопідрядного речення
темпорального зв’язку дій головної і підрядної частини, – відіграють
показники виду і часу присудків у поєднанні із сполучником.

Темпоральний зв’язок одночасних дій або станів головного підрядного
речень завжди пов’язаний з відповідними фактами дійсності, що лежать в
основі повідомлення, і моментом мовлення про них. Саме на основі зв’язку
з моментом мовлення виникає відповідна часова віднесеність
складнопідрядного речення з підрядним часовим як цілісної синтаксичної
конструкції:

а) темпоральний зв’язок дій або станів головного й підрядного речень
наявний у момент мовлення;

б) темпоральний зв’язок дій або станів головного і підрядного речень мав
місце до моменту мовлення;

в) темпоральний зв’язок дій або станів головного і підрядного речень
матиме місце після моменту мовлення.

У тих випадках, коли в складнопідрядному реченні часу, що повідомляє про
повторювані, багатократні дії або стани. наявні присудки, виражені
дієсловами теперішнього часу, встановлюється постійний, загально-часовий
темпоральний зв’язок між відповідними діями або станами головної і
підрядної частин.

Коли воно спить, відганяє мухи від нього [2, с.293]. Тітка сердиться,
коли я на ліс лише вікном споглядаю [1, с.26]. В тихих, безголосих
ночах, коли сон утікає від моїх утомлених очей, я плачу [1, с.35]. Я
найщасливіша, коли пишу, коли потону цілою душею в іншім світі [1,
с.221].

У таких реченнях виразно відчувається супроводження значення умови. Це
значення виникає як наслідок повідомлення про дії або стани, яким
властивий обов’язковий темпоральний зв’язок у певних відповідних
ситуаціях. Таким чином, узуально-темпоральний зв’язок між частинами
складнопідрядного речення, який узагальнено можна кваліфікувати як
співвідношення “коли б не відбувалася дія підрядної частини, тоді
відбувається і дія головної частини”, переходить в умовний зв’язок, що
виражається загальним співвідношенням “якщо відбувається дія підрядної
частини, то відбувається і дія головної”.

У виражені семантико-синтаксичної диференціації складнопідрядних речень
важлива роль належить сполучуваності різновидових присудків складових
частин. Внаслідок поєднання підрядного та головного з різними видами
дієслів, виникає неповна, часткова одночасність.

– Ходіть, Наталіє, ходіть уже раз! – кликала з нетерпеливою радістю пані
Марко, коли я підійшла вже до сходів веранди [1, с.175]. Я жду вже
півгодини й дивлюся, коли лишать вас в супокою [1, с.70]. нехай богу
дякує, коли навинеться їй хто-небудь та подасть кусник хліба [1, с.36].

Частковий часовий збіг дій, з яких одна виступає як тривала,
неокреслена, а друга завершується в один з моментів її тривання, може
мати в складнопідрядному речення з підрядним часовим і інше формальне
вираження у вигляді співвідношення “тривала дія або стан головного
речення – настання дії або стану підрядного речення в один з її
моментів”.

Коли пробудилася зранку і встала, було в хаті порожньо [1, с.421].
Часом, коли хлоп’я у веселому розбігу за Івонікою примчить аж до бурдея,
коли побачить його стара жінка, її мов на ножі щось бере [2, с.292].

Зустрічаються у творах Ольги Кобилянської речення із сполучником коли і
часткою то. То виступає тоді, коли треба підкреслити початок
постпозитивної головної частини. То тільки увиразнює часове значення
речення, а не змінює його.

Аж коли я з ним прощався, то завважив, що він став майже білий [2,
с.502]. Коли зайшла до хати, то слідила все мовчки поглядом за мною [1,
с.135]. Коли мала вільну хвилю, то гаптувала або шила [1, с.29]. Коли
вперше побачили поїзд, то перехрестилися й сплюнули від себе [1, с.389].

У підрядній частині, що приєднується до головної за допомогою сполучника
коли, часова залежність чіткіше виражається при наявності в головній
частині лексичних конкретизаторів: тоді, тепер. У ролі додаткових
лексичних елементів, що привносять відтінки уточнення, підсилення,
обмеження до загальних часових відношень одночасності, нерідко
використовуються частки аж, лиш, саме, навіть.

Я була з тебе все вдоволена, Івасечку; навіть тоді, коли ти був ще малим
хлопчиною [1, с.206]. По-перше: чого прийшов до вас тепер, коли ніби
погорджував вами…[1, с.252]. А тепер, коли нам Бог допоміг доробитися
оцеї землі… тепер мало б таке чортище, як Рахіра, топтати ту землю і
годуватися нею? [2, с.155]. Саме тепер мусила влізти, коли я… коли би
собі… випочив [1, с.345].

Сполучник коли звичайно класифікується як “загальночасовий”, як
сполучник з недиференційованим часовим значенням. Це ж стосується
сполучника як.

Сполучник як відрізняється від інших сполучників більшою широтою
синтаксичного значення, більшою абстрактністю.

Препозитивно головне речення своїм змістом вказує на точно визначений
проміжок часу, який пройшов після того, як відбулась дія постпозитивного
підрядного речення.

Саме тепер було зо дві неділі, як з нею говорила [2, с.161].

Є речення у творах Ольги Кобилянської, у яких зміст підрядного
представляє собою розгорнуте лексичне вираження часу дії головного
речення.

– Таже Михайло копав там щось, як був дома? [2, с.164]. Небіжка мама
плакала за мною кривавими сльозами, як я йшов із дому [2, с.120]. Ти
гадаєш, що розум приходить чоловікові через ніч, як він його так довго
не має [2, с.116].

Сполучення тоді-як забезпечує виразне функціонально-синтаксичне
оформлення складного речення передається не тільки одночасність, але і
їх тісна взаємопов’язаність.

А було тоді, як ми вернулися пізно вночі з ярмарку на Петра [2, с.117].
Так зарання і лагідно, як сього року, наставала весна лиш тоді, як ми
дістали нашого Василя…[1, с.476].

В складнопідрядних реченнях, що включають подвійний часовий сполучник як
– то, виразно відчувається відтінок умови.

А як був малий, то я боялася, аби й муха на нього не сіла [2, с.160]. Як
я була молода, то дуріла за одним жовняром [1, с.371].

Відтінок повторюваності створюється при наявності певних лексем (кожного
разу, завжди).

Кожного разу мати пекла паски й перепічки, як наставав Великдень [2,
с.559]. Завжди, як місяць вповні, показується там великий чорний пес [2,
с.78]. Кожного разу по лиці хлопця перебігав усміх, як бачив розложене
їдло від матері [2, с.115].

На базі простого сполучника як створюються інші складні часові
сполучники: в той час як, тим часом як, в той день як.

В той час як сонце в повнім блиску горіло на небі, повітря було ясне і
око могло докладно розрізняти всі форми природи і штуки, вона пускалася
в тихі мандрівки [1, с.432]. Воно улискувалося в неї з дня на день, як
тим часом інші дівчата розчісували його лише в неділю або в свято [2,
с.64]. Ілія був найщасливіший чоловік на божім світі, як тим часом
Домніка знаходилася у чуднім настрої [2, с.134]. В той день як надворі
була сльота, він волів пересиджувати бурдею [2, с.58].

Ці поєднання близькі до найзагальнішого тоді – як.

2. Складнопідрядні речення часу зі значенням неодночасності.

Складнопідрядні речення, у яких виражена неодночасність дій, явищ,
процесів, передають відтінки часу і поділяються на такі різновиди:

2.1. Речення, у яких часовий період між двома різночасними діями не
окреслений;

2.2. Речення, які передають раптову послідовність дії головної та
підрядної частини;

2.3. Речення, у яких наголошується початковий момент дії головної
частини;

2.4. Речення, у яких визначено межу тривання дії головної частини;

Названі семантичні групи складнопідрядних речень зі значенням
неодночасності у творах Ольги Кобилянської різняться змістом і обсягом
часової семантики, характером вираження смислових відношень та певними
формально-граматичними особливостями.

Складнопідрядні речення, у яких часовий період між двома різночасовими
діями не окреслений, виражають таку послідовність: для головної частини
відбувається після дії підрядної, дія головної частини передує дії,
вираженій підрядною частиною речення.

Визначальним показником структури складнопідрядних речень цієї групи є
обов’язкове вираження присудків складових частин формами дієслів
досконалого виду минулого або майбутнього часу. У найбільш загальному
вигляді значення послідовності передається за допомогою сполучників
коли, як.

Коли розложила карти в кружало, примружила по привичці очі й заговорила
[2, с.139]. Коли в’їхали по втомлюючи довгій їзді пралісами в простору
долину, доглянули тут і там хатини [1, с.388]. Як поховала свого мужа,
перестала бувати в божих домах [1, с.226]. А як я прийду додому на
день-два, зможемо бачитися [2, с.165].

Позиція підрядної частини в реченнях цієї семантичної групи не впливає
вираження смислових відношень між компонентами – підрядна частина може
стояти в препозиції та постпозиції тощо головної. Слід зазначити, що у
препозиції підрядна частина несе більше стилістичне навантаження, ніж
головна.

Коли отворила по хвилі очі і побачила свій власний образ у воді, впали
їй в очі її незвичайно червоні уста [1, с.205]. Коли збудилася, були в
неї руки зложені, як до молитви [1, с.202].

Значення послідовності у складнопідрядних реченнях з окресленим часовим
періодом між діями може ускладнюватися додатковими значеннями, зокрема
значенням причини.

Коли я його побачила недалеко дому, забило в мені серце живіше [1,
с.191]. Після того як я його побачила…

Через те, що я його побачила…

Коли настав день його приїзду, я ходила зворушена [1, с.174]. Через те,
що настав день його приїзду…

Коли та знайома осталася з Марією сама, спитала [1, с.516]. Після того,
як та знайома осталася…

Отже, препозитивне речення найчастіше у цій семантичній групі вказує на
початок дії постпозитивного головного.

Як закінчила, увішла панка до неї до города [2, с.127].

Зустрічаються складнопідрядні речення часу, у яких постзитивне головне
речення виражає передбачення негайного утворення факту чи вже наявність
цього факту та близької наступності його після здійснення змісту
підрядного речення.

І як наступило літо й настали покоси, зник старий Петро… [2, с.128].
Зразу, коли повернула із служби до села, слідили за нею хлопці й дівчата
з цікавістю [2, с.126].

Ми розглядали речення у творах Ольги Кобилянської, у яких часовий період
не окреслений, але зустрічаються і приклади речення із конкретизованим
часовим періодом між діями. Їх вживання у творах письменниці не є
поширеним, тому в окрему групу відносити їх недоречно.

Коли я в дві гудини пізніше заснула, приснився мені Христос [1, с.226].
Коли минув перший тиждень став іншим [1, с.177]. І так минуло вже цілих
два роки, як Ілія з Домнікою побралися [2, с.141].

Головну увагу в таких синтаксичних конструкціях звернено на те, скільки
часу минуло між двома діями.

Від попередніх різновидів речень структурно-семантичними особливостями
відрізняються складнопідрядні речення, у яких наголошується початковий,
вихідний момент дії, вираженої головною частиною. Часове відношення
таких речень ускладнене обмежувальним моментом тривання дії, про яку
мовиться в головній частині і яка розпочинається після того, коли
реалізувалася дія, про яку йдеться в підрядній частині. На початковий
момент дії вказують сполучники відтоді, відколи.

Село осиротіло, відколи він пішов [2, с.145]. Не заплакав ще ані одною
сльозою, відколи спало нещастя на нього [2, с.233]. Відколи Андрій пішов
стала вона нужденна, особливо від недавнього часу [2, с.503].

В тих випадках, коли присудки складових частин складнопідрядного речення
виражаються дієсловами теперішнього часу, темпоральне значення
послідовності фактично втрачається. Функція підрядного речення зводиться
тільки до вказівки на момент, з якого починається тривання дії або стану
головного речення.

Гарно, прегарно живеться, відколи він тут [1, с.182]. Відколи з нею
сходиться, стає з дня на день гірший [2, с.41]. Відколи ти в панів на
службі, то вже й чорботку покинула носити [2, с.62].

Для вираження початкової часової межі використовує авторка
недиференційований сполучник як. Значення початкового моменту дії
створюється внаслідок поєднання недоконаного і доконаного виду в
складових частинах або особливим лексичним складом головної частини.

Тижні минали, як Михайло покинув свою землю [2, с.105]. Третій рік
минає, як повернулася до рідного села [2, с.126].

Якщо треба підкреслити постпозитивну головну частину, Ольга Кобилянська
вживає допоміжний компонент відтоді.

Відколи з’єднався з Ракірою, відтоді розпливаються йому слова в роті [2,
с.198]. Відколи зайшов у приятельство з Григоірєм, відтоді вертиться
йому плутанина в голові [2, с.82].

Складнопідрядні речення, які передають раптову послідовність дій, є
близькими до розглянутих вище конструкцій. Раптовість – необхідний
семантичний компонент цих конструкцій – виражається словами лиш, як
тільки, відразу, раптом.

Сава пішов до бурдея до худоби, як лиш повечеряли [2, с.158]. Свіжий,
холодний воздух вдарив її в лице, як тільки вийшла з костьолу [1,
с.290]. Коли надходила година його приїзду, я раптом випросилася ніби до
Оксани і пішла далеко на прохід в поле [1, с.174]. Коли доходив кінця
села, відразу станув [2, с.208]. Як тільки скінчив грати, посипалися
грімкі оплески [1, с.70]. Як тільки упавших стягнено з їх висоти, велася
борба на життя й смерть [1, с.386].

Наведені лексеми показують, що:

1) дія, виражена головною частиною складнопідрядного речення,
починається зразу ж після того, коли відбудеться сказане у підрядній
частині;

2) початок того, про що говориться у головній частині, збігається з
кінцем дії, названої підрядною частиною.

Основне значення темпорального співвідношення цього різновиду речень
найвиразніше передається тоді, коли присудки головної і підрядної частин
виражаються дієслова ми доконаного виду у формі минулого або майбутнього
часу.

Складнопідрядні речення, у яких визначено межу тривання дії, переданої
головною частиною, мають свої особливості у вираженні смислових
відношень. У таких реченнях вживаються синонімічні спеціалізовані
сполучники поки, доки.

За характером темпорального відношення між діями або станами складових
частин складнопідрядних речення цього типу поділяються на два варіанти.

Складнопідрядні речення, у яких дії або стани складових частин тривають
одночасно протягом відрізку часу, визначуваного в підрядному реченні.

Складнопідрядні речення, у яких темпоральний зв’язок ґрунтується на
принципі послідовності, причому дія або стан головного речення триває до
відповідної часової межі постання дії або стану підрядного речення.

Сполучники доки, поки виступають у складнопідрядних реченнях першого
варіанту, де одна дія співпадає в своїх межах з іншою, а саме – час
протікання дії, названої у головному реченні, обмежується відрізком
часу, потрібним для здійснення дії, представленої в підрядному реченні,
тобто співвідношення “тривала дія або стан підрядного речення – настання
завершеної дії або стану головного речення в один з її моментів”. Але
на відміну від сполучників коли, як, що не виражають якого-небудь одного
значеннєвого відтінку складнопідрядного речення, сполучники поки, доки
конкретніші за своїм значенням: вони вказують на те, що результативна
дія або стан головного речення настає саме в межах тривання дії або
стану підрядного речення. Ці сполучники потребують підкріплення зі
сторони однакових дієслівних форм часу і виду у підрядній та головній
частині.

Поки наємники упорались з тим усім, пройшов довгий час… [1, с.384]. Доки
він жив, робив усе сам [2, с.209]. Доки я ще тут, цілуй мене [2, с.71].
Доки мене земля носить та доки дивлюся своїми очима, та й доки я не
каліка, не забуваю і про зерня коло хати [1, с.117]. Пив, доки не пропив
останнього гроша, доки майже не запух [2, с.140].

Складнопідрядні речення, у яких є доконаний вид в обох частинах речення,
передають межу тривання дії сполучниками доти, поки.

Одна люта, як пекло; Анна повдовіла, поки під вінець пішла [2, с.257].
Поки він прийшов, вона заговорила [1, с.471]. А поки сніг упаде, –
повторює він, – будеш у моїй хаті [2, с.]. Лишися тут і пережди, доки
буря не устане… [1, с.364].

Якщо виникає потреба виразніше виділити межі тривання дії, вираженої
головною частиною, то до її складу вводить письменниця вказівне слово
доки.

Доки він нічого певного в руках не має, доти він нуль, і доти неповинен
ані женитися, ані дівчині про любов говорити [1, с.69]. Доки мій син у
мунштрах, доти не матиму спокою [2, с.161]. Далі було її бажанням, щоб я
мешкала доти в призначенній нею для мене кімнаті її дому, доки не схочу
сама випровадитися [1, с.230]. Я слідила за ним очима доти доки не зник
з виду [1, с.190]. Поки не стануть падати лагідним летом білі сніжинки,
доти не закриється ліс і все в білу мрію [1, с.500].

У творах Ольги Кобилянської зустрічаємо часто застарілі сполучники заки,
заким, також передають межу тривання дії.

…І воно тривало якийсь час, заки ми оцього доробилися [2, с.155]. Вона
вже жила тобою й дрижала за тебе, заки ти ще світ божий побачив [2,
с.490]. А заким ти вернеш, то він ожениться… [2, с.189]. Сава собі добре
роздумає, заки зачне за мною сварню [1, с.197].

Більш складні відношення, коли у реченні з сполучником поки частка не,
яка може займати як контактне, так і дистактне розташування. Наявність
чи відсутність частки не не змінює загального позитивного значення
повідомлення, звичайно не веде д переосмислення змісту висловлення, тому
поки не не може розглядатися як ускладнена форма сполучника поки.

Заперечне дієслово-присудок з часткою нє виступає в підрядному реченні
як безпосередній показник того, що дія або стан головного речення триває
до того часу, поки не настане дія або стан підрядного речення. Отже,
частка не має не заперечне, а підсилювальне значення.

Вона росла у своїх родичів в теплі і на сонці, мов та пальма в
оранжереї, доки не з’явився він [1, с.269]. Вона буде ждати, доки її
мама не вмре [1, с.372]. Його не хотів ніхто, аж доки вона не стрінулася
з ним… [1, с.485]. Такі і подібні думки дразнили мене, мов невідомі
демони, доки додому не вернула [1, с.174]. Так сиділи ми, доки не явився
він [1, с.113]. Ждати, доки сонце зайде, доки ніч не настане [1, с.372].

Як бачимо, інколи сполучники доки, поки підкреслюються
підсилювально-видільною часткою аж. В таких випадках фактично виникають
факультативні варіанти основних сполучників аж доки, аж поки.

Складнопідрядним реченням з підрядними часовими належить особливе місце
в системі засобів вираження часових відношень.

Семантичною основою, формування їх є зв’язок у часі мінімум двох дій або
станів, причому та дія або, про яке повідомляється в підрядному реченні,
виступає у функції обставинно-темпорального показника дії або стану
головного речення. Отже, підрядне часове речення ізофункціональне з тими
засобами вираження темпоральності, що виступають як обставини часу в
простому реченні.

З погляду структурно-семантичних особливостей складнопідрядні речення з
підрядними часу у творах Ольги Кобилянської неоднорідні. Серед них
розрізняються два семантичні різновиди: речення із значенням
одночасності та речення із значенням одночасності. Конструктивних
елемент цих речень – дієслова-присудки, співвідношення між якими при
асемантичних сполучниках є визначальними у вираженні смислових відношень
між компонентами складнопідрядного речення.

В якості засобів зв’язку письменниця частіше використовує сполучники
недиференційованих значень (коли. як), ніж семантичні сполучники (до
того як, з тих пір як, після того як, як тільки), оскільки прості
сполучники характеризуються широтою семантики. Синкретичні смислові
відношення, які виражаються простими за будовою сполучниками,
відтворюють об’ємність думки. різні рівні розуміння явищ дійсності.

Розмежування одночасності та неодночасності у реченнях із сполучником
коли зводиться передусім до правил співвіднесення процесуальних ознак
ситуацій. Умовою реалізації значення одночасності є оформлення присудків
головної та підрядної частини на основі видо-часового паралелізму; як
правило, це дієслова недоконаного виду.

При співвіднесенні дієслів у формі теперішнього часу одночасність, як
правило, супроводжується типізацією, узагальненням, що створюють
умовно-часове значення.

Послідовність ситуацій оформлюється звичайно співвідношенням дієслів
докононаного виду минулого та майбутнього часу. Для таких речень
характерна їх здатність до ускладнення інформації причиновою
обумовленістю.

Серед часових речень із сполучником як розмежовуючи два типи:
1) речення, у яких як виступає у якості еквівалента сполучника коли,
виконуючи роль його нейтрального чи стилістичного забарвленого синоніма;
2) речення, у яких сполучник як реалізує своє особливе значення.

Підрядні речення часу із сполучником як дає можливість урізноманітнити
способи вираження часу з урахуванням різних ступенів експресії.
Сполучник як характеризується розмовним забарвленням, яке не властиве
стилістично нейтральному сполучнику коли. Спектр значень сполучника як
ширший, ніж у реченнях із сполучником коли.

Речення із сполучником поки не не допускають введення конкретизаторів,
що вказує на часову роз’єднаність ситуацій. Значення перерваності у
реченнях із сполучникам поки не підтримується специфічним правилом
співвіднесення присудків; такі речення побудовані за правилом
процесуального контрасту, згідно якому одна із ситуацій, що
співвідноситься (головна частина), представлена як процес, а інша
(підрядна) – як акт, позбавлений ознаки протяжності. Основним засобом
вираження процесуального контрасту є співвіднесення дієслів недоконаного
та доконаного виду.

Для вживання речень із сполучником як раптом характерний контекст, у
якому раптовість слідування ситуації, представлена у другій частині,
супроводжується перерваністю того, що їй передувало. Це може бути чи
перерваність того, що уже реалізується чи нездійсненність наміру.

Названі семантичні групи складнопідрядних речень зі значенням
неодночасності та одночасності у творах письменниці різняться змістом та
обсягом часової семантики, характером вираження смислових відношень та
певним формально-граматичними особливостями.

Різноманітні структурно-семантичні види складнопідрядних речень часу є
свідченням глибини та багатомірності мислення письменниці. Синтаксичні
конструкції відтворюють найтонші темпоральні нюанси об’єктивного світу.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020