UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПравила української орфоепії (реферат)
Автор
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2756
Скачало359
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ПРАВИЛА УКРАЇНСЬКОЇ ОРФОЕПІЇ

 

Слово "орфоепія" запозичене з грецької мови і означає правильну вимову.

 

Українська і російська мови мають різні правила орфоепії. Російською

мовою можна недомовляти закінчення слів, пропускати склади, ненаголошені

О вимовляти як А, і це не буде вважатись неграмотною орфоепією.

 

Українська мова вимагає вимовляти все точно і чітко, так, як написано.

Виняток представляє одна літера Щ, яка є складовою, двозвучною в усіх

словах і вимовляється як ШЧ.

 

Іван Франко власноруч писав:

 

"Вічний революціонер -

 

Дух, шчо тіло рве до бою,

 

Рве за поступ, шчастя й волю, -

 

Він не вмер, він щче живе."

 

В часи І. Франка українська мова не мала ще літери Щ. Вона запозичена з

російського алфавіту в радянські часи, але орфоепія - вимова залишилась

давня.

 

Отже, сучасна літературна орфоепія слів із літерою щ така: щчастя,

шчука, шчогла, шчавель, шчур, нешчастя, якшчо, тому шчо, шчоби, шчоб,

шчось, ну тай шчо, тільки   шчо,   шчодня, шчотижня, шчоночі, шчороку і

т. д.

 

Це і є перше правило української орфоепії.

 

 

 

Друге правило української орфоепії, стосується ненаголошеноі літери О.

 

В російській мові ненаголошена О вимовляється як А, і це є ментальністю,

характерною властивістю російської орфоепії.

 

Коли мовці чи мовляни, тобто люди, що говорять, промовляють українські

слова на російський лад, то ось який орфоепічний парадокс з того

виходить: кампазітари,    афтапартрети, паети, транспарт, падарунак,

паштова скринька, періад, прагрес...

 

Українська мова просить Вимовляти всі ненаголошені О як О: композитори,

автопортрети, поети, кохана і т.далі.

 

Попробуйте вголос вимовляти правильною орфоепією написані слова і

слухайте, щоби з ваших уст звучало кругле О.

 

 

 

Третє правило стосується орфоепії української літери В.

 

В російській мові літера В в закритих складах вимовляється як Ф, така

російська орфоепія. В українській мові підміна звуку В на Ф звучить

надзвичайно неприємно, неграмотно, немилозвучно: кампазитаріф, паетіф,

музикантіф, героіф, тюльпаніф, автаритетіф, текстіф, здабуткіф,

слухачіф, прафесіаналіф, наукофціф і т.д.

 

Таку вимову можна почути не тільки на побутовому рівні. Вона неприємна

для сприйняття. Але коли вголос правильно озвучувати написані слова, то

зразу відчувається краса української орфоепії: композиторів, поетів,

музикантів, героїв, тюльпанів, авторитетів, текстів, здобутків,

слухачів, професіоналів і т.д.

 

 

 

Четверте правило буде стосуватись вимови йотованої української літери Ї,

якої немає в російській мові.

 

 

 

Правило п'яте

 

М'яке и після к, х, г.

 

Люди, що рідко послуговуються українською мовою, припускаються

зросійщених звуків: письменний, варений, хлопчікі-гаропчікі, марякі,

виснафкі, кідати, трохі, трошкі, гіирогі, хітра.

 

Треба вимовляти так, як написано і слухати себе, щоби буквосполучення -

ки, - хи, - чи звучали м'яко: письменники, вареники, хлопчики-горобчики,

моряки, висновки, кидати, трохи, трошки, пироги, хитра...

 

Це саме стосується жіночих іменників у родовому відмінку. Треба

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ