.

Прийменникові та безприйменникові конструкції, які виражають часові відношення, у творах Кобилянської (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
217 3933
Скачать документ

ПРИЙМЕННИКОВІ ТА БЕЗПРИЙМЕННИКОВІ КОНСТРУКЦІЇ, ЩО ВИРАЖАЮТЬ ЧАСОВІ
ВІДНОШЕННЯ, У ТВОРАХ ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ.

Відомо, що прийменники – це слова – знаки реметивного типу. Певного
змісту вони набувають лише в конструкції, в результаті взаємодії
граматичних та лексико-семантичних значень поєднуваних ними слів. Проте
значення прийменника не слід ототожнювати із значенням всієї
прийменникової конструкції. Прийменник як реметивне слово бере участь у
вираженні лише власне граматичного й частково невласне граматичного
значення всієї конструкції. Зважаючи на це, в семантиці прийменника
доцільно розрізняти власне граматичне і невласне граматичне часткове
значення. Власне граматичне значення прийменника – це його здатність
передати синтаксичну залежність між повнозначними словами на
синтагматичній осі. На противагу флексіям прийменники засвідчують не
будь-яку синтаксичну підпорядкованість, а лише залежність керованого
іменника у відповідному відмінку від інших повнозначних слів у реченні.
У вираженні загально невласне граматичного значення всієї конструкції
прийменник безпосередньої участі не бере.

Логіко-граматичні відношення (просторові, часові, причинові та ін.)
створюються в результаті взаємодії опорного й залежного компонентів
конструкцій як представників певних лексико-семантичних розрядів або
класів лексем і передаються всім прийменниковим сполученням. Зате у
відтворенні частково невласне граматичного значення конструкції роль
прийменника особливо важлива. Суть індивідуального значення прийменника
полягає у фіксації найістотніших, розпізнавальних ознак тих відношень,
що формуються внаслідок взаємодії речовинних значень поєднуваних
компонентів з граматичним значенням всієї конструкції, тобто відношень
найнижчого рівня абстракції. Прийменник матеріалізує диференційні ознаки
цих відношень і засвідчує їх у вигляді окремого знака, звукового
комплексу, слова.

Підсистема прийменникових конструкцій адвербіального значення (часова)
– це сукупність елементів, об’єднаних спільністю семантичних функцій та
структурою, властивих кожному елементові підсистеми.

Аналіз темпоральних прийменників нерідко супроводжується підкресленням
їх семантичної похідності та суміжності з просторовими прийменниками.
Досить виразно ця думка простежується у висловленні В.В.Виноградова про
те, що часові значення прийменників переплітаються з просторовими і
розвиваються на їх основі [ ]. Інші лінгвісти підкреслюють
еквівалентність просторових і часових значень та вказують на їх
неподільність. Зокрема, В.Брендаль заперечував первинність просторових
відношень і згідно і згідно з даними фізики вважав, що поняття простору
не може бути відокремлене від поняття часу і тому поняття часу не
виступає вторинним щодо поняття простору [ ]. Не можна
відкидати генетичну похідність часових значень і більшості засобів їх
вираження від просторових, але у плані синхронічному вони входять у
прийменникову систему як дві самостійні підсистеми.

Дослідники граматики східнослов’янських мов по-різному (з кількісного
та якісного погляду) визначають семантичні ознаки темпоральних
прийменників. Здебільшого у працях розглядаються такі семантичні ознаки,
як неозначена й означена тривалість явищ, їх одночасність, часова
наступність і попередність [ ], момент часу, часова наступність,
тривалість часу, одночасність, передчас, межі завершення дії, часова
приблизність і близкість тощо [ ], початкова і кінцева межа
часу, часова попередність і наступність, одночасність [ ],
вказівка на одночасність або різночасність моменту дії і часового
відрізка, вказівка на заповненість або незаповненість часового відрізка
дією, вказівка на завершеність або незавершеність дії [ ] та
ін.

Прийменникові й безприйменникові конструкції – це синтаксичний засіб
відтворення часу в загальній системі категорії темпоральності. Він
становить собою складну систему, найголовніші протиставлення якої є
своєрідною семантичною репрезентацією таких основних ознак реального
часу, як послідовний перебіг подій чи явищ, тривалість їх та
повторюваність.

У нашому дослідженні будемо послуговуватись класифікацією
прийменникових конструкцій часу З.І.Іваненко. Серед цих конструкцій
можна виділити такі групи:

конструкції, що позначають момент реалізації дії;

конструкції зі значенням часової попередності та наступності;

конструкції на означення тривалого часу;

конструкції, що вказують на початок або межу реалізації дії;

конструкції на позначення часової близькості та приблизності.

Прийменникові та безприйменникові конструкції, що позначають момент
реалізації дії.

Значення часу, не повністю охопленого дією, у творах Ольги Кобилянської
може передаватися прийменниковими (в + знахідний відмінок, в + місцевий,
на + знахідний, на + місцевий) та безприйменниковими зворотами (родовим,
знахідним та орудним часу). Найуживанішими серед них є конструкції з
прийменником в та родовий часу.

До складу прийменникових зворотів із зазначенням часу, не повністю
охопленого дією, у творах письменниці входять іменники таких семантичних
розрядів: назви днів тижня, назви місяців, частин року і частин доби,
назви конкретних вимірів часу і загальних часових понять та іменники
нечасової семантики.

Схарактеризуємо лексико-функціональні можливості кожної підгрупи
прийменникових зворотів.

1.1. Прийменниково-іменникові звороти, до складу яких входять назви
днів тижня у знахідному відмінку. Деколи ці конструкції уточнюються
прислівником часу. В неділю рано жене Тетяна в ліс [ 2, с.457 ]. В
неділю ходила до церкви [ 3, с.64 ] . Проти них вона була покірна й
цілувала їх, при стрічі в неділю і в свято в руки [ 2, с.58 ] . Було в
четвер рано,як на місці стали [ 2, с.463 ] . Родовий часу від іменників
на означення днів тижня зустрічається дуже рідко. Кожної погідної неділі
ходить Тетяна … до своєї старої приятельки. Так і сеї неділі [ 2, с.349
] .

1.2. Прийменниково-іменникові структури, до складу яких входять назви
місяців. вживаються вони, як правило, у місцевому відмінку з
прийменником в. У вересні тягнеться від дерева до дерева павутиння [1,
с.313 ].Сонячне тепле передполудне в червнi [1, с.333 ]. Було се одної
сльотної, зимової днини в жовтні [ 2, с.152 ]. Було се одного вечора в
липні [ 2, с.67 ]. Було в маю. Перед обідом [ 2, с.57 ].

1.3. Конструкції з родовим часу від назв частин року. Родовий часу від
іменників літо, зима, осінь має при собі і означення-займенник, що
вказує на черговість часових відрізків, обумовлює межі часові, коли
відбудеться подія. Сеї зими буду, може, і в вашім селі [1, с.369 ]. Сеї
осені вижидай старостів [ 2, с.357 ]. Але сього літа він лише десь та не
десь загляне на хвильку до неї вечором [ 2, с.411 ]. Сеї самої осені
післав Савка, кушнір, до Жмутів старостів [ 2, с.550 ]. Щодо
прийменникових конструкцій, то вони не типові для творів Ольги
Кобилянської.

1.4. Конструкції на означення частин доби. У таких реченнях
використовуються якісні прикметники-епітети. В темну ніч зірок не видно
[1, с.433 ]. Був несказанно щасливий у тій тихій, ясній, місячній ночі
[ 2, с.72 ].

Конструкція в + знахідний відмінок може передавати момент реалізації дії
і в множині. В ясних днях губилася барва полумені в сяєві сонця [ 1,
с.400 ] . Тепер була жура за поля і її доньку тим страховищем, що сіпало
ненастанно тими струнами, гонило сон у чорних ночах … [ 2, с.9 ]. В
деяких днях, коли небо прибиралося у синявий шовк, жилось
прегарно [ 2,с.30 ].

Широко використовує письменниця для передачі такого значення родовий
часу від іменників ніч, вечір, день, що супроводжуються часто
означеннями.–Мамо, – сказав Микола,- се не могло сеї ночі статися.
Певно, сеї ночі не один велет-дуб повалився [2, с.343], [2, с.534]. Вона
не оберталася вже більше свого вечора [3, с.117]. Стіни хати біліли
сього ясного вечора ще більше [2, с.539]. Погода тої днини була (се було
по обіді) хоч не похмура, але й не ясна [2, с.579]. Одної прекрасної
літньої днини спровадилася Мавра на Чабаницю [2, с.329].

Більшість наведених прийменникових та безприйменникових зворотів
виступають у творах Ольги Кобилянської паралельно і легко
взаємозамінюються. Проте є й такі звороти з родовим часу, які вступають
у зв’язки не з конструкцією в + знахідний відмінок, а із сполученням на
+ знахідний. Це звороти із означеннями – числівниками. Вернула другої
днини з полудня втомлена [2, с.528]. Другого дня пішла я на виклади
науки гармонії [1,с.116]. Другого дня прийшов він знов, а вона знов
зайняла своє місце [2, с.39] . Третьої днини по їх приїзді знявся в
однім з шатрів гамір [2, с.299]. Третього вечора вернув [2, с.304].

1.5. Конструкції на означення умовних вимірів часу (хвиля, хвилина,
година, рік). Ці слова хоч і відносяться до темпоральної лексики, вони
самі по собі не виражають часу, в них тількисемантика міри, відрізка
часу. Ці слова виражатимуть час тільки в певній граматичній конструкції.

Письменниця часто вживає слово “хвиля”, що має значення “хвилина”, інше
значення цього слова – короткий відрізок часу, мить, момент [
]. В цій хвилі були в неї очі спущені, а щоки горіли сильним
рум’янцем [1, с.37] . В тій самій хвиліглянув мені Орядин допитливо в
очі [1, с.71] . Саме в тій хвилі обернулася перший раз свого вечора [2,
с.117]. Та в тій хвилі прнісся звідкись понад верхи … голос трембіти [1,
с.430]. Саме в тій хвилі перебіг великий заєць, може, сто кроків від
хлопця скісно через поле [2, с.157].

Значення “в цій хвилі” те саме, що у цю хвилину, тобто, у цей момент,
саме в цей час, якраз тоді [ ]. Йому видалося з виразу лиця
в тій хвилині, що вона має щось на серці [2, с.567] . В ту хвилину
ввійшли два старші сини в хату [2, с.524].

Ольга Кобилянська використовує прийменник в + місцевий відмінок у
множині для означення часу.Такі конструкції мають відтінок
повторюваності дії. В таких хвилях неначе відживала [3, с.31]. І в таких
власне хвилях зачуває, що він “пройдисвітське насіння” [2, с.42]

Трапляється, що іменник година виступає у конструкції з означеннями, за
допомогою яких письменниця подає оцінку часовому відрізку. Ще держить
тебе лиха година, і ти ще не цілком чистий [2, с.329] . Чи в добру
годину поклав хлопця?[2, с.312]. І я виджу, що я покинув хату в недобрій
годинi [2, с.118] .

Конструкція “в ту мить” уживається для підкреслення цілковитого збігу в
часі якихось двох дій; одразу ж, зараз же. І в ту мить він ударив її так
сильно в лице, що вона захиталася [2, с.564 ].

У творах Ольги Кобилянської поширений родовий часу від іменника “рік”.
Виступає тільки з угодженими означеннями, вираженими займенниками,
порядковими числівниками на означення черговості. І сього року
колишеться жінко [2, с.499]. Не казали ще звуки, лиш мати натякає, вже,
мабуть, хоче мене сього року віддати [2, с.399]. Четвертого року вернув
Юзько назад [2, с.556].

Паралельним до таких конструкцій є сполучення на + знахідний відмінок.
Може, ти аж на другий рік віддасися… [2, с.131].

1.6. Прийменниково-іменникові конструкції на означення загальних
часових понять (вік). В твоїм віку я виховувала вже Мунечка… [1, с.37].
Ой, багато перетерпіла я на своїм віку! – сказала сумно серед розмови
[1, с.369].

1.7. Прийменниково-іменникові конструкції з прийменниками в,
на та іменниками нечасової семантики. Іменники у таких зворотах можуть
виступати в місцевому й знахідному відмінках, з означеннями і без них.
Вони можуть називати вік людини, наприклад: На старі літа принаймні мав
би де голову склонити [2, с.128]. В молодих літах рвався за
фірманкою [2, с.10]. В перших літах свого існування хоронила колиба
чабанів багача Івана Дуба [2, с.328].

Вони можуть означати й свята. Як уподобає її, то весілля може бути в
м’ясницi [2, с.56]. На різдв’яні свята дістану, може, відпустку і приїду
[2, с.72]. А на храм відділяла для неї окремо мисочку меду, так, аби
Івоніка не видів [2, с.142]. Треба ще раз на Благовіщення постити, тоді
вже напевно довідаєшся [2, с.277]. Було зимою, і саме в м’ясниці [2,
с.17].

Прийменникові та безприйменникові конструкції, що позначають момент
реалізації дії, є конструкціями прямого часу. Вони позначають дію, що
відбувається в один із моментів або протягом часового відрізка,
названого залежним словом (зустрічатися на другий день, прийти в
суботу). Слід зазначити, що вони позначають час, не цілком заповнений
дією, час неповторюваний. Проаналізовані підгрупи цієї конструкції дають
можливість твердити, що найуживанішими засобами на позначення моменту
реалізації дії є родовий часу та утворення з прийменником в.
Лексико-фунуціональні можливості цих найуживаніших засобів у творах
Ольги Кобилянської надзвичайно широкі.

2. Прийменникові конструкції зі значенням часової попередності та
наступності.

Звороти відносного часу, конкретизуючи етапи різночасності (передчас,
післячас*) створюють багатомірну еквіполентну опозицію у творах Ольги
Кобилянської. Конструкції, що фіксують час, не цілком заповнений дією, в
свою чергу, розмежовуються за вказівкою на неточний, точний передчас або
післячас.

Зворот перед + орудний відмінок, завдяки виразній семантиці
прийменника, позначає дію, що відбувається незадовго до часового
періоду, вираженого залежним словом, але безпосередньо не стикається з
ним.

У творах письменниці зустрічаються такі підгрупи цієї конструкції:

2.1. Утворення від лексем ечасової семантики – назв подій, свят, явищ
природи. Я одержу місце ще перед вінчанням [1, с.139]. Перед
благовіщенням немащо зачинати [2, с.53]. Чому ще перед сходом сонця десь
трембіта обзивалася? [2, с.312]. Вона хотіла би відійти саме перед
сходом сонця [1, с.304].

2.2. Утворення від іменників темпорального значення – частин доби,
умовних вимірів часу. Часто у таких реченнях передчас підсилюється
часткою саме. Як гарно колихалося перед роком наше жито [2, с.499].
Перед п’ятьма місяцями писав Орядин до Маєвського, щоб йому прислав його
гроші [1, с.84]. Перед хвилиною казали ви, що не любите простого народу
[1, с.149]. Саме перед хвилею повернула я з кладовища, де прощалася з
бабунею і посадила якісь цвіти [1, с.162]. Мусило бути саме перед
північчю [1, с.110].

Точний передчас письменниця передає складними конструкціями, що
вказіють на визначений проміжок між моментом дії і часовим орієнтиром.
Моя мама дві неділі перед тим умерла [2, с.120]. Сава лишився останньої
ночі перед його від’їздом у сільській хаті на варті… [2, с.94]. Мабуть,
ніхто в світі не постив так щиро в день перед Андрієм, як Домніка [2,
с.129]. Щось чотири дні перед святим Михайлом скоїлося в Івоніки нещастя
[2, с.202]. Було в годину перед похороном [2, с.33].

На позначення передчасу Кобилянська використовує і прийменник в. Саме в
переддень приходу Санди вона вернула [2, с.579].

Система прийменникових конструкцій на позначення часової наступності у
творах Ольги Кобилянської багатогранна та об’ємна. Найпоширенішими
засобами післячасу, не цілком заповненого дією є сполуки після + родовий
відмінок, по + місцевий відмінок, через + знахідний, за + знахідний.
Панівною є конструкція з прийменником по, який поєднується з такими
групами:

1. Назвами процесів, станів, подій. По

* Термінами “передчас” і “післячас” позначаємо реалізацією дії або
стану перед певним часовим проміжком або після нього.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020