UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМова усної народної поезії та діалектики (реферат)
Автор
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1784
Скачало254
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Мова усної народної поезії та діалекти

 

Мова українського фольклору викликає посилений інтерес сучасних

лінгвістів як особлива художньо-естетична цілісність, що виконує

культурологічну функцію і характеризується широкими зв’язками з

літературними та позалітературними елементами. Один із аспектів

дослідження – взаємодія з діалектами – розглядається в нашій статті.

 

Питання про місце фольклору в системі загальнонародної мови поки що

остаточно не з’ясоване. Деякі російські вчені пропонують вважати

уснопоетичну мову окремим функціональним стилем літературної мови,

котрий має специфічні ознаки фонетичної, морфолого-словотвірної,

лексико-семантичної, синтаксичної організації (В.І.Кодухов, З.К.Тарланов

та інші).

 

Більшість українських дослідників, враховуючи тривалі взаємовпливи усної

словесності та мови художньої літератури, значну роль фольклору в

національно-мовній творчості письменників, спільні функції, визначають

мову народної поезії як один із жанрових різновидів художнього стилю

(С.Я.Єрмоленко, В.А.Чабаненко).

 

Чимало польських та російських мовознавців пишуть про тісний зв’язок

фольклору та діалектів. Існує кілька поглядів на це питання. Одні

російські вчені вважають фольклор різновидом діалекту (Л.І.Баранникова),

діалектом у його художній функції (Й.О.Оссовецький), літературною мовою

діалекту (П.Г.Богатирьов), інші – наддіалектним утворенням, своєрідним

поетичним койне (А.В.Десницька).

 

Такої ж думки дотримуються польські дослідники Є.Бартміньски, Є.Сєроцюк.

Зокрема, Єжи Бартміньски у ґрунтовній монографії “O j(zyku folkloru”

(1973 р.) назвав мову народної поезії “художнім діалектом, який на рівні

фонетики, морфології, лексики, синтаксису виявляє поетичні властивості”

[2, 87-125]. В іншій праці “O derywacji stylistycznej” (1977 р.) вчений

ужив вислів “поетичний інтердіалект фольклору” [1, 193-203]. Виникнення

міждіалектних елементів в усній поезії констатував також Єжи Сєроцюк у

розвідці “Elementy interdialektalne w polskich piesniach ludowych (na

przykladzie nazw lasu)” (1976 р.) [8, 18].

 

Мовознавці підкреслюють, що використання діалектних одиниць залежить від

жанру народної словесності: “Фольклорні казки виконуються на діалекті,

поезія, особливо висока, – мовою, яка має літературний характер” [4,

34]. А.П.Євгеньєва так пояснювала відхід від діалектної лексики в

процесі виникнення народної пісні: “Співак творить на своєму діалекті,

користуючись своїми нормами, але в його творах буде менше діалектизмів,

ніж у його повсякденному мовленні, тому що билину, пісню тощо він

створює, опираючись на традицію, яка допомагає йому при виборі типових і

яскравих форм” [6, 17]. Відомий дослідник О.М.Веселовський у книзі

“Историческая поэтика” (1940 р.) відхід від діалектизмів пов’язував із

виникненням особливого поетичного койне, високого поетичного стилю

народної пісні, близького до літературної мови [3, 358-360].

 

Вивчаючи словник російської народної пісні, О.Т.Хроленко виявив, що

"лексичний склад російського фольклору в своїй більшості збігається з

літературною лексикою. Певну частину уснопоетичної лексики складають

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ