UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНорми сучасної Української мови у спілкуванні (реферат)
Автор
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1280
Скачало509
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

НОРМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У СПІЛКУВАННІ

 

 

Процес спілкування. Види спілкування. Під час вивчення будь-якого

об'єкта проводять його класифікацію. Класифікують і спілкування.

Доцільно подати одну з найбільш прийнятних схем такого процесу:

 

За характером комунікантів у просторі та часі розрізняють спілкування

контактне – дистантне.

 

Поняття контактного спілкування зрозуміле: співрозмовники поряд. При

контактному спілкуванні важливими компонентами є ситуація, жести, міміка

та інтонація.

 

До видів дистантного спілкування належать такі, де комуніканти розділені

простором і часом. Це може бути розмова по телефону, спілкування у

листах тощо.

 

За наявністю чи відсутністю будь-якого посередника розрізняють

спілкування безпосереднє (пряме) – опосередковане (непряме).

 

Для прямого спілкування – це зазвичай розмова, бесіда, доповідь і т.п.

 

До видів опосередкованого спілкування належать і телефонна розмова, і

лист, і передавання інформації по радіо, телебаченню, через книгу. Саме

розвиток опосередкованого спілкування спричинив утворення цілих галузей

виробництва й спеціалізовані заклади: радіо-, телестудії; видавництва й

типографії, пошту, телеграф, телефонні станції і т.п., а також армію

робітників, які їх обслуговують.

 

За формою існування мови розрізняють спілкування усне – письмове.

 

Усне спілкування, як правило, пов'язане з ознаками контактності і

безпосередності, а письмове – з ознаками дистантності й

опосередкованості. У письмовому тексті втілюються складніші форми

мислення, що відображаються у більш складних мовних формах: відокремлені

звороти, експресивні синтаксичні фігури і багато інших.

 

Письмовий текст вимагає обдумування. Такий текст є зафіксованим. Усний

текст разом з ситуацією, жестами, мімікою, інтонацією дозволяє щось не

сказати, не припускає переробки тексту, крім уточнень (“Слово – не

горобець: вилетить – не спіймаєш”).

 

4. З погляду змінної – постійної позиції “я – мовця” і “ти – слухача”

розрізняють спілкування

 

діалогічне – монологічне.

 

Діалог утворюється зміною ролей “я” і “ти”, що організовує текст як суму

реплік. Існує своєрідний зв'язок “я” (адресанта) і “ти” (адресата).

 

5. За кількістю учасників розрізняють спілкування

 

міжособистісне (особисте) – масове.

 

Кількісні відношення “1-1” і “1- декілька” приводять до міжособистісної

комунікації, відношення “1- багато” – до масової (радіо, преса,

телебачення).

 

З погляду ситуації спілкування і взаємостосунків тих, хто спілкується,

розрізняють спілкування

 

приватне – офіційне.

 

На відміну від приватного, офіційне спілкування обмежене правилами

взаємної поведінки і стосунків комунікантів як представників

організації, групи, тому такий текст містить чимало клішованих,

стереотипних компонентів (тексти ділових переговорів, протоколів,

офіційно-ділових паперів тощо).

 

Основні правила ведення мовлення. Для різних видів мовленнєвої

діяльності суспільство формує певні правила їх здійснення. Правила

ведення мовлення, чи етикет мовлення, поділяються на правила для мовця і

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ