Реферат
на тему:
Мотивація чоловічих та жіночих імен
Дослідження екстралінгвістичних факторів, які впливають на постійні
зміни репертуару імен і ступеня їх популярності, є одним із
найважливіших завдань соціолінгвістики. На сьогодні відомі результати
досліджень антропонімних уподобань мешканців Одеської області. Висновки
С.Л.Брайченко щодо популярності деяких імен складені на основі уподобань
інформантів різних вікових груп. Цікавим є те, що вони збігаються з
висновками інших дослідників-антропонімістів, які вивчали іменники
різних ареалів України. Наприклад, С.Л.Брайченко констатує, що імена
Олена, Ольга, Ірина, Наталя, Тетяна і Людмила вирізняються стабільністю
і великим уподобанням усіх інформантів [2, 62]. У жіночому іменнику
м. Луцька в ХХ ст. стабільно функціонують, тобто не мають тенденції до
різкого зростання чи спаду вживання, імена Ольга, Олена, Тетяна. Менш
стабільні – Марія, Надія, Ірина, Наталія та Людмила [6, 36]. З-поміж
найуживаніших жіночих імен Одещини, досліджуваних О.Ю.Касім, також
вирізняються постійною активністю імена Наталя, Ольга, Тетяна, Ірина,
Олена [3, 27]. Іменник м. Чернівців відзначається стабільністю та
високим ступенем уживаності протягом 1950-1968 рр. і 1990-1995 рр. таких
імен, як Олена, Тетяна, Ірина, Наталія, Світлана [7, 72].
Як бачимо, у віддалених один від одного регіонах одночасно користуються
популярністю одні й ті ж імена, або вони відстають на 10-15 років.
Звичайно, важко дати точну інтерпретацію цьому цікавому явищу, але
справедливою є думка В.А.Никонова про те, що хоча вибір імені в кожному
випадку здається вільним, у різних місцевостях частота його виявляється
настільки однаковою, ніби задана нормою [4, 84].
Особливо цікавою і цінною в цьому плані, на нашу думку, виступає
проблема мотивації імен, вивчення якої допоможе виявити різноманітні
екстралінгвістичні фактори, від яких залежить склад іменника і зміни в
ньому.
Об’єктом нашого дослідження стали імена лучан різних років народження,
мотивацію цих імен встановлювали методом опитування і на основі
метричних даних, узятих в архіві Луцького міського загсу, в яких
зазначались імена новонароджених та імена їх батьків. Якщо
новонароджений отримав імення батька чи дідуся (а донька – матері), то в
таких сім’ях добре збережена сімейна традиція називати дітей на честь
когось із родичів.
На основі метричних даних новонароджених м. Луцька (1900-1995 рр.), а
також різної антропонімічної літератури, яка підтверджує наші здогадки,
можна зробити такі висновки: серед найуживаніших чоловічих імен
тимчасово отримали статус найпопулярніших завдяки фактору моди такі
антропоніми: Андрій (1965-1995 рр.); Валерій (1945-1973 рр.); Віктор
(1945-1983 рр.); Дмитро (1974-1995 рр.); Ігор (1954-1995 рр.); Олег
(1945-1984 рр.); Максим і Роман (1984-1995 рр.), Юрій (1945-1995 рр.).
Що стосується чоловічих імен-лідерів Володимир та Олександр, то тут
вимальовується дещо інша картина. З 1900 до 1954 рр. ім’я Володимир
очолює чоловічий іменник м. Луцька: спочатку (до 1945 р.) серед
найпопулярніших воно знаходилося завдяки сімейній традиції, з другої
половини 40-х і до початку 70-х на частотність вживання імені вплинув
фактор моди, а вже в 80-90-ті роки знову повертається добра сімейна
традиція, завдяки їй це ім’я посідає в чоловічому іменнику 5 і 7 місця
[5, 37]. Ім’я-лідер Олександр користується великою популярністю протягом
ХХ ст. (до 1953 р. має 3-й ранг у чоловічому іменнику, а пізніше (до
1995 р.) очолює іменник) завдяки моді на це ім’я, яка в певний час
вивела ім’я Олександр на перше місце в іменниках різних регіонів України
[5, 35]. На думку антропоніміста В.Д.Бондалетова, “…визначальними в
динаміці є внутрішні (і не розкриті поки що) закономірності руху моди”
[1, 89]. Як переконаний дослідник Л.М.Щетинін, “мода –
суспільно-історичне явище, яке являє собою безперервну зміну
“суспільного смаку в його різноманітних матеріальних і духовних проявах”
[8, 11]. Мода на імена підвищила сьогодні активність маловживаних у
минулому антропонімів Антон, Артем, Вадим, Денис, Тарас, надавши їм
статус широковживаного імені.
До речі, усталеність в українському чоловічому іменнику м. Луцька таких
наскрізних широковживаних імен, як Анатолій, Василь, Іван, Павло,
Олексій, також не випадкова. Якщо вибору імен Денис, Тарас, а також
Максим, Роман, Олег, Ігор, як уже згадувалося, посприяв фактор моди, то
стабільне функціонування названих імен здійснюється завдяки збереженню
сімейних традицій, хоч і ослаблених часом, що й підтверджують наявні
матеріали. І саме сімейні традиції сприяють збереженню таких
маловживаних нині імен, як Адам, Борис, Георгій, Федір. Навіть
популярний в усі часи антропонім Микола дається, як правило, на честь
батька чи діда.
Збір, систематизація і вивчення жіночих антропонімів дозволяють зробити
такий висновок: антропонімна мода, що так швидко зростала, активніше
діяла серед жіночих імен, викликаючи швидку зміну лідерів жіночого
іменника. На відміну від чоловічих, списки жіночих імен очолювали не
два, а шість антропонімів. Тимчасова усталеність імені Марія впродовж
двадцяти років змінилася знову ж 20-річною постійністю імені Галина і
бурхливим натиском імен Людмила і Тетяна, Наталія та Юлія. До цих імен
долучаються антропоніми з тимчасовою активністю: Алла (пік активності
припадає на 50-60-ті рр.), Валентина (40-60-ті рр.), Вікторія
(70-90-ті рр.), Євгенія (1900-1944 рр.), Ірина (1950-1990 рр.), Катерина
(1980-1990-ті рр.), Лариса (50-70-ті рр.), Надія (1900-1930 рр. і
1945-1954 рр.), Наталія (1950-1990 рр.), Ніна (1910-1940-ві рр.), Оксана
(1960-1990-ті рр.), Олександра (1900-1930 рр.), Олена (1900-1930 і
1954-1995 рр.), Світлана (40-80-ті рр.), Тамара (30-50-ті рр.), Тетяна
(40-90-ті рр.), Юлія (70-90-ті рр.).
Завдяки фактору моди отримали у 80-90-х рр. статус широковживаних такі
жіночі імена, як Аліна, Альона, Анастасія, Богдана, Дарія, Діана,
Іванна, Ілона, Інна, Марина, Мар’яна, Мирослава, Олеся, Христина, Яна.
Імена Жанна, Зоя, Леся, Неля, Руслана утримували тимчасову активність у
різні роки теж завдяки фактору моди. До речі, одночасно зростала
активність імен Руслан і Руслана.
Нове для східнослов’янської антропонімної системи ім’я Лілія, що виникло
за назвою квітки, з’явилось в іменнику міста в 1945 р. і не втрачало
активності до 1995 року теж завдяки чиннику моди. В котрий раз переконує
практика, що імена зі стрімким розвитком активності недовго зберігають
статус широковживаних, тому що швидко втрачають привабливість і новизну.
І навпаки, імена, що починали своє “життя” з разової фіксації (протягом
10 років), поступово збільшують кількість носіїв і надовго залишаються
популярними. Таким чином повелися імена Віталій, Юрій, Світлана тощо.
Наші висновки щодо впливу моди на ті чи інші імена підтверджують також
інформанти різних вікових груп. На їхню думку, в 90-х рр. у м. Луцьку
“модними” є такі імена, як Антон, Артем, Владислав, Дмитро, Денис,
Максим, Роман, Тарас, Ярослав; Анна, Оксана, Вікторія, Іванна, Мар’яна,
Олекандра, Дарія (і Дарина), Діана, Богдана, Христина.
На вибір старих традиційних імен (в іменнику – маловживані), як
стверджують інформанти, вплинули такі чинники: 1) прагнення відтворити
занедбану культуру українського народу, яка обов’язково відображалася в
іменнику; 2) підвищений інтерес окремих українців до історії рідного
краю; 3) бажання вибрати дитині оригінальне українське ім’я та ін.
Завдяки цьому у 80-90-х рр. з’явилися (до речі, вперше у ХХ ст.)
традиційні українські імена – народні і давні слов’янські: Арсен,
Данило, Левко, Мар’ян, Олекса, Олесь, Орест, Остап, Юхим, Ярема;
Василина, Дарина, Михайлина, Орина, Ярина, Павлина, Соломія; Богодар,
Борислав, Богуслава, Златослава, Святослава. Імена Алевтин, Архип,
Демид, Лаврін, Макар, Мартин, Самійло, Северин, Устим, Християн,
Ювеналій, Юлій, Одарка, Оксенія, Степанія, Юстина (календарні та їх
народнорозмовні варіанти), слов’янські композити Богуслав, Радислав,
Світозар, Ростислава, одноосновні слов’янські Світлан (що відоме з часів
Київської Русі) і Зорян (нове за походженням – від апелятива зоря), а
також болгарські Даян і Ясен, що мають лише по одному носію, засвідчують
прагнення до антропонімної неординарності та оригінальності міського
населення. Ім’я Вeсна, як стверджують батьки-найменувачі, – болгарського
походження; у побуті йменують дівчинку саме по-болгарськи: Вєсна,
(м’який [в?] і з наголосом на першому складі, хоч українською мовою в
актових записах про народження значиться Весна.
Аналогічним чинником пояснюється поява незвичних для українського
іменника наймень-гіпокористик Алекс, Джиммі (батьки – українці). Алекс –
скорочена форма від традиційного російського імені Алексей (чи
Александр), аналогічно до української народної форми Олекса, хоча за
фонетичним оформленням близький до імен-запозичень типу Алек, Ален;
Джиммі – пестлива форма запозиченого імені Джеймс. Жіноче ім’я Сандра
кваліфікується батьками-найменувачами як ім’я-запозичення, яке прийшло
через літературу і кіно. Про можливість існування українського імені
Сандра (скорочено від Олександра), запропонованого ще Б.Грінченком,
батьки не знають.
Прагнення до оригінальності, як стверджують інформанти, зумовило появу
імен Жан, Жорж, Теодор, Даніель, Рафаель – запозичених аналогів до наших
канонічних імен Іван, Георгій, Федір, Даниїл, Рафаїл, а також імені
Ілона (угорський еквівалент українського імені Олена).
Як свідчать інформанти, оригінальність вибору імен батьками проявляється
і в тому, коли вони використовують найменування літературних героїв:
Руслан і Людмила Марковські (поема “Руслан і Людмила” О.С.Пушкіна);
Автанділ і Таріел Петренки (“Витязь у тигровій шкурі” Шота Руставелі);
імена історичних і міфологічних осіб: Аскольд і Діана Онушки (Аскольд –
один із перших київських князів; Діана – в давньоримській міфології –
богиня Місяця і полювання), Устим і Юнона Зубчики (Устим Кармелюк –
український національний герой, Юнона – в давньоримській міфології –
богиня неба, покровителька шлюбу, охоронниця матері під час пологів).
Деякі батьки надають перевагу українським народним іменам: Назар та
Олесь Зубовичі, Левко й Одарка Ярмаки, Левко й Орися Простопчуки, Олеся
й Тарас Коменди, Ярина й Самійло Ковтуни. Неординарність слов’янського
імені Світлан, вжитого лише один раз в іменнику м. Луцька протягом
ХХ ст., підкріплюється ще й оригінальністю найменування по батькові:
Світлан Зорянович.
Ім’я Роксолана, яке притаманне лише українській антропонімній системі,
має кілька фіксацій. Його появу в іменнику міста, як і в інших регіонах
України (на Буковині, Рівненщині, Тернопіллі), пов’язують з історичним
ім’ям дружини турецького султана Сулеймана ІІ (Насті Лісовської,
українки родом з м. Рогатина, тепер Івано-Франківської області).
Оригінальність вибору імен в окремих сім’ях підтверджується ще й такими
прикладами: Віра, Надія і Любов Чмілі (дівчатка різного віку), Віра,
Надія і Любов Ковальчуки (близнята), Петро і Павло Сороки (близнята –
названо на честь святих).
Стосовно найменувань близнят, що певним чином відобразилися в іменнику
міста, теж помічено цікаві явища. Антропонімічна література розкриває
певні традиції та закономірності, які існують у деяких народів щодо
вибору імен для близнят [4, 131-141]. Зі спостережень над іменами
близнят м.Луцька випливають такі закономірності (це підтверджують також
деякі інформанти): 1) імена починаються однаковою літерою: Анатолій та
Андрій Микитюки (крім того, мають ще й однакове закінчення), Вікторія і
Віталій Стаднійчуки, Вікторія і Віталія Романенки, Віктор і Віта
Локачуки, Лариса і Лілія Євдощуки, Ніна й Наталія Миронюки, Олеся й
Ольга Малаховські, Юлія та Юрій Стельмащуки, Юрій та Юлія Чирхавські; 2)
мають однакове закінчення: Марія і Вікторія Шишко, Мар’яна та Оксана
Кратюки, Ірина й Олена Клівчуки, Оксана і Світлана Докаї, Андрій і Юрій
Задереї, Андрій і Сергій Шараєвські, Олексій і Сергій Борохи, Олександр
та Володимир Назарчуки; 3) для найменування використано імена
літературних героїв вітчизняних та зарубіжних творів та знаменитих
історичних осіб: Руслан і Людмила Савонюки, Руслан і Людмила Сусол,
Жанна та Ернесто Дембовські (Жанна Д’арк – народна героїня Франції, яка
відзначилася під час Столітньої війни 1337-1453 рр.; Ернесто Че Гевара –
один з керівників Кубинської революції 1959 р.).
У сім’ї Романюків вибрали дівчинці ім’я за подібністю звучання з
маминим: мама – Ліліана, донька – Юліана, в побуті обох часто називають
Ляна, зрідка маму звуть Лілією, доньку – Ляною (з метою ідентифікації).
Сучасні імена-гіпокористики Аня, Анюта, Ася вибрали батьки своїм дітям
тому, що, на їхню думку, ці пестливі форми якраз найбільш підходять до
їхніх милих крихітних створінь. Звичайно, в той же час батьки не
подумали, що їхні діти виростуть і стануть дорослими, а ім’я залишиться
“дитячим”. В іменнику м.Луцька протягом ХХ ст. функціонують такі
імена-гіпокористики (крім названих): Лана (від Світлана), Іра, Лена,
Лєна, Ляля, Ляна, Люся, Маня, Мар’я, Міра,Муся, Таня, Тіна, Тая, Фаня,
Лора, Рена (від Рената чи Регіна); Жора, Льова, Слава, Сьома, Славик. Як
бачимо, трапляються імена, від яких у майбутньому важко утворити назви
по батькові.
Мотиви вибору імен різноманітні. Одні батьки саме так називають, тому що
вважають ці імена милозвучними (напр., Оксана, Олена, Ольга, Наталя;
Данило, Самійло, Владислав), інші надають перевагу конкретним іменам,
тому що ці імена носять люди добропорядні, мудрі; ще інші вибирають
імена улюблених героїв художніх творів і кіно чи імена історичних та
міфологічних осіб, а дехто створює своє ім’я, походження якого знає
тільки найменувач. Такими в іменнику міста є жіночі імена Ріоріта,
Тарсіна, чоловіче Арглур.
Література
Бондалетов В.Д. Русская ономастика. – М.: Просвещение, 1983. – 224 с.
Брайченко С.Л. Улюблені жіночі імена мешканців Одеської області //
Щорічні записки українського мовознавства. – Одеса, 1998. – Вип.5. –
С.58-63.
Касім О.Ю. Про динаміку українських особових імен Одещини //
Мовознавство. – 1990. – №3. – С.26-31.
Никонов В.А. Имя и общество. – М.: Наука, 1974. – 278 с.
Скорук І.Д. Розвиток чоловічого іменника м.Луцька в ХХ ст. //
Мовознавство. – 1999. – №2-3. – С.25-42.
Скорук І.Д. Характеристика жіночого іменника м.Луцька в ХХ ст. // Наук.
вісн. ВДУ: Журнал Волин. держ. ун-ту імені Лесі Українки. Філол. науки.
– 1999. – №6. – С.33-39.
Чувашова Л. Сучасний іменник Буковини // Наук. вісн. Чернівецького
університету. Вип. 13: Слов’янська філологія. – Чернівці, 1997. –
С.67-75.
Щетинин Л.М. Имена и названия. – Ростов: Изд-во Ростовского ун-та, 1968.
– 215 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
