UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОсобливості української говірки села Вербиця (реферат)
Автор
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3850
Скачало256
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Фонетичні та граматичні особливості української говірки села Вербиця

біля Томашова Любельського

 

Основою цієї роботи є говірковий матеріал, зібраний від переселенців,

колишніх мешканців села Вербиця поблизу Томашова Любельського у

Люблінському воєводстві, які зараз проживають у селі Бєньково у

Вармінсько-Мазурському воєводстві. Село Вербиця розташоване на території

західних окраїн наддністрянського (або опільського) говору, що після

Другої світової війни опинилася у складі Польської держави. Цей тип

українських говірок на північ від м. Немирова переходить на територію

Польщі вузькою смугою, яка охоплює простір від р. Смолинки на півдні –

до р. Річиці на півночі. Тут наддністрянські говірки межують з

надсянськими на півдні та на заході, а на півночі майже непомітно

переходять у волинські. Вони займають незначну частину південно-східної

території нинішнього Люблінського воєводства та північно-східну частину

Підкарпатського воєводства [9, 223].

 

Мешканців цієї околиці І.Верхратський назвав в опублікованій у 1912 р.

монографії “батюками”, а їхній говір “батюцким”: Батюки суть то головно

жителі з околиць Жовкви, Рави-Руської, Яворова, Городка, Угнова [1, 2].

Їхню говірку І.Верхратський, як і чимало інших діалектологів, зараховує

до наддністрянського (опільського) говору: “Говор батюцкий єсть лише

незначною відміною (підговором) говора опільського (ополянського,

полянського)” [1,1].

 

Саме на території “батюцкого говору”, над річкою Солокією, розташоване

село Вербиця. Перша згадка про це село датована роком 1388. 1880 року

село нараховувало 202 будинки і 1202 мешканців, у переважній більшості

українців. Список з 1921 року (тоді Вербиця входила до Равського повіту,

Львівського воєводства) подає вже 323 доми і 1607 мешканців, у тому

числі 1544 українців. Після Другої світової війни у 1946 році частина

мешканців була переселена на територію Радянської України (до сіл

Оброшино і Басівка Львівської області), а у 1947 – решта українського

населення в рамках акції “Вісла” була депортована на північні землі

Польщі. Під час цієї акції, на очах виселюваних вербичан, згоріла

дерев’яна забудова села. Зараз у Вербиці проживає не більше п’яти осіб –

корінних жителів, які наважилися повернутися до рідного села з півночі

Польщі. В околичних селах ситуація подібна або і ще гірша.

 

Якщо йдеться про стан досліджень наддністрянського говору, треба

сказати, що досі написано про нього немало. Крім І.Верхратського, цей

говір досліджували Я.Янув [6], К.Дейна [2], Г.Шило[12;13], П.Приступа

[10], К.Кисілевський [7] та інші.

 

Однак невелика частина говірок наддністрянського типу, що вживається на

території Польщі, не дочекалася ґрунтовних досліджень, монографії, яка б

докладніше представила цей говірковий ареал. Проте не можна сказати, що

ця територія не була предметом зацікавлень і що не велися тут жодні

дослідження. І.Верхратський обстежував у 1892 р. мову мешканців с.

Верхрати і Любичі, а зібрані матеріали ввійшли частково до його

монографії “Говір батюків” (Львів, 1912).

 

У 30-х роках в рамках акції збирання матеріалів до планованого

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ