Тема: „Слово, його лексичне значення.
Зміни лексичного значення слів”.
Мета уроку: поглибити і систематизувати знання учнів з тем, вивчених у
школі, розвивати логічне мислення, вміння користуватися довідковою
літературою(словниками); виховувати повагу до слова та бажання робити
своє мовлення образним, багатим, змістовним.
Тип уроку: закріплення знань, умінь, навичок. Урок – практикум.
Обладнання: тлумачні словники.
Лексикологія (гр.сл. – словесний, словниковий; учення) – розділ
мовознавчої науки, який вивчає словниковий склад мови.
Лексика – одна з основних складових мови, найменш консервативний елемент
мовної системи (найбільш консервативна – фонетика. У лексиці інше. Одні
слова виходять з ужитку, а ніші там з’являються. Одним із розділів
мовознавства є лексикологія. У лексикології слово вивчається не лише
саме по собі, а й у певному зв'язку з іншими словами. Лексикологія
досліджує словниковий склад мови з погляду походження, з історичної
точки зору, у плані вживання.
Отже, одиницею лексики є слово. Зовні воно сприймається як звук або
сукупність звуків. Проте не кожний звук, не кожне поєднання звуків можна
назвати словом. Слово – це звук або комплекс звуків, що має певне
значення і вживається в мовленні як самостійне ціле. У цьому визначенні
слова береться до уваги його подвійна природа. Зовнішній бік слова –
його звукова оболонка, внутрішній бік – значення слова. Без зовнішньої
оболонки слово не може бути почуте, без внутрішнього наповнення воно
буде незрозумілим. Звукова оболонка – форма, значення слова – його
зміст. Тож слово існує завдяки єдності форми і змісту.
За допомогою слів людина називає предмети і явища навколишньої
дійсності, їхні ознаки, дії, стан тощо. Тому основна функція слова в
мові – називна, або номінативна.
Лексичне значення слова хоч і стійке, проте не лишається абсолютно
незмінним. Згодом слово може змінити значення, набути нового (дружина,
санітарні дружина, добровільна дружина і т.д.).
Однозначні й багатозначні слова. Пряме и переносне значення.
У мові є слова, зміст яких зводиться до називання якогось одного
поняття, ознаки чи явища дійсності. Такі слова, що мають лише одне
значення називаються однозначними у кожній мові є слова, які мають
кілька значень. Здатність слова мати кілька значень називається
багатозначністю, або полісемією (гр. слово – багато, знак). Слово,
первісне однозначне, поступово може набути нових значень. Основне,
вихідне значення називається прямо, решта значень того самого слова
переносні. Пряме значення ще називають первинним. Воно частіше пов’язане
з контекстом.
Непрямі, переносні значення багатозначного слова ще називають вторинним.
Багатозначність у мові розвивається поступово у процесі розвитку мови.
Переносність значення слова є усталеною закономірністю мови. Переносне
вживання слів особливо поширене у художньому та розмовному стилях.
Розрізняють такі типи переносних значень: метафору, метонімію.
Омоніми
Омоніми (гр. сл. – однаковий, ім'я) – це слова, різні за значенням, але
однакові за звучанням і написанням. У лексикології розрізняють омоніми
-----> Page:
0 [1] [2] |