UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваФонетичні закони мови і правила правопису (реферат)
Автор
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2441
Скачало476
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Фонетичні закони мови і правила правопису

 

Можна по-різному підходити до визначення правил правопису. Наприклад, у

сучасній англійській мові слова пишуться так, як вони писалися ще в ХІV

? ХV ст., хоч їхня вимова за цей час суттєво змінилася. Отож написання

майже кожного слова треба запам’ятовувати - і це створює значні

правописні труднощі. У сербській, білоруській мовах, навпаки, слова

пишуться так, як вони вимовляються, і через це іноді одне й те саме

слово в різних формах набуває дуже відмінного вигляду. Наприклад,

сербське слово отац “батько” в родовому відмінку має форму оца, у

кличному - оче; білоруське сястра “сестра” в називному множини має форму

сёстры, а в родовому множини - сясцёр. У цьому разі виникають труднощі з

ототожненням того самого слова в його різних формах.

 

В українському правописі після багатьох пошуків встановився

фонетично-морфологічний принцип написання слів. За цим принципом, з

одного боку, враховується сьогоднішнє звучання слова, а з другого - його

зовнішній вигляд залишається майже незмінним незалежно від фонетичних

відмінностей в різних формах. І все-таки тут переважає фонетичний

принцип. Це зобов'язує при укладанні правописних правил максимально

враховувати фонетичні закони мови.

 

Тривалий час український алфавіт був позбавлений букви ґ, незважаючи на

те, що звук, позначуваний нею, в українській усній мові існував колись і

є сьогодні (ґанок, ґелґотати, ґедзь, ґава, ремиґати, дриґати та ін.).

Ігнорування його загрожувало порушити систему приголосних звуків

української мови, у якій усі приголосні об'єднуються в групи по чотири:

є чотири шиплячі ж, дж, ш, ч, чотири свистячі з, дз с, ц, чотири зубні

несвистячі л, н, д, т, було б також чотири губні м, в, б, п, якби не

п'ятий запозичений звук ф; так само є чотири задньоротові приголосні ґ,

г, к, х. Отже, група задньоротових приголосних без звука ґ стала б

винятком у загальній фонетичній структурі мови.

 

Букву ґ після гострих дискусій було повернуто в український алфавіт 1990

року, але тільки для позначення відповідного звука в небагатьох питомих

українських, давно запозичених і зукраїнізованих словах. Тим часом

питання про використання букви ґ в іншомовних словах недавнього

походження, надто у власних назвах людей, залишилося неврегульованим.

Без жодних змін це правило було перенесене і в нині чинний правопис 1993

року видання. Отже, повернення букви ґ в наш алфавіт поки що не можна

вважати послідовним і завершеним: деякі видання й далі ігнорують її, а

деякі ? вживають її зовсім недоречно. Така невизначеність розхитує як

правописні, так і орфоепічні норми української мови.

 

Виникають проблеми також із використанням букви (і звука) ф. Звук,

позначуваний нею, чужий для української мови: він прийшов до нас з

іншомовними словами і виявився п'ятим (отже, зайвим) у групі губних

приголосних. Тому українська мова закономірно тривалий час не приймала

його, передаючи іншими звуками (Хома, Пилип, Марта, квасоля тощо). І хоч

він уже прижився в нашій мові, але й тепер є цілком виправдане,

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ