UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторія розвитку українського правопису (реферат)
Автор
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось15049
Скачало1297
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ного є;

згідно з традицією, замість нинішнього апострофа вживався ь, у кінці

слів після приголосних зберігався ъ; закінчення дієслів -ться, -шся

передавалися згідно з вимовою як -цьця, -сся.

 

Нову тенденцію до фонетизації українського правопису підтримали в 1-й

половині 19 ст. харківські письменники П. Гулак-Артемовський, за

безпосередньою участю якого було створено новий (слобожанський)

правопис, а також Г. Квітка-Основ'яненко, Є. Гребінка, С. Писаревський

та ін. Засадою слобожанського варіанта правопису було - писати так, як

вимовляється, з послідовним використанням і дотриманням вимови літер

російського алфавіту. Згідно з цим правописом звук і передавався

літерами и (між приголосними) та і (перед голосним та й): витер, гарни,

сино, сію, твій. Звук и — літерою ы: сын, сыла, ходылы. ъ писали тільки

після м'яких приголосних на позначення звука є: житиъ, синъ. Йотоване о

та м'якість попереднього приголосного перед о передавали літерою ?: ?го,

син?го. Звук е — літерою е, а іноді — э(поэть). У функції сучасного

апострофа вживались літери ь та ъ або не писалося жодного знака: пъять,

вьяжугь, пять. Знак ъ залишився також у кінці слів: панъ, свитъ і т. п.

Дієслівні закінчення -ться, -шся передавалися то фонетизовано (-тця,

-цця, -сся), то за етимологічним принципом (-ться, -тся,

-шся);збираютця, умываюцця, ховаться, ховатся, бьесся, учышся. Написання

деяких іншомовних слів фонетизувалося згідно з діалектною вимовою:

Хранція, парахвыя. Різні письменники вносили до цього правопису

індивідивідуальні, зміни й доповнення, що розхитувало його систему. У

2-й пол. 19 ст. він вийшов з ужитку.

 

Послідовником фонетичногопідходу до орфографії виступив О. Корсун в

альманасі «Сніпь» (1841), де він, дотримуючись у цілому слобожанського

правопису, запровадив для позначення звука і незалежно від його

походження латинську літеру j, а літеру и - замість двох давніх літер ы

та и. Фонетичний правопис підтримав також О. Бодянський, поєднавши його

з історико-етимологічним принципом І. Котляревського і фонетичним -

слобожанським правописом. Наприклад, за етимологічною ознакою вживалися

ъ, ъ, але звук и незалежно від його походження передавався однією

літерою ы, звук і — літерами и та і, фонетизувалося написання окремих

діалектних слів. Переважно фонетичний правопис із збереженням окремих

традиційних елементів (ъ у кінці слів, спорадичний ъ для голосного і, ?

після м'якого приголосного перед о тощо) користувався і Т. Шевченко.

 

У серед. 19 ст. фонетичний принцип підтримували І. Бецький, А.

Метлинський. Крайню позицію у фонетизації орфографії зайняв М. Гатцук,

який розробив оригінальний проект правопису з численними діакритичними

знаками, які б відбивали на письмі всі діалектичні особливості

української мови. У 1861 він запропонував перейти від гражданського

шрифту до кирилиці старокиївської редакції і видрукував таким чином свою

«Українську абетку». Принципово не відрізнявся від правопису М. Гатцука

фонетичний правопис К. Шейковського (1859), у якому було менше

діакритичних знаків, але використовувалися літери ы, э.

-----> Page:

[0] 1 [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ