Всього в базі: 76865
останнє поновлення: 2014-09-04
за 7 днів додано 0

загрузка...
ГЛАВНАЯ
ДОСКА ОБЬЯВЛЕНИЙ
УЧЕБНИКИ

Loading...





© UKRREFERAT.COM 2000-2013


ПОШУК:   
UKRREFERAT.COM
найбільша колекція україномовних рефератів

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторія розвитку українського правопису (реферат)
Автор
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6676
Скачало930
Опис
Закачка
ного є;
згідно з традицією, замість нинішнього апострофа вживався ь, у кінці
слів після приголосних зберігався ъ; закінчення дієслів -ться, -шся
передавалися згідно з вимовою як -цьця, -сся. 

Нову тенденцію до фонетизації українського правопису підтримали в 1-й
половині 19 ст. харківські письменники П. Гулак-Артемовський, за
безпосередньою участю якого було створено новий (слобожанський)
правопис, а також Г. Квітка-Основ'яненко, Є. Гребінка, С. Писаревський
та ін. Засадою слобожанського варіанта правопису було - писати так, як
вимовляється, з послідовним використанням і дотриманням вимови літер
російського алфавіту. Згідно з цим правописом звук і передавався
літерами и (між приголосними) та і (перед голосним та й): витер, гарни,
сино, сію, твій. Звук и — літерою ы: сын, сыла, ходылы. ъ писали тільки
після м'яких приголосних на позначення звука є: житиъ, синъ. Йотоване о
та м'якість попереднього приголосного перед о передавали літерою ?: ?го,
син?го. Звук е — літерою е, а іноді — э(поэть). У функції сучасного
апострофа вживались літери ь та ъ або не писалося жодного знака: пъять,
вьяжугь, пять. Знак ъ залишився також у кінці слів: панъ, свитъ і т. п.
Дієслівні закінчення -ться, -шся передавалися то фонетизовано (-тця,
-цця, -сся), то за етимологічним принципом (-ться, -тся,
-шся);збираютця, умываюцця, ховаться, ховатся, бьесся, учышся. Написання
деяких іншомовних слів фонетизувалося згідно з діалектною вимовою:
Хранція, парахвыя. Різні письменники вносили до цього правопису
індивідивідуальні, зміни й доповнення, що розхитувало його систему. У
2-й пол. 19 ст. він вийшов з ужитку.

Послідовником фонетичногопідходу до орфографії виступив О. Корсун в
альманасі «Сніпь» (1841), де він, дотримуючись у цілому слобожанського
правопису, запровадив для позначення звука і незалежно від його
походження латинську літеру j, а літеру и - замість двох давніх літер ы
та и. Фонетичний правопис підтримав також О. Бодянський, поєднавши його
з історико-етимологічним принципом І. Котляревського і фонетичним -
слобожанським правописом. Наприклад, за етимологічною ознакою вживалися
ъ, ъ, але звук и незалежно від його походження передавався однією
літерою ы, звук і — літерами и та і, фонетизувалося написання окремих
діалектних слів. Переважно фонетичний правопис із збереженням окремих
традиційних елементів (ъ у кінці слів, спорадичний ъ для голосного і, ?
після м'якого приголосного перед о тощо) користувався і Т. Шевченко. 

У серед. 19 ст. фонетичний принцип підтримували І. Бецький, А.
Метлинський. Крайню позицію у фонетизації орфографії зайняв М. Гатцук,
який розробив оригінальний проект правопису з численними діакритичними
знаками, які б відбивали на письмі всі діалектичні особливості
української мови. У 1861 він запропонував перейти від гражданського
шрифту до кирилиці старокиївської редакції і видрукував таким чином свою
«Українську абетку». Принципово не відрізнявся від правопису М. Гатцука
фонетичний правопис К. Шейковського (1859), у якому було менше
діакритичних знаків, але використовувалися літери ы, э. 
-----> Page: 
[0] 1 [2] [3] [4]



ЗНО 2014 на zno.br.com.ua.
Цены, прайсы Украины
Интернет-магазины
Картинки, Приколы, Истории в ibigdan!

загрузка...








Loading...