UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОгляд правих політичних сил в Україні (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1802
Скачало217
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

“Огляд правих політичних сил

 

в Україні”.

 

Колись (ще за часів Великої французької революції) прихильників різних

ідеологій умовно поділили на “правих” і “лівих”. Відтоді право-ліва

термінологія настільки міцно увійшла до нашого лексикону, що визначення

на кшталт “Він – правий” або “Він – лівий” сприймається майже як

свідчення кастової чи кланової приналежности (як-от: “Він – кшатрій”,

“Він – брахман”, “Він – Монтеккі”, “Він – Капулетті” etc.). І дуже часто

праві ображаються, коли їх називають правими, а ліві не відають, що вони

– ліві.

 

Але так вже сталося: про лівих останнім часом пишуть багато. Ліві стали

об’єктом дослідження політологів. Лівих використовують як розмінну карту

у президентських іграх. Лівою загрозою лякають. Про правих згадують

переважно в іронічних тонах. Ніби й немає у нас ніяких правих. Але ж іще

років п’ять тому правих розглядали як потужну політичну силу. То чому ж

вони перестали відігравати належну їм роль у суспільстві? Чому вони

зійшли на марґінес нашого політичного буття?

 

Пропонуємо розглянути цю проблему під різними кутами зору.

 

 

 

БРАК ЛІДЕРІВ

 

Правий рух в Україні дійсно не має лідерів – яскравих, харизматичних.

Останній претендент на харизму – В’ячеслав Чорновіл – не зміг вповні

стати національним лідером. Визнання, яке прийшло до нього після смерті,

поставило його у ранг національного героя, але не перетворило у

свідомості людей на національного лідера. Найвищий результат, якого

будь-коли добивався правий кандидат, це результат В.Чорновола на

президентських виборах 1991 р. – 25% голосів. Він цілком співмірний з

тими голосами, які традиційно здобувають під час виборчих кампаній

представники Комуністичної партії України – наймасовішої лівої

політичної партії.

 

Загибель В.Чорновола у 1999 р. та розкол Народного руху України призвели

до пошуку лідерів у правоцентристському середовищі. Відтак фракції Руху

очолили Геннадій Удовенко – професійний дипломат, екс-міністр

закордонних справ, та Юрій Костенко – екс-міністр екологічної безпеки.

Результати, які показали обидва лідери Руху (в сумі – ледь більше 3%)

були неспівмірними з тими, які показав єдиний Рух, очолюваний

В.Чорноволом, на парламентських виборах 1998 р. (майже 9%).

 

Українська республіканська партія – найавторитетніша у правому

середовищі політична партія на початку 90-х років – після двох розколів

також відійшла на марґінес політичного життя. Колишні

політв’язні-дисиденти, які гуртом руйнували совєцьку систему, не

витримали випробування незалежністю і перетворилися на суперників – і

Степан Хмара, і брати Горині, і Левко Лук’яненко. Жоден із них не зміг

стати лідером всеукраїнського масштабу.

 

Діячі з середовища еміґрантів – Слава Стецько та Микола Плав’юк –

прибувши в Україну після багатьох десятиліть вигнання замість

конструктивної діяльности зайнялися з’ясуванням старих суперечок: хто

більше винен у подіях 1940 р. і розколі ОУН – мельниківці чи бандерівці.

“Крайові націоналісти”, тобто, адепти націоналістичної ідеології

безпосередньо в Україні, протестуючи проти такої політики

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ