Фінансовий менеджмент банку
Примостка Л.О. Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999. — 280 с.
Вступ
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
1.1. Предмет та завдання банківського менеджменту
1.2. Процес планування в банках
1.3. Управління прибутковістю банку
1.4. Основні види ризиків у банківській діяльності
1.5. Процес управління банківськими ризиками
2. МЕНЕДЖМЕНТ ПАСИВІВ БАНКУ
2.1. Капітал банку та методи його оцінювання
2.2. Методи визначення достатності банківського капіталу
2.3. Методи управління капіталом банку
2.4. Методи управління залученими коштами банку
2.5. Особливості управління запозиченими коштами банку
3. МЕНЕДЖМЕНТ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ БАНКУ
3.1. Організація кредитної роботи в банку
3.2. Управління дохідністю кредитного портфеля та методи ціноутворення
за кредитами
3.3. Методи управління кредитним ризиком
3.4. Управління кредитним ризиком окремої позики
3.5. Методика оцінювання якості кредитного портфеля та формування
резервів на відшкодування втрат за кредитними операціями банку
3.6. Методи управління проблемними кредитами
4. МЕНЕДЖМЕНТ ПОРТФЕЛЮ ЦІННИХ ПАПЕРІВ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
4.1. Класифікація та функції портфеля цінних паперів
4.2. Стратегії формування портфеля цінних паперів
4.3. Методи визначення дохідності та оцінки ризику цінних паперів
4.4. Методи управління інвестиційним горизонтом банківського портфеля
цінних паперів
5. УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ ТА ОБОВ’ЯЗКОВИМИ РЕЗЕРВАМИ БАНКУ
5.1. Методи управління ліквідністю банку
5.2. Методи оцінювання потреби в ліквідних засобах
5.3. Управління грошовою позицією та обов’язковими резервами банку
6. УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ І ПАСИВАМИ
6.1. Стратегії управління активами і пасивами
6.2. Методи хеджування ризиків
6.3. Форвардні та ф’ючерсні угоди
6.4. Опціони та своп-контракти
7. УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ ЗМІНИ ВІДСОТКОВИХ СТАВОК
7.1. Метод структурного балансування
7.2. Основні положення геп-менеджменту
7.3. Хеджування ризику відсоткових ставок за допомогою форвардних
контрактів
7.4. Процес хеджування ф’ючерсами відсоткових ставок
7.5. Опціони відсоткових ставок
7.6. Хеджування ризику відсоткових ставок на основі своп-контрактів
8. МЕНЕДЖМЕНТ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ
8.1. Валютні операції та управління валютним ризиком
8.2. Управління валютною позицією банку
8.3. Використання форвардних валютних контрактів у процесі хеджування
валютного ризику
8.4. Хеджування ф’ючерсними контрактами на іноземну валюту
8.5. Валютні опціони — як інструменти хеджування валютного ризику
8.6. Особливості та механізм здійснення валютних своп-контрактів
Вступ
Функціонування сучасної економіки будь-якої країни неможливо уявити без
ефективної банківської системи. Банки різних рівнів глибоко проникають у
сферу виробництва і активно впливають на економічні та соціальні
процеси, тому з ними постійно стикаються всі члени суспільства.
Банківська справа є однією з тих сфер суспільного життя, щодо якої мало
хто може дозволити собі повну непоінформованість. Адже, спосіб і рівень
життя населення кожної країни істотно залежать від діяльності банків, їх
надійності, здатності збільшувати обсяги кредитів, депозитів та інших
видів послуг, що пропонуються як фізичним особам, так і підприємствам.
Постійна увага та інтерес до проблем розвитку банківської справи
зумовлені значною роллю, яку відіграють банки у процесах формування
міжнародних фінансових ринків — валютного, фондового, ринку деривативів,
а також у системі світового господарства в цілому.
Нині банківська справа є однією з найдинамічніших сфер економіки.
Відійшли в минуле часи, коли банківський бізнес був порівняно простим та
безпечним, а жорстке регулювання обмежувало можливості менеджерів щодо
прийняття управлінських рішень. Технологічна революція, стрімка
інфляція, посилення конкурентної боротьби та процеси дерегулювання
банківської діяльності зумовили формування значно агресивніших стратегій
у банківському менеджменті, які супроводжуються підвищеною ризиковістю.
Через те, що враховувати фактори ризику та керувати ними стає значно
складніше, погіршується структура активів, знижується ефективність
операцій, а зрештою може виникнути кризова ситуація. Тому пошук і
дослідження адекватних методів виявлення та управління ризиками
перетворюється на складну проблему, яку необхідно вирішувати керівництву
кожного банку. Перед менеджментом постає завдання мінімізувати ризики,
забезпечуючи достатні прибутки для збереження коштів вкладників та
підтримки життєдіяльності банку.
Вітчизняна банківська система за темпами розвитку та просування в
напрямку інтеграції в міжнародну банківську справу значно випереджає
виробничу сферу. Це підтверджується хоча б і тим, що з 01.01.98
українські банки перейшли на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку
та звітності. Докорінна зміна принципів та методів обліку, запровадження
ряду нових операцій, таких як форвардні, ф’ючерсні, опціонні, розширення
можливостей банків завдяки організації біржової торгівлі, використання
високотехнологічних засобів комунікацій — усе це потребує підготовки
кваліфікованих фахівців, які досконало володіють сучасною методологією
управління фінансами банку. Підходи до розв’язання цього завдання
розглянуто у пропонованому навчальному посібнику.
Посібник складається з восьми розділів, в яких описано інструментарій та
методи управління фінансами комерційного банку. Перші п’ять розділів
присвячено розгляду методів управління традиційними сферами фінансової
банківської діяльності, такими як прибутковість, капітал, зобов’язання,
кредитний портфель, портфель цінних паперів і ліквідність банку. У
наступних трьох розділах викладено відносно нові підходи до управління
фінансами банку, а саме: концепція збалансованого управління активами і
пасивами банку, основні положення геп-менеджменту, інструментарій
процесу хеджування ризиків, методи хеджування відсоткового та валютного
ризиків, менеджмент валютних операцій банку. Необхідність вивчення
зазначених методів зумовлена як бурхливим розвитком міжнародних
фінансових ринків, котрі надають банкам широкі можливості проведення
різноманітних операцій, так і значними змінами в економіці України, що
сталися протягом останнього десятиріччя.
Особливість цього посібника полягає в тому, що він поєднує міжнародний
досвід управління фінансами з вітчизняною практикою регулювання та
ведення банківського бізнесу. Значна увага приділена систематизації
методів управління банком, особливостям функціонування нових для
вітчизняної практики похідних фінансових інструментів (форвардні та
ф’ючерсні угоди, опціони, своп-контракти і т. ін.), методології
хеджування цінових ризиків. Виклад базових положень фінансового
менеджменту банку доповнюють приклади й додатки, які містять окремі
нормативні матеріали, а також кількісні дані з розглянутих питань.
Навчальний посібник призначено для підготовки фахівців магістерського
рівня, які вже знайомі з основами фінансів та банківської справи. Може
бути рекомендований студентам, аспірантам та викладачам економічних
спеціальностей, банкірам, менеджерам. Буде корисний усім, хто цікавиться
проблемами сучасних фінансових ринків, менеджменту, банківської справи,
ризикології та методології хеджування.
1.1. Предмет та завдання банківського менеджменту
Сучасна банківська справа належить до однієї з найдинамічніших сфер
економіки. Технічна революція, посилення конкурентної боротьби, стрімка
інфляція, економічні кризи призвели до підвищення ризиковості
банківської діяльності. На теперішньому етапі розвитку банківської
системи головне завдання полягає в пошуку реальних шляхів мінімізації
ризиків та отримання достатніх прибутків для збереження коштів
вкладників і підтримання життєдіяльності банку. Успішне вирішення цієї
складної проблеми потребує використання багатьох методів, прийомів,
способів, систем та розробки нових підходів до управління комерційним
банком, які об’єднані поняттям менеджменту.
У загальному розумінні менеджмент — це наука про найбільш раціональні
системи організації та управління певними видами діяльності. Зазначимо,
що єдиної думки щодо визначення терміна «менеджмент» в економічній
літературі не існує. Під менеджментом розуміють як систему управління
фінансовими та організаційними сферами діяльності, так і управлінський
персонал, що здійснює управління, тобто керівний склад організації.
У всьому світі менеджмент розглядається як один з найважливіших чинників
підвищення ефективності діяльності. В умовах жорсткої конкуренції, що
супроводжує розвиток ринкової економіки, необхідно постійно
удосконалювати системи та форми управління, швидко оволодівати
нагромадженими в теорії та практиці знаннями, знаходити нові неординарні
рішення в динамічній ситуації. Лише такий підхід до управління
забезпечує виграш у конкурентному середовищі або принаймні нормальні
умови розвитку організації.
Банківська діяльність у сучасному світі — одна з найбільш конкурентних,
тому успіх і життєдіяльність банку істотно визначається його
менеджментом. Банківський менеджмент має певну специфіку, зумовлену
характером та особливостями здійснення банківських операцій.
Комерційний банк — це фінансовий інститут, який пропонує широкий спектр
послуг із кредитування, заощадження коштів та проведення платежів. Банк
виконує різноманітні фінансові функції щодо будь-якого підприємства в
економіці, а також є провідником монетарної політики держави. Загалом
банки зберігають та розпоряджаються суспільним капіталом, а отже, мають
нести відповідальність перед власниками за збереження грошових коштів.
Специфічною особливістю банківської діяльності є те, що банки працюють
здебільшого з чужими грошима, які тимчасово акумульовані на їхніх
рахунках. Тому надійність окремого банку та банківської системи в цілому
розглядається як необхідна умова їх діяльності.
Проте банки — це не благодійні організації, і головною метою їх
діяльності є одержання прибутків від надання фінансових послуг та
здійснення банківських операцій. Прибутковість виступає головним
показником ефективності роботи будь-якого банку, а рівень надійності
визначається розміром сукупного ризику, на який наражається конкретний
банк. Саме ці категорії — прибуток і ризик — розглядаються як основні
критерії оцінки рівня банківського менеджменту.
Банківський менеджмент — це наука про надійні та ефективні системи
управління всіма процесами та відносинами, які характеризують діяльність
банку. Збільшення прибутковості та зниження ризику є двома основними
напрямками банківського менеджменту. Під процесами та відносинами
розуміють усю сукупність фінансових, економічних, організаційних і
соціальних сфер банківської діяльності.
Об’єктом управління є комерційний банк разом з усіма аспектами
банківської діяльності у взаємозв’язку з політико-правовим та
соціально-економічним середовищем. У поняття «комерційний банк»
вкладається широкий зміст, тому об’єкти управління та дослідження
конкретизуються так: капітал; залучені та запозичені ресурси; активи;
фінансовий інструментарій; методологія; організаційні структури;
банківські продукти; персонал; інформаційні потоки; внутрішньобанківські
операції; матеріально-технічна база; облік і звітність; фінансові
результати і податки; безпека; зв’язки з громадськістю, інші.
Суб’єкт управління — це відповідальна особа або група осіб, які мають
право приймати управлінські рішення і несуть відповідальність за
ефективність здійснюваного процесу управління банком. У комерційному
банку суб’єктами управління є члени Правління банку, члени Ради
директорів банку, особи, що обіймають керівні посади (керівництво),
команда менеджерів, які безпосередньо здійснюють процес управління. Усі
суб’єкти управління часто об’єднують під однією назвою — менеджмент
(керівний склад) банку.
Банківський менеджмент, як і кожна наука, базується на певних принципах
і спрямований на виконання конкретних функцій за допомогою
інструментарію з метою досягнення поставлених цілей. Менеджмент
характеризується принципами, які є спільними для всіх сфер діяльності:
спрямованість дій суб’єкта управління на досягнення конкретних цілей;
єдність мети, результату та засобів його досягнення;
комплексність процесу управління, який включає планування, аналіз,
регулювання та контроль;
єдність стратегічного (перспективного) і тактичного (поточного)
планування для забезпечення безперервності відповідного процесу;
контроль за прийнятими управлінськими рішеннями як найважливіший фактор
їх реалізації;
матеріальне і моральне стимулювання творчої активності, успіхів і
досягнень всього колективу та кожного його члена зокрема;
гнучкість організаційної структури управління, яка дає змогу вирішувати
функціональні та управлінські завдання.
Згідно з класичною теорією управління виокремлюють чотири основні
функції менеджменту:
аналіз інформаційних потоків;
планування;
регулювання;
контроль.
Аналіз охоплює всю сукупність чинників, які визначають умови
функціонування банку в поточному періоді та в майбутньому. Доцільно
досліджувати вплив чинників, згрупувавши їх за середовищем виникнення на
зовнішні щодо банку та внутрішньобанківські. Результатом аналітичної
роботи має стати якісна інформація, на підставі якої здійснювалися б
інші функції менеджменту.
Планування діяльності розглядається як центральна ланка всього процесу
управління банком і головна функція менеджменту. Але фактично планування
ще не посіло належного місця в управлінні переважною більшістю банків.
Під регулюванням розуміють процес оперативного управління, тобто
прийняття поточних управлінських рішень.
Функція контролю полягає в перевірці виконання прийнятих управлінських
рішень і забезпечує можливість безперервного здійснення процесу
управління банком. Необхідною умовою ефективності контролюючої функції є
доцільне та виправдане поєднання різних видів контролю.
Інструментарій банківського менеджменту включає сукупність методів,
прийомів, засобів та форм досягнення цілей і виконання завдань, що
поставлені перед банківською установою.
Методи управління — це засоби впливу на об’єкт управління з метою
досягнення певних цілей. Методи управління поділяють на економічні,
адміністративні, соціально-психологічні, правові.
Організаційні форми побудови банку діляться на функціональні і
адаптивні, до яких належать проектні, матричні структури та
конгломерати.
У процесі управління банком вдаються до різних засобів впливу на об’єкт
управління, вибір яких залежить від специфіки тієї чи іншої сфери
банківської діяльності. Одним із головних засобів управління є
відсоткові[1] ставки (як за депозитами, так і за кредитами), а також:
валютні курси; рівень дохідності цінних паперів; способи видачі та
погашення кредитів; рівень обслуговування клієнтів; реклама тощо.
Вибір конкретних інструментів банківського менеджменту насамперед
визначається тими цілями, які формулюються у процесі управління. Цілі та
завдання, котрих прагне досягти банк, зумовлюють формування стратегії,
тактики та визначають ефективність менеджменту. Визначення головної мети
не виключає існування множини інших цілей та завдань у різних сферах
управління банком.
Згідно з економічною теорією пріоритетне завдання менеджменту полягає у
максимізації ринкової вартості фірми, а ринкова ціна акцій вважається
найліпшим показником результативності роботи. Банки не є винятком із
цього правила, оскільки більшість комерційних банків належать до
акціонерних і їх власники зацікавлені в зростанні вартості акціонерного
капіталу та відповідних доходів.
Вартість акціонерного капіталу залежить від двох основних чинників —
чистого прибутку та рівня ризику банківських операцій. Вартість акцій
банку зростатиме, якщо очікується підвищення дивідендних виплат у
майбутньому, або знижується рівень ризику, який бере на себе банк.
Менеджери можуть працювати, маючи на меті збільшити майбутні доходи
банку чи знизити ризиковість операцій або поєднати виконання обох
завдань, аби підвищити вартість акцій банку.
Головна мета діяльності банківської установи, як і будь-якого
комерційного підприємства, полягає в одержанні прибутків. Але перелік
завдань, що постають перед банківським менеджментом і потребують
ефективного вирішення, набагато ширший, ніж максимізація прибутків.
Завдання банківського менеджменту:
забезпечення прибуткової діяльності;
задоволення потреб клієнтів у структурі та якості пропонованих банком
послуг;
наявність адекватних систем контролю за рівнем банківських ризиків;
створення ефективної організаційної структури банку;
організація роботи систем контролю, аудиту, безпеки, інформаційних та
інших систем, що забезпечують життєдіяльність банку;
створення умов для набору кваліфікованих співробітників та повної
реалізації їх потенційних можливостей;
створення систем підготовки, перепідготовки та розстановки кадрів;
забезпечення умов для здійснення сильного і послідовного управління
банком;
створення умов для підвищення культури співробітників, наявність
спільних цінностей, забезпечення морального клімату в колективі.
Однією з необхідних ознак добре керованого банку є відповідність його
діяльності нормативним вимогам органів банківського нагляду та
законодавству країни. Але цього недостатньо. Якість банківського
менеджменту визначається сукупністю таких чинників, як стиль
керівництва, методи подолання конкуренції, розмір і структура банку,
ефективність застосовуваних методів управління, лідерство і
компетентність у визначенні політики, стратегії та управлінських
функцій. Часто банківські аналітики вважають блискучі характеристики
керівного складу банку ознаками чіткого, високоефективного управління.
Наявність кваліфікованого керівництва хоч і дуже дуже важливий чинник,
але він не повинен розглядатися як єдиний критерій для визначення якості
управління.
Ефективність процесу управління залежить від здатності передбачати
майбутнє, мислити на перспективу й пильно контролювати ризики.
Визначальними є також якість підготовки й рівень професіоналізму,
компетентності всього персоналу банку. Крім того, успіх цієї справи
неможливий без пріоритету загальнолюдських цінностей у системі цінностей
банку. Як бачимо, більшість перелічених ознак не підлягають кількісному
вимірюванню і належать до групи якісних характеристик банківського
менеджменту. Банківський менеджмент нерідко розглядають як мистецтво, що
не піддається точному визначенню, а втілюється на практиці,
підпорядковуючись власним законам. Адже управлінські рішення часто
базуються на інтуїції, сприйнятті та очікуванні змін параметрів ринку,
передбаченні руху фінансових показників. Оскільки банківська діяльність
тісно пов’язана зі станом фінансових ринків, а основною їх
характеристикою є мінливість, то результат управління банком істотно
визначається умінням передбачати ці зміни і відповідно реагувати та
координувати діяльність.
У сучасному світі активно переоцінюються цінності, і дедалі більше людей
доходять висновку, що гроші є аж ніяк не єдиним і головним показником у
системі загальнолюдських цінностей. Акціонери та клієнти банку починають
цікавитися напрямками використання їхніх грошей. Вони стають не байдужі
до того, з яких джерел та якими засобами одержано прибуток. Банки, які
проголошують і здійснюють програми охорони навколишнього середовища,
житлового будівництва, соціальні програми, такі як кредитування малого
бізнесу, користуються все ширшою підтримкою населення. Але й за таких
умов банк не перетворюється на благодійну організацію. Розумне поєднання
власних та суспільних інтересів допомагає банку поліпшити свій імідж,
залучити ширше коло клієнтів, а отже, підвищити прибутки. І, навпаки,
банки, які кредитують ігорний бізнес, виробництво зброї, наркотиків,
шкідливі для навколишнього середовища підприємства тощо, можуть втратити
клієнтів навіть за вищого рівня прибутковості.
Банківський менеджмент за напрямками діяльності поділяють на фінансовий
та організаційний. Перша сфера охоплює питання, пов’язані з управлінням
фінансовими процесами, що перебувають у компетенції банку. Другий
напрямок діяльності стосується проблем організації і управління
колективом, створення організаційних структур та систем забезпечення
діяльності банку.
Фінансовий менеджмент банку включає управління:
активами і зобов’язаннями;
капіталом;
банківськими ризиками;
прибутковістю;
ліквідністю та резервами.
процесом планування;
Організаційний менеджмент банку включає такі процеси:
організацію систем контролю;
організацію систем безпеки банку;
управління кадровим потенціалом;
управління інформаційними технологіями.
Докладному розгляду та вивченню змісту й методології реалізації
означених напрямків банківського менеджменту присвячені спеціальні
розділи цього посібника. Такі сфери, як організація систем контролю,
систем безпеки та управління інформаційними технологіями мають певну
специфіку і потребують спеціального вивчення і відповідного рівня
підготовки: знання правових та юридичних основ здійснення банківської
діяльності, комп’ютерної грамотності, методики проведення аудиту та
ревізії банку тощо. Тому ці питання віднесено до окремих навчальних
дисциплін.
Організація систем контролю має на меті забезпечення стійкої та надійної
роботи банку, що відповідала б нормам чинного законодавства. Менеджмент
повинен забезпечити впровадження таких систем контролю, як внутрішній
аудит, внутрішньобанківський контроль, системи аналізу якості активів та
контролю за рівнем загального ризику, а також систем контролю за
діяльністю персоналу банку, які показували б, якою мірою працівники
виконують свої обов’язки та наскільки їх дії відповідають законодавству.
Процес управління інформаційними технологіями полягає у доборі
програмного і технічного забезпечення, яке б відповідало потребам і
можливостям банку та його клієнтів. Інформаційні технології мають
підтримувати процес управління банком, але не випереджувати його
розвиток. Інакше технології, які не адекватні потребам банку, лише
збільшують витрати і не приносять очікуваної віддачі. Технології — це
лише інструмент, хоча й дуже важливий, і вони не повинні перетворюватися
на самоціль. Тому банківський менеджмент має визначити необхідний рівень
автоматизації і дібрати відповідну технологічну систему, програмне та
технічне забезпечення з урахуванням послідовності виконання програм та
їх здатності до технологічного здійснення банківських операцій.
Організація ефективних систем безпеки включає створення надійного
захисту конфіденційності інформації, у тому числі відносно даних про
клієнтів банку та забезпечення фізичної охорони активів. Оснащення
безпечних сховищ, перевезення готівкових коштів, ведення записів,
документування, комп’ютерний доступ, охорона — усі ці питання мають
вирішуватися менеджментом банку. Одним з напрямків організації систем
безпеки є юридичний захист, який передбачає перевірку контрактів на
предмет юридичних наслідків для банку, а також контроль за складом
власників (акціонерів) банку та правом володіння контрольним пакетом
акцій. За відсутності чи недосконалості систем безпеки право власності
на банківську установу може перейти до інших осіб, які придбають певну
кількість акцій, що обертаються на ринку.
1.2. Процес планування в банках
Планування банківської діяльності являє собою процес визначення цілей на
майбутнє та розробку шляхів їх досягнення. Планування слугує основою для
розвитку внутрішньої системи банку з урахуванням впливу зовнішніх
чинників і є однією з функцій банківського менеджменту. У процесі
планування менеджмент банку має сформулювати відповіді на такі
запитання: «Де перебуває банк? Де він має перебувати в майбутньому? Як
досягти бажаної мети?».
Основні завдання, які необхідно вирішити у процесі розробки плану
діяльності:
визначення перспективи та майбутнього профілю банку;
визначення та характеристика сегментів ринку, що їх має намір
обслуговувати банк;
визначення обсягів ресурсів, необхідних для досягнення цілей, таких як
матеріальні, фінансові та трудові ресурси;
розробка видів послуг, фінансових продуктів та технологій, завдяки
впровадженню яких банк зможе одержати бажані результати;
визначення цільових рівнів прибутковості банку;
створення ефективних систем контролю за виконанням планів.
Планування — це багатоступенева й розгалужена діяльність, яка охоплює
всі аспекти організаційного та фінансового управління банком у контексті
впливу зовнішнього середовища. Розробка обґрунтованого плану неможлива
без докладного аналізу фактичного становища банку та прогнозування
майбутніх форм діяльності. Аналіз основних аспектів управління з позицій
сьогодення та майбутнього включає:
управління джерелами фінансування — методи та форми залучення депозитів;
нарощування капіталу; розвиток нових видів банківських послуг та
продуктів; пошук надійних джерел запозичення коштів;
управління комісійними операціями — рівень операційного обслуговування;
консалтинг; технічні послуги; довірчі операції клієнтів;
управління прибутковістю банку — ефективність операційної діяльності;
рівень інформаційних технологій; фінансові результати діяльності банку в
цілому та окремих його підрозділів і співробітників;
розвиток контрольних функцій — системи внутрішнього аудиту; системи
управління інформацією; організація систем контролю за ризиком
кредитного та інвестиційного портфелів;
управління персоналом банку — підготовка кадрів; розробка систем набору,
утримання та заохочування співробітників; удосконалення організаційної
структури банку;
управління ризиком активних операцій банку — кредитних, інвестиційних,
позабалансових.
Отже, планування потребує всеохоплюючого та інтегрованого оцінювання
банківської діяльності — сильних і слабких сторін, організаційної та
фінансової структури, фінансових результатів, кадрової політики та
контрольних функцій банку. Наступним етапом планування є розробка
коригуючих заходів, які змістили б акценти з діяльності банку як такої,
на результати цієї діяльності.
Для розробки ефективного плану необхідно враховувати не лише внутрішні
особливості банківської установи, а й зовнішні чинники. Зовнішнє
середовище, в якому змушений працювати банк, неоднорідне і тому його
слід оцінювати з погляду можливості впливу з боку банку.
1. Зовнішнє середовище, на яке банк не може активно впливати і має
пристосовуватись:
політико-правова сфера — норми резервування, регулюючі процедури,
податкова система, система пільг тощо;
соціально-культурні особливості, які притаманні кожній нації, регіону та
які необхідно враховувати для успішної діяльності.
2. Зовнішнє середовище, на яке банк може вплинути, пристосуватися,
змінити, або обійти:
сфера економічних відносин — вибір партнерів, клієнтів, сегментів ринку,
методів ведення конкурентної боротьби, розвиток банківських послуг та
інструментів, які влаштовують банк, вихід на нові ринки тощо;
комунікаційно-інформаційне середовище — вибір систем та засобів зв’язку,
передавання інформації, комп’ютерних систем, форм та рівнів одержання
інформації.
Результатом процесу планування є створення плану як документа, що
регламентує і спрямовує подальший розвиток банку. За змістом і формою
подання плани різняться залежно від рівня планування (банк, структурний
підрозділ), масштабів та потреб банку, але кожний план має включати такі
компоненти:
1) докладне відображення стратегічних завдань, що постають перед банком;
2) повна характеристика банківської установи — її цілі, задачі, стан
зовнішнього середовища та можливість впливу на зовнішні чинники;
3) точний і чіткий опис шляхів вирішення поставлених завдань та
відповідальності за отримання результатів;
4) визначення конкретних значень ряду фінансових показників та опис
якісних характеристик, що не мають кількісних параметрів;
5) визначення проблемних зон, як реальних, так і потенційних, а також
сфер підвищеного ризику;
6) чіткий опис ролі та місця банку в майбутньому; розробку заходів, які
необхідні для підтримання його платоспроможності, надійності та
конкурентоздатності.
Якість плану можна оцінити, перевіривши відповідність його розглянутим
далі вимогам, що ставляться до науково обґрунтованого і документально
зафіксованого плану:
відповідність обраній стратегії банку;
об’єктивна оцінка ситуації, що склалася;
узгодження з можливостями та наявними ресурсами;
відповідність стилю керівництва банком;
внутрішня сумісність усіх планів;
реальність;
розгорнутий опис заходів та строків їх виконання;
опис очікуваних результатів;
наявність великого обсягу фактичного матеріалу, розрахунків, прогнозів.
Планування є складним та багатоступеневим процесом, тому розробка планів
здійснюється як на рівні банку, так і на рівні окремих його підрозділів,
філій і відділень. Звичайно, такі плани різняться між собою за
постановкою завдань, рівнем деталізації та методами реалізації. На
практиці виокремлюють три основні види планування:
стратегічне планування;
тактичне планування;
фінансове планування та розробка бюджетів.
СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ
T
AE
ta2
†
P
R
z
|
ї боротьби, перспектив розширення діяльності, бажаного рівня
прибутковості. Стратегічні плани націлені на довгострокову перспективу і
базуються на аналізі існуючих тенденцій розвитку економіки, фінансових
ринків, а також містять елементи прогнозування та опис основних
принципів прийняття рішень. У стратегічних планах відсутні подробиці,
деталізація положень та точні дати виконання. Такий план розробляється
на найвищому рівні керівництва банком, основні положення є обов’язковими
при формулюванні планових завдань на рівні структурних підрозділів.
Зауважимо, що в умовах стабільного середовища стратегічний план не
потребує постійного оновлення та коригування. У такому разі формулювання
стратегії не справляє значного впливу на діяльність банку. В умовах
ринків, що динамічно розвиваються, постійного удосконалення пропонованих
фінансових інструментів, загострення конкуренції стратегічний план стає
життєво необхідним елементом забезпечення успішної діяльності банку. У
сучасному світі важко знайти ринки, які розвиваються автономно і не
зазнають впливу різноманітних чинників. Нові досягнення у сфері
комп’ютерних систем та засобів зв’язку зумовили перетворення фінансових
ринків на міжнародний ринок, окремі сегменти якого чутливо реагують на
будь-які зміни в інших сферах. Отже, мінливість стала основною
характеристикою фінансових ринків. Тому й стратегічне планування
перетворилося на обов’язкову складову ефективного управління банком.
ТАКТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ
Тактичне планування зорієнтоване на виконання певного завдання, що
постає перед банком і сформульоване у стратегічному плані. Такі завдання
здебільшого мають короткостроковий характер, скажімо, в межах року. У
тактичному плані формулюються способи досягнення цілей та вирішення
конкретних завдань у кожній функціональній сфері банківської діяльності.
Тактичне планування реалізується у формі конкретного плану дій, в якому
перелічені основні заходи, дати завершення певних етапів роботи,
конкретні виконавці та рівень їхньої відповідальності, а також фінансові
результати, що їх заплановано одержати. Впровадження нових програм та
проектів, розробка нових видів послуг або фінансових інструментів,
розширення мережі філій, вихід на нові ринки — усі ці завдання
потребують розробки докладного тактичного плану, який визначає
послідовність дій, конкретні строки та виконавців. Тактичний план може
використовуватись як на рівні окремих підрозділів, відділень, так і на
рівні банківської установи, залежно від характеру поставленого завдання.
ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ ТА СТВОРЕННЯ БЮДЖЕТІВ
Фінансове планування та створення бюджетів включає розрахунок фінансових
результатів діяльності на плановий період, а також необхідних для цього
фінансових, матеріальних та людських ресурсів. У процесі фінансового
планування встановлюються планові значення показників балансу та звіту
про прибутки і збитки. По завершенні планового періоду фактичні
результати порівнюються з плановими, виявляються причини відхилень та
резерви поліпшення діяльності.
Створення бюджету відбувається як на рівні банку в цілому, так і на
рівні окремих структурних підрозділів, тому окремі плани мають бути
узгоджені. Процес узгодження бюджетів може здійснюватися двома основними
методами: згори вниз і знизу вгору. У першому варіанті менеджмент банку
формулює завдання та визначає планові значення фінансових показників,
які доводяться до підрозділів. Керівники підрозділів, у свою чергу,
розробляють конкретні заходи досягнення планових показників, які
подаються на розгляд менеджменту банку й узгоджуються. Такий підхід
ефективний, коли потрібно швидко реагувати на зміну зовнішніх умов та на
жорстку конкуренцію.
У разі, коли бюджети узгоджуються знизу вгору, кожний підрозділ
самостійно розробляє фінансовий план, виходячи з власних можливостей та
потреб, надає перелік необхідних для виконання ресурсів. Такі бюджети
подаються підрозділами для перегляду й обговорення на рівні керівництва
банку. Остаточний варіант плану визначається в ході обговорення між
менеджментом банку та лінійними керівниками підрозділів. Здебільшого
такий процес має ітеративний характер, коли плани кілька разів
уточнюються, коригуються, узгоджуються. Розробка фінансових планів
методом знизу вгору є демократичнішою порівняно з першим варіантом і
забезпечує широке залучення фахівців банку до процесу планування
кінцевих результатів діяльності.
Обов’язковим є перевірка виконання бюджетів у кінці звітного періоду,
без якої їх створення втрачає сенс.
ЕТАПИ ПРОЦЕСУ ПЛАНУВАННЯ
Процес планування незалежно від виду (стратегічне, тактичне, фінансове)
складається з кількох етапів.
1. Збір, оцінка та аналіз інформації, яка включає економічні, правові,
соціальні та політичні чинники; перспективи росту та конкуренції на
існуючих і потенційних ринках; фінансові перспективи в основних секторах
економіки; слабкі та сильні сторони банку.
2. Формулювання основної мети діяльності банку та конкретних завдань,
які охоплюють загальні напрямки просування на ринку, корпоративні
фінансові результати, методи управління банком, пріоритетні ринки та
види банківських операцій.
3. Прийняття рішення та формулювання програми дій: установлення
конкретних кількісних показників — доходи, витрати, обсяг кредитів,
збитки за кредитами, структура активних операцій, структура депозитної
бази тощо; конкретизація шляхів їх досягнення; перелік необхідних
заходів; прийняття рішень щодо придбання та використання ресурсів,
розширення або зміни організаційної структури; кадрове забезпечення.
4. Документування: оформлення планів у письмовій формі в такій
послідовності — стратегія, тактичний план, бюджет, повний баланс і
фінансовий звіт на рівні підрозділів та банку в цілому.
5. Координування та затвердження планів: загальний огляд, переговори,
координація окремих планів, затвердження плану на рівні Правління банку.
6. Контроль за виконанням планів: аналіз доходів, витрат, результатів та
ефективності планів; перевірка додержання строків виконання; у разі
виявлення значних розбіжностей — аналіз причин та формування коригуючих
заходів; забезпечення керівництва банку інформацією про хід виконання
плану та одержані результати.
Одним з видів планування в банку є складання індивідуальних планів
співробітників банку. Індивідуальний план виконує кілька важливих
функцій. По-перше, за допомогою плану перед співробітником ставляться
конкретні завдання, шляхи їх досягнення та терміни виконання. Це дає
змогу бачити перспективу й слугує стимулом для поліпшення роботи кожного
фахівця банку. По-друге, індивідуальний план дозволяє керівникові
ефективніше організувати роботу колективу й контролювати виконання
обов’язків кожним співробітником. По-третє, успішне виконання
індивідуального плану є підставою для матеріального заохочення фахівців
та розвитку їхньої кар’єри.
Індивідуальні плани мають складатися за участю керівника підрозділу або
старшого співробітника. Обов’язковим елементом є перевірка результатів
роботи та відповідність поставленим завданням. Без організації належного
контролю за виконанням планів їх складання перетворюються на рутинну й
непотрібну роботу.
У міжнародну банківську практику планування прийшло в 60-ті роки.
Основною причиною, що змусила банки звернутися до процесу планування,
було загострення конкуренції. Розробка планів, особливо стратегічних,
розглядалась як один з дієвих інструментів у боротьбі з конкурентами за
вихід на нові ринки, залучення клієнтури, пошук партнерів. «Сутність
формулювання стратегії полягає в тому, щоб справитися з конкуренцією»
(Майкл Портер) [15]. Загострення конкуренції в цей період зумовлювалося
принциповими змінами, що сталися у фінансовому світі:
вихід банків на міжнародну арену, що підняло конкуренцію на міжнародний
рівень;
виникнення нових фінансових ринків, які змінили характер фінансування
банків та компаній;
проникнення в банки комп’ютерної техніки, що допомогло розширити
можливості діяльності та вдосконалити процес планування;
перехід до методів диверсифікації продуктів та послуг, а отже, значне
зростання пропозиції в банківському секторі;
поява та активізація діяльності небанківських фінансових організацій —
пенсійних, страхових, інвестиційних фондів, довірчих товариств тощо, які
почали здійснювати операції, раніше властиві лише банкам.
Майже сорокарічний досвід планування в міжнародній банківській практиці
впевнено довів безумовну важливість і необхідність здійснення цієї
функції менеджменту для успішної роботи банку. Численні дослідження
свідчать про наявність сильної кореляції між плануванням і фінансовими
результатами діяльності банку. Наприклад, результати довгострокового
дослідження з вивчення корисності стратегічного планування — проект
«Вплив ринкових стратегій на прибуток» — дозволили виявити 30 факторів,
які цілком передбачувано впливають на прибутковість банку. Крім того,
дослідження довели важливе значення планування не лише на рівні
керівництва банком, а й на рівні відділень та інших структурних
підрозділів.
Звичайно, саме по собі планування не зможе забезпечити успіх банку, але
документально оформлений план приносить відчутну користь. Точне
розуміння цілей банку допомагає вибрати найефективніші напрямки
діяльності, а формальне (задокументоване) планування значно зменшує
ризик прийняття хибного рішення внаслідок недостовірності інформації про
внутрішні і зовнішні чинники.
Серед менеджерів банків існує думка, що в умовах стрімких змін на ринку
складання планів у письмовій формі не обов’язкове. Безумовно, за
наявності ефективних дій на ринку неформалізований підхід може привести
до успіху, але протягом нетривалого періоду. Невизначеність стратегії і
тактики поведінки на ринку в умовах загострення конкурентної боротьби не
лише не гарантує успіху в майбутньому, а й ставить його під серйозний
сумнів. Розуміючи всю важливість планування для подальшої успішної
діяльності, менеджмент великих міжнародних банків значну увагу приділяє
організації цього процесу як на корпоративному рівні, так і в окремих
структурних підрозділах.
ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ПЛАНУВАННЯ
В організаційній структурі банку виокремлюється центральний плановий
підрозділ (управління) та планові відділи за напрямками діяльності —
планування маркетингу, кредитних операцій, довірчих операцій тощо. Такий
підхід дозволяє залучити до розробки планів висококваліфікованих
фахівців, консультантів, експертів, адже від рівня підготовки кадрів
значною мірою залежить якість плану. Нереальний та непрофесійно
складений план може заподіяти більше шкоди, ніж користі, тому важливо
залучити до планування професіоналів.
Принциповою є вимога відокремленого та незалежного функціонування
планового управління. Необхідно, щоб планові підрозділи не входили до
складу фінансового управління, були самостійними і підпорядковувались
лише безпосередньо вищому керівництву банку (виконавчому директорові). У
свою чергу, менеджмент банку має взяти на себе функцію забезпечення
реалізації банківських планів. Без такої підтримки система планування не
зможе довго існувати, оскільки планові підрозділи не наділені достатніми
повноваженнями і засобами впливу на інші організаційні одиниці.
Одним із важливих аспектів організації процесу планування є здійснення
функції моніторингу за виконанням планів. Ця проблема може вирішуватися
по-різному. Одні банки передають функцію контролю за планом аудиторським
підрозділам, інші створюють з цією метою спеціальний підрозділ, який
аналізує всю інформацію, інформує менеджмент про відхилення, їх причини
та наслідки і безпосередньо підпорядковується вищому керівництву банку.
Отже, менеджмент банку безпосередньо не здійснює планування. Його
функції зводяться до визначення пріоритетів розвитку, затвердження та
контролю за виконанням стратегічних планів. Але ефект від впровадження
системи банківського планування буде тільки тоді, коли вище керівництво
банку почне розглядати її як необхідний елемент своєї політики.
У практиці роботи вітчизняних банків планування ще не стало
обов’язковим, хоча великі банки останнім часом (2—3 роки) активно
використовують цей механізм у своїй діяльності. Причин як об’єктивного,
так і суб’єктивного характеру повільного впровадження планування в
роботу банків кілька. Достатньо високі доходи від банківської діяльності
порівняно з міжнародним рівнем давали змогу українським банкам успішно
функціонувати і без застосування складних методів управління, у тому
числі й планування. Сучасний етап розвитку характеризується загальним
зниженням дохідності банківських операцій, загостренням конкуренції на
внутрішньому ринку, що спонукає банки до пошуку нових джерел одержання
прибутку. Суттєву допомогу в цьому може надати запровадження системи
планування.
Минуле десятиріччя характеризувалось цілим рядом економічних потрясінь,
що відбувалися в Україні: гіперінфляція, спад виробництва, криза
неплатежів, розрив економічних зв’язків, кризовий стан економіки в
цілому. Звичайно, створення довгострокових планів за таких умов стає
проблематичним, оскільки план будується на прогнозі, зробити який у
даній ситуації неможливо. Як показала практика, найпесимістичніші
прогнози не змогли передбачити реальної ситуації.
Однією з причин відмови банків від використання такого механізму як
планування стало те, що система планування взагалі і стратегічний план
зокрема не можуть бути скопійовані. Будь-який банк має індивідуальні
особливості, пов’язані з організаційною структурою, системою цінностей,
внутрішньою культурою, кадровим складом, обраною системою та методами
керівництва. Усі ці чинники потребують адаптації системи планування до
конкретних умов. У свою чергу ця проблема ускладнюється відсутністю
досвіду стратегічного менеджменту в банківській сфері та відповідно
підготовлених фахівців. Негативний вплив на процес упровадження
планування в роботу банків справляє заформалізований підхід до розробки
планів, що панував за радянських часів, коли виконання плану
перетворювалося на основну мету діяльності організації.
Проте банки, які навіть за таких складних умов зважаться на перехід до
системи планування, матимуть безперечні переваги, оскільки першими
освоять техніку розробки, коригування та виконання планів. Це дасть їм
змогу на момент становлення ринкових відносин зайняти достатньо міцні
позиції щодо своїх конкурентів. Своєчасне усвідомлення необхідності
планування дозволяє зробити процес упровадження безболісним та провести
його з найменшими витратами коштів і часу. Проблеми організації системи
планування в банку рано чи пізно постануть перед менеджментом, тому
доцільно зробити це швидше, не очікуючи негативних проявів, пов’язаних з
відсутністю чітко налагодженої системи. Якщо західні банкіри вчилися
планувати у промисловців, то завдання вітчизняних менеджерів у цьому
розумінні полегшується — вони мають змогу скористатися уже набутим у
світі значним досвідом банківського планування.
Фінансовий менеджмент банку
HYPERLINK “http://buklib.net/index.php?option=com_jbook&catid=133”
Фінансовий менеджмент банку
Начало формы
В тексті книг
Конец формы
Примостка Л.О. Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999. — 280 с.
1. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4000/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4000/” Вступ
2. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,3999/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,3999/” 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
3. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4001/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4001/” 1.1. Предмет та завдання банківського менеджменту
4. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4002/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4002/” 1.2. Процес планування в банках
5. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4003/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4003/” 1.3. Управління прибутковістю банку
6. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4004/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4004/” 1.4. Основні види ризиків у банківській діяльності
7. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4005/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4005/” 1.5. Процес управління банківськими ризиками
8. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4006/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4006/” 2. МЕНЕДЖМЕНТ ПАСИВІВ БАНКУ
9. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4007/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4007/” 2.1. Капітал банку та методи його оцінювання
10. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4008/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4008/” 2.2. Методи визначення достатності банківського
капіталу
11. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4009/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4009/” 2.3. Методи управління капіталом банку
12. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4010/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4010/” 2.4. Методи управління залученими коштами банку
13. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4011/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4011/” 2.5. Особливості управління запозиченими коштами
банку
14. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4012/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4012/” 3. МЕНЕДЖМЕНТ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ БАНКУ
15. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4013/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4013/” 3.1. Організація кредитної роботи в банку
16. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4014/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4014/” 3.2. Управління дохідністю кредитного портфеля та
методи ціноутворення за кредитами
17. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4015/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4015/” 3.3. Методи управління кредитним ризиком
18. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4016/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4016/” 3.4. Управління кредитним ризиком окремої позики
19. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4017/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4017/” 3.5. Методика оцінювання якості кредитного портфеля
та формування резервів на відшкодування втрат за кредитними операціями
банку
20. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4018/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4018/” 3.6. Методи управління проблемними кредитами
21. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4019/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4019/” 4. МЕНЕДЖМЕНТ ПОРТФЕЛЮ ЦІННИХ ПАПЕРІВ КОМЕРЦІЙНОГО
БАНКУ
22. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4020/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4020/” 4.1. Класифікація та функції портфеля цінних
паперів
23. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4021/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4021/” 4.2. Стратегії формування портфеля цінних паперів
24. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4022/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4022/” 4.3. Методи визначення дохідності та оцінки ризику
цінних паперів
25. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4023/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4023/” 4.4. Методи управління інвестиційним горизонтом
банківського портфеля цінних паперів
26. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4024/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4024/” 5. УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ ТА ОБОВ’ЯЗКОВИМИ
РЕЗЕРВАМИ БАНКУ
27. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4025/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4025/” 5.1. Методи управління ліквідністю банку
28. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4026/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4026/” 5.2. Методи оцінювання потреби в ліквідних засобах
29. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4027/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4027/” 5.3. Управління грошовою позицією та обов’язковими
резервами банку
30. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4028/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4028/” 6. УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ І ПАСИВАМИ
31. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4029/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4029/” 6.1. Стратегії управління активами і пасивами
32. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4030/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4030/” 6.2. Методи хеджування ризиків
33. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4031/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4031/” 6.3. Форвардні та ф’ючерсні угоди
34. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4032/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4032/” 6.4. Опціони та своп-контракти
35. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4033/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4033/” 7. УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ ЗМІНИ ВІДСОТКОВИХ СТАВОК
36. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4034/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4034/” 7.1. Метод структурного балансування
37. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4035/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4035/” 7.2. Основні положення геп-менеджменту
38. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4036/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4036/” 7.3. Хеджування ризику відсоткових ставок за
допомогою форвардних контрактів
39. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4037/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4037/” 7.4. Процес хеджування ф’ючерсами відсоткових
ставок
40. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4038/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4038/” 7.5. Опціони відсоткових ставок
41. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4039/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4039/” 7.6. Хеджування ризику відсоткових ставок на основі
своп-контрактів
42. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4040/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4040/” 8. МЕНЕДЖМЕНТ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ
43. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4041/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4041/” 8.1. Валютні операції та управління валютним
ризиком
44. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4042/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4042/” 8.2. Управління валютною позицією банку
45. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4043/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4043/” 8.3. Використання форвардних валютних контрактів у
процесі хеджування валютного ризику
46. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4044/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4044/” 8.4. Хеджування ф’ючерсними контрактами на іноземну
валюту
47. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4045/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4045/” 8.5. Валютні опціони — як інструменти хеджування
валютного ризику
48. HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4046/” HYPERLINK
“http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/
catid,133/id,4046/” 8.6. Особливості та механізм здійснення валютних
своп-контрактів
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
