UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнські політичні партії та організації на Україні кінця XIX початок XX століття(реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2847
Скачало907
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Українські політичні партії

 

та організації на Україні

 

кінця ХІХ – початок ХХ століття”

 

Українці, аналогічно росіянам та іншим народам імперії, також поринули

в по-

 

літичну діяльність, що характеризувала 1890-ті та початок 1900-х років.

З одного

 

боку, це було їхнім реагуванням на репресії 1880-х років, а з іншого —

перед ними

 

стояв надихаючий приклад нового пожвавлення й свіжих ідей, що

зароджувалися

 

в середовищі російських радикалів. Ще одним важливим стимулом стала

поява но-

 

вого покоління українських діячів, які вже не вагалися щодо власної

національної

 

належності й гордо називали себе «національне свідомими українцями»,

войовничо

 

вимагаючи для свого народу національних прав, політичної свободи й

соціальної

 

справедливості.

 

Ці «нові» українці були переважно студентами, й особисті контакти між

собою

 

вони зав'язували в гімназичному та університетському колі, де й виникали

погляди,

 

котрі згодом штовхали їх до активної опозиції царатові. Кар'єра

українського діяча

 

звичайно являла собою таку схему. Спочатку юнак, що навчався в гімназії,

знайо-

 

мився з «підривними» ідеями, ліберальне настроєний викладач давав йому

контра-

 

бандну літературу й запрошував до участі в таємних дискусійних гуртках.

В уні-

 

верситеті такий юнак вступав до української громади; деякі з них,

наприклад київська

 

чи петербурзька, налічували сотні членів. У громаді студент осягав цілий

ряд ідеоло-

 

гій, входив до кола відомих діячів і нерідко починав займатися

нелегальною діяль-

 

ністю, наприклад, публікацією й поширенням антицаристської літератури.

 

Конфлікти з урядом дедалі більше радикалізували студентів. Так, у 1901

р. уряд

 

силоміць віддав у солдати 183-х студентів-активістів Київського

університету. Це

 

викликало масові страйки солідарності по всій Україні та призвело до

виключення з

 

університету великого числа студентів, багато з яких дійшли висновку, що

єдиним

 

виходом для них було стати революціонерами. Чимало студентів, звісно,

ніколи не

 

брали участі в радикальній діяльності або відходили від неї, закінчивши

навчання.

 

Однак важко було знайти серед українських політичних провідників таких,

хто не

 

завоював собі популярності спочатку як студентський активіст або не був

членом

 

студентських громад, що слугували первинним будівельним матеріалом для

укра-

 

їнських політичних організацій.

 

Перша організована поява цих молодих «свідомих» українців відбулася у

1891 р.,коли група студентів на чолі з Іваном Липою, Борисом Грінченком

та Миколою Михновським зібралася на могилі Тараса Шевченка й створила

«братство тарасівців».

 

Занепокоєне тим, що краща українська молодь йде в російські революційні

органі-

 

зації, братство вирішило створити український рух як альтернативу

російському ра-

 

дикалізму і російській культурі взагалі. Воно зав'язало контакти зі

студентськими

 

групами в Києві, Одесі, Полтаві та Чернігові й почало організовувати

лекції, поста-

 

новку п'єс, свята на честь Т. Шевченка. Деякі з цих груп приєднувалися

до видавни-

 

чого товариства, що складалося з майже 80 осіб, переважно вчителів

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ