UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРефлекторна природа психічного (реферат)
Автор
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4817
Скачало272
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Рефлекторна природа психічного

 

Давно висунене матеріалістичною думкою положення про те, що психічне є

мозковим явищем поступово утверджувалося в міру того, як наука

розкривала будову і функції нервової системи.

 

Вже в XVII ст. французький учений Р. Декарт, який сам ще посідав

дуалістичну позицію в розв'язанні питання про відношення психічного до

фізичного, висунув догадку про те, що нервова система, керуючи життям

організму, функціонує рефлекторно, що різні діяльності організму є

відповідями на ті чи інші подразники з середовища, здійснюваними при

участі певних відділів мозку. Дальшими експериментальними дослідженнями

ця догадка була цілком підтверджена щодо роботи спинного і нижчих

відділів головного мозку. Проте довго науці не вдавалося з'ясувати

принципи і механізми роботи великих півкуль головного мозку.

 

Нез'ясованість роботи великих півкуль головного мозку використовували

ідеалісти, дуалісти в своїх намаганнях довести, ніби психіка не зв'язана

з мозком і від нього не залежить, ніби мозок є тільки «сідалом»,

«інструментом душі». Недостача наукових знань про роботу великих півкуль

спричинялась також до спрощеного, механістичного, а то й грубого,

вульгарного тлумачення психіки як функції мозку. Так, деякі німецькі

філософи XIX ст. (Бюхнер, Фохт, Молешотт), ці, за виразом Ф. Енгельса,

«рознощики дешевого матеріалізму», твердили, йдучи за французьким

природознавцем XVIII ст. Кабанісом, ніби «мозок виділяє мисль так само,

як печінка — жовч».

 

У другій половині XIX ст. фізіологія здобула деякі важливі дані про

роботу великих півкуль методами оперативного видалення певних їх

ділянок, штучного їх подразнення (гальванічним струмом тощо) у тварин, а

також шляхом вивчення мозку при патологічних розладах мови та інших

актів психічної діяльності у людини. Проте застосування цих методів не

дало можливості з'ясувати закони нормального функціонування великих

півкуль головного мозку.

 

Шлях до розкриття їх функцій вперше в науці відкрив Сєченов, батько

російської фізіології (Павлов) і один з основоположників наукової

психології в нашій вітчизні. Сміливо поширивши рефлекторний принцип

функціонування нервової системи на вищі відділи головного мозку, він у

сівоїй книзі «Рефлекси головного мозку» (1863) висунув і обгрунтував

думку про те, шо всі акти свідомої і несвідомої психічної діяльності

людини за способом свого походження є рефлекси. Сєченов розглядав

психічні явища як середню ланку цілісного рефлекторного акту, нерозривно

зв'язану з його початком (зовнішнім подразненням) і закінченням

(відповідною дією). Він настоював на тому, що психічне не можна

розглядати ізольовано від зовнішніх впливів на людину, слідів минулих їх

вражень та її відповідних дій. Ця книга Сєченова, як і інші його праці,

всім своїм змістом спрямована була проти ідеалістичного «відокремлення»

психічного від фізичного.

 

Розробляючи далі ідею рефлекторної роботи вищих відділів головного

мозку, Павлов винайшов метод об'єктивного дослідження нормального їх

функціонування. Шляхом застосування винайденого ним методу умовних

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ