Реферат
на тему:
Поняття уваги. Основні функції і види уваги.
План.
Загальна характеристика уваги.
Функції і причини уваги.
Види уваги.
1. Увага – це психічний стан, який характеризує інтенсивність
пізнавальної діяльності що виражається в її зосередженості на вузькому
участку.
В кожний момент діяльності людини на неї діє багато різних об’єктів, але
не всі вони однаково нею відображаються. Одні предмети і явища
відображаються нею чітко і ясно, а другі – наче відступають на задній
план і майже не помічаються, треті у даний момент взагалі не існують для
неї.
Усвідомлення середовища має вибірковий характер. Людина уважна до одних
і не уважна в цей час до інших об’єктів, вона не може усвідомлювати
зразу все, що її оточує. Людина усвідомлює ті об’єкти, до яких вона
уважна.
Увагу людини привертає:
1. Новизна предмета;
2. Складність;
3. Інтенсивність стимулу;
4. Повторюваність предмета.
Отже, увага являє собою форму психічної діяльності людини, яка полягає в
її спрямованості і зосередженості на певних об’єктах.
Увага може бути зовнішньою і внутрішньою. Уважність учнів – необхідна
умова успішного оволодіння ними передбаченими шкільною програмою
знаннями, вміннями і навиками. Тому кожному педагогові треба володіти
увагою своїх учнів, виховувати в них уміння бути уважними. Успішне ж
виконання цього завдання потребує правильного розуміння природи уваги,
її видів, характерних особливостей і шляхів розвитку у дітей.
Характеристика уваги:
1. Зосередженість – здатність сконцентруватися на одному об’єкті.
2. Стійкість – постійно в увазі один об’єкт, без відволікань.
3. Об’єм і розподіл уваги: об’єм – визначається кількістю предметів, які
одночасно можуть перебувати у вашій увазі (7 предметів).
Розподіл – здатність розширення предметів.
4. Переключення уваги – здатність переключення з одного предмета на
інший і швидкість цієї дії.
2. Основна функція уваги – контроль – тобто. Уважність людини в її
діяльності дозволяє контролювати об’єкт уваги і направляти його в
потрійному напрямі.
До допоміжних функцій належать:
1. Активізація потрібних і гальмування непотрібних в певний момент часу
фізичних та психічних процесів.
2. Увага сприяє цілеспрямованому відбору інформації.
3. Увага забезпечує тривалу сконцентрованість активності на одному
об’єкті.
Причини уваги можна знайти як у суб’єкті так і в об’єкті.
Фізіологічну будову уваги досліджував Павлов, який дійшов висновку, що в
мозку людини існує найбільш збуджена ділянка, яка повністю забезпечує
роботу свідомості. Крім того, ця ділянка пов’язана з увагою. Цю ділянку
згодом Павлов назвав домінантною.
3. Увага поділяється на мимовільну і довільну.
Мимовільною називають таку увагу, як складається в ході взаємовідношень
людини з середовищем помимо її свідомого наміру. Первісно вона виникає
як безумовнорефлекторне явище, викликане впливом тих чи інших зовнішніх
агентів у розвиток життєдіяльності людини вона ускладнюється, стає
умовнорефлекторним явищем, що викликається подразниками, які набули для
людини значення певних сигналів.
Існують деякі загальні відомості подразників, завдяки яким вони легко
звертають на себе увагу людини. Такими є раптовість появи об’єкта, сила
його впливу, уміння його інтенсивності і положення в просторі,
співвідношення його з фоном, на якому він виступає, та ін. Хоч би як
були зайняті учні інтересним уроком в класі, але раптове відкриття
дверей і поява нової особи під час уроку привернуть до себе їх увагу.
Чим сильніший, різкіший звук або світловий подразник, тим більше він
звертає на себе увагу. Якщо об’єкт діє тривало і безперервно. Він стає
менш помітним, ніж об’єкт, інтенсивність дії якого змінюється. Рухливі
об’єкти більше привертають увагу. Ніж нерухомі. Раптове послаблення або
зникнення подразника стає об’єктом уваги. Так, зниження голосу вчителя
під час уроку, тимчасове його замовкання мобілізує увагу учнів.
Ми уважні до того, що нас не байдуже, що має для нас сигнальне, життєве
значення. Увагу викликає те, в чому в нас є потреба, що відповідає нашим
інтересам, що, активізуючи сліди минулих вражень, збуджує і підтримує
нашу пізнавальну і всяку іншу діяльність.
Те, що викликає цю діяльність, стає предметом уваги.
Мимовільна увага є генетично первісним ступенем уваги в її історичному й
індивідуальному розвитку. На її основі виникає довільна увага.
Довільною називають увагу, яка свідомо спрямовується і регулюється
особистісно.
В своїх розвинених формах – це вольова увага.
Мимовільну увагу іноді називають пасивною, а довільну – активною. Така
характеристика цих видів уваги нечітка. В той час. Як у мимовільній
увазі виявляється залежність активності людини від безпосередньої дії
зовнішніх об’єктів, у довільній увазі ця активність більше
опосередкована слідами минулих вражень, наявними у людини системами
тимчасових нервових зв’язків.
Довільна увага виникла історично у процесі праці людини. Праця завжди
скеровується більш чи менш віддаленою метою. Яка досягається через цілий
ряд найближчих цілей. Досягнення такої мети виключає вміння
зосереджуватися на ній, відвертатися від побічних стимулів, переборювати
не тільки зовнішні, а й внутрішні перешкоди і направляти свої зусилля на
виконання окремих етапів трудового процесу. Хоч би вони самі по собі
були й непривабливі, контролювати цей процес.
Чим віддаленіша мета і складніший шлях її досягнення, менш приваблива
сама робота, тим більше вимоги ставить вона до довільної уваги.
Необхідність в такій увазі виникає також при наявності стимулів. Що
відволікають людину від завдання. Чим більше зовнішніх і внутрішніх
перешкод зустрічаються людині в процесі виконання завдання, тим більше
зусиль потрібно з її боку для підтримання в потрібному напрямі. Ці
зусилля можливі тільки там, де досить сильні мотиви, що спонукають її
прагнути до досягнення віддаленої мети, а саме: усвідомлення
необхідності виконати завдання. сильний інтерес до результату його
виконання, передбачення наслідків його невиконання, почуття обов’язку та
ін.
Довільна увага історично виникла в процесі спілкування людини з іншими
людьми. У дитини вона виникає в процесі спілкування з дорослими.
Необхідною її умовою є оволодіння мовою, з допомогою якої усвідомлюється
мета, виникає свідомий намір особистості бути уважним у певному напрямі,
здійснюється контроль за діяльністю. Довільна увага людини виникає з
мимовільної у зв’язку з утворенням систем узагальнених зв’язків. Тут
мимовільне перетворюється в довільне, але досягається це за допомогою
другої сигнальної системи.(Павлов).
Між мимовільною і довільною увагою існують взаємозв’язки і
взаємопідходи. Не тільки довільна увага виникає з мимовільної, а й
довільна стає мимовільною. Останнє виникає у зв’язку із змінами в
мотивації діяльності. Так учень приймає завдання вчителя, керуючись
усвідомленням необхідності його виконати і бореться за роботу, хоч сам
зміст роботи спочатку не приваблює його. Проте в процесі виконання
завдання він здобуває результати, які його зацікавлюють. Виникає
безпосередній інтерес до змісту завдання, під впливом якого змінюється
увага. Таку увагу називають вторинною мимовільною, або послідовною
увагою. Послідовна увага відрізняється від первинної мимовільної тим. Що
вона є свідомо контрольованою. Контроль цей виявляється в загальному
прямуванні даної діяльності і в перетворенні тих відхилень уваги, що
виникають в ході виконання даної діяльності.
Література:
1. Г.С. Костюк. Психологія.
2. Г.С.Костюк. Основи психології.
3. А.В. Петровський. Общая психология.
4. В.В. Богословский. Общая психология.
5. А.С. Сабуров. Психология.
PAGE
PAGE 7
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
