Реферат на тему:
ПСИХОГЕОМЕТРІЯ АРХЕТИПУ
На Західній Україні існує цікаве повір’я: не можна переходити (хоча це
і швидше) перехрестя по діагоналі, щоб не було біди. Пояснення
поширюється далі: відьми скидають свої злі чари і “запускають” ворожбу
саме на перехресті, наприклад промовляючи прокльони чи напускаючи
“напасть” виливають при цьому воду якою обмивали мерця, чи спалюють
волосся та пір’я саме на перехресті. І щоб не забрати, або підчепити цю
злу енергію, слід іти по колу (якщо уявити перехрестя то це рух навколо
по двох – трьох вулицях). В цьому випадку абсолютна протилежність –
пряма (точніше – діагональ) виступає психологічною альтернативою
матричному захисту кругу. І прочеркування круга є потенційно небезпечним
для реалізації всього того, що закладено в порушенні даного
геометричного архетипу.
Один з засновників психогеометрії, як тесту для визначення потенціальних
можливостей керівника, Сюзен Деллінгер в психогеометричному тесті
закладає в ототожнення обстежуваного себе з кругом – абсолютний
психологічний гомеостаз у вигляді максимальної комунікабельності,
неконфліктності, фактору стабілізації групи. Що в принципі на думку
автора відповідає міфологічному символу гармонії. Ще одна цікава деталь:
для “круга” характерне мислення не по лінійному, а по мозаїчному типу
пропуском певних послідовних ланок.(Алексеева А.А., Громова Л.И., 1992).
Ритуал – глибоко захисний комплекс від загрози деструкції межі “Я” і
“втрати” особистості, його особи перед зовнішньою неминучою (особиста
оцінка) загрозою. Ритуал являється не тільки психофізичним актом
“загроза-дія”, він має ще і свою просторову орієнтацію або геометрію.
Чим же зумовлюється ця геометрія?
Для цього розглянемо ще один з атрибутів простору пряму лінію.
Психологічно пряма сприймається як поділ чого-небудь, визначення
частини території в т.ч. території або межі “Я”. Варто згадати дуже
популярний і явно захисний ритуал – не протягувати руку через поріг
кому-небудь (наприклад для рукостискання, привітання, прощання). Чому
це відбувається? Поріг – пряма лінія, лінія “передової”, лінія “вогню” і
конфронтації з зовнішнім агресивним (первинне відчуття) світом. Ми
потискуємо руку, тобто. згоджуємось на контакт, створивши хитрості
комфорту (позицію захисту) перейшовши за поріг (варіант 1 – “Я приймаю
зовнішній світ і його умови гри”), або запросивши до себе за поріг в дім
(варіант 2- ” Я згідний на контакт з Вами, якщо Ви приймете умови мого
світу, мою гру”, тобто “якщо моє “Я” залишиться в межах гомеостазу і
його “спокій” не порушиться Вашим приходом”.
Герой твору Гоголя “Вій” в критичний для життя момент окреслює навколо
себе коло, рятуюче його від нечистої сили. Більш наочного прикладу не
знайти. Отже – коло – захист. Випадковість? Ні. Згадайте дію в ситуації
цейтноту в якій за короткий час він повинен створити захист (від
умовного до реального) від зовнішньої вітальної загрози. Найбільш
“швидка” за часом крива – коло, де людина виступає в ролі
штангенциркуля.
Найбільше і головне рівномірне відокремлювання від межі кола – центр.
Отже, раптове створення захисту “Я” не тільки від видимої загрози любого
напрямку, але і від невидимої, але можливої з “закритої” сторони, до
якої відноситься і “Над Я”.
Захист – як явище автоматичних безсвідомих механізмів забезпечуючих
психічну стабільність явище неоднорідне і дуже невизначене, якщо включає
в себе і сублімацію, і заміщення, і витіснення, і регресію, і проекцію,
і раціоналізаot;Я” створює ілюзію вирішення конфлікту або
невідповідності запиту методом відстрочки вироку “дурень”.
Тепер поглянемо на ще більш тотальний архетипальний випадок захисту,
який до цих пір являється найбільш потужним життєвим пластом моралі
світоуявлення, самооцінки і свого прогнозу більшості людства – велику
історію Ісуса Христа.
З словами “Ecce homo!” Понтій Пілат (Іоанн, XIX, 5) завершив напівколо
життя Христа. Воскресіння і з’явлення його завершило коло його
подвійного з’явлення народу. З цих пір магічне тимчасове коло
“народження – життя – вбивство – народження (воскресіння)” являється
спасінням – захистом більшості людей нашої планети. А звідси свята –
ритуали “підтверджуючі” і закріпляючі в свідомості народу основні пункти
цього кола – Різдво, Паска.
Ще один наочний приклад – проведення групової психотерапії, тобто.
ситуація коли психотерапевт апелює за допомогою декількох “Я” до
глибинних процесів індивідуального “Я”. Заняття в ідеалі проводиться у
вигляді кола учасників. Не квадрату і навіть не еліпсу. Чому? Проста і
зрозуміла відповідь – тому що так більш зручніше, та й видно всіх, в
даному випадку якраз і являється невірним. Справа в тому, що геометрією
розміщення учасників неусвідомлено створюється модель колективного
захисту індивідуального “Я” від зовнішньої агресії.
Карл Густав Юнг аналізуючи архетипальні базиси пише: “Згідно гностичній
традиції, цим вищим божеством людям в дар був післаний т.з. “кратер”,
“посудина духовної трансформації”. “Кратер”, чаша – жіночий принцип,
якому не знайшлось місця у фрейдівському патріархальному – чоловічому
світі. І Фрейд не єдиний зі своїми забобонами. В католицькому світі Божа
мати і наречені Христові лише недавно були допущені в Телемську обитель,
і тим самим, після багатовікових коливань – частково – узаконені. В
протестантів і іудеїв, як і колись, панує Бог-отець. В ізотеричній
філософіїї алхіміків, напроти,домінує жіночий принцип. Величезну роль в
“жіночій” символіці алхіміків відігравала чаша, в якій проходило
перетворення і переродження субстанцій. Центральним в моїх психологічних
концепціях також являвся процес внутрішнього переродження –
індивідуації…
Осмкільки Богообраз з психологічної точки зору являє собою очевидну
основу і духовний початок, глибинна дихотомія, яка визначає його,
усвідомлюється уже як політична реальність: ми спостерігаємо уже деяку
психічну компенсацію. Вона приймає форми спонтанно виникаючих круглих
образів, які представляють собою синтез протилежностей, заключених в
псіхе.
Більше 20 років тому (в 1918 році), займаючись вивченням колективного
безсвідомого, я виявив наявність універсального символу подібного роду –
символу мандали. Мандала – це архетиповий образ, існування якого ми
прослідковуємо на протязі тисячоліть. Означає він цілістність Самості,
або цілістність “внутрішнього людини”, – якщо звернутися до
міфологічного способу вираження – виникнення в людині божественого
начала.
На протилежність малюнкам Беме, сучасні символи прагнуть до єдності,
тобто представляють деяку компенсацію розпаду, і, отже, його
подолання. Процес цей відбувається в колективному безсвідомому і
проявляється повсюди.
Оскільки аналітична терапія виводить на поверхню свідомості т.з. “тінь”,
наслідком її виявляється розщеплення, загострення протиріч, які, в свою
чергу, прагнуть до вирівнювання і едності. І в цій ситуації символи
відіграють роль посередників. Зіткнення протилежностей, якщо приймати їх
серйозно, може поставити нашу психіку на грань злому. Це логічне
“Tertium non datur”, лишній раз доказує, що вирішення немає.Якщо ж все в
порядку, воно виникає само собою, – і тільки в цьому випадку воно
переконливе; і тільки в цьому випадку воно приймається як “благодать”.
Оскільки вирішення витікає із зіткнення і боротьби протилежностей, воно
виявляє, як правило, нероздільний сплав свідомих і безсвідомих
факторів, символ якого – складені одна з одною дві половинки монети. Цей
символ втілює результат сумісних зусиль свідомого і безсвідомого і
створює подібність Богообразу в формі мандали – найбільш простої з
можливих – моделі, яка дає деяке поняття про цілістність. Цей образ
підказує нам уявлення, і представляє він зіткнення протилежностей і їх
примирення. Зіткнення, природа якого завжди індивідуальна, скоро
усвідомлюється як окремий випадок універсального конфлікту. Наша
психічна структура повторює структуру всесвіту і все, що відбувається в
космосі , повторює себе в безкінечно малому і єдиному просторі людської
душі. Тому Богообраз – завжди певна проекція внутрішнього відчуття
якогось великого протистояння. Цей досвід потім наглядно виявлений в
предметах, які викликають подібну асоціацію. І ці предмети з тих пір
зберігають своє нумінозне значення або, скажемо так, характерні більшою
часткою нумінозності. В цьому випадку уява зовсім вільна від всього
конкретного і намагається вловити образ невидимого, чогось, що стоїть
по ту сторону речей. Я говорю тут про найпростіші базисні форми
мандали, про круг і найпростіше абстрактне розділення кола: це крадрат
і, розуміється, хрест.. “
Тепер попробуємо поглянути на дану проблему з іншої сторони, розуміючи,
що та ділянка, яка відкривається нам не тільки і не настільки повністю
пояснює дані явища ритуалу – як захисту, а скоріше створює ефект
психологічного синергізму, торкаючи всі пласти психіки і на всіх рівнях,
в т.ч. – і на індивідуальному безсвідомому і на архетипальному.
Здається, міф, ритуал, з точки зору сучасної раціонально мислячої
людини втратив яку-небудь реальність, і немає йому місця в світі,
побудованому на принципах наукового розуму. Але ні, проривається ще таки
міфічний світогляд, міфічне мислення і світосприйняття з під
витісненого наукового, раціонального і критичного. А так як його поява в
оголеному вигляді і неприкрита в усвідомленому полі психіки небажана
і придушена соціумом, то і проривається вона у завуальованому вигляді ,
який маскується і не має, на перший погляд, нічого спільного ні з ним
самим, ні з його “архе” (первісним).
Щоденно людина з дивовижною упертістю і без якого б то не було
глибокого усвідомлення, виконує ряд ритуальних дій, покликаних або
охороняти її, або ощасливити. Причому дії ці здійснюються на побутовому
рівні, відбуваються майже автоматично. Така ідентична повторюваність
послідовності ритуалу уже дозволяє запідозрити наявність збуджених
елементів міфічного мислення відбувається майже автоматично. Така
ідентична повторюваність послідовності ритуалу уже дозволяє запідозрити
наявність елементів містичного мислення. Ще більше в такому висновку нас
укріплює той факт, що в кожному явищі об’єкт забобон і ритуальної дії
нерозсудливо вкладається така дивовижна субстанція, яка має владу
творити наше сьогоднішнє і майбутнє.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
