UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРеформаторська педагогіка зарубіжних країн кінця XIX — XX ст. (реферат)
Автор
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1885
Скачало236
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реформаторська педагогіка зарубіжних країн кінця XIX — XX ст.

 

Наприкінці XIX ст. у провідних західноєвропейських країнах гостро

виявилася невідповідність традиційної педагогіки новим

суспільно-економічним умовам. Для підприємств, оснащених найновішою

технікою, потрібні були робітники нового типу. Традиційна школа, яка у

своїй сутності була школою учіння, орієнтувалася на виховання слухняних

і виконавських працівників. Загальноосвітні знання, що їх давала школа,

були вкрай обмеженими й догматичними, методи навчання не спонукали учнів

до самостійного мислення. Необхідні були нові підходи до теорії і

практики освіти й виховання, які відповідали б стрімкому розвиткові

виробництва, зумовленого прогресом науки і культури.

 

Серед розмаїття педагогічних концепцій, які з'явилися в той час, однією

з найзагальніших слід вважати концепцію «педагогіки вільного виховання».

Ця теорія набула великого поширення в Європі завдяки діяльності Елени

Кей (1849—1926) — шведської письменниці та громадського діяча, яка

висунула ідею самонавчання і самовиховання дітей. На її думку, дітей не

треба виховувати спеціально, слід дати їм можливість спокійно і

поступово виховуватися й розвивати свої здібності самим. Головне

завдання вихователя — допомагати дитині в цьому, не нав'язуючи своїх

думок і вимог. В основі навчання і виховання мають бути лише інтереси

дитини, її самостійність.

 

Німецький прихильник теорії вільного виховання Генріх Шаррельман

(1871—1940) поставив перед школою завдання розвивати творчі сили кожної

дитини, давати вихід дитячій фантазії через самостійний розвиток.

Провідну роль у навчанні він відводив «переживанням» дітей, здобуттю

ними власного досвіду.

 

Прихильник теорії вільного виховання, всесвітньо відомий італійський

педагог Марія Монтессорі (1870—1952) у творах «Метод наукової

педагогіки, що застосовується до виховання в «будинках дітей»,

«Самовиховання і самонавчання в початковій школі» та в інших пропагувала

теорію вільного виховання. Виходячи з того, що дитина від природи здатна

до самостійного, спонтанного розвитку, вона вважала головним завданням

виховання дітей створення такого оточення, яке б давало їм тільки

«поживу» для самовиховання. Висунула вимогу вивчення сутності дитини,

яку потрібно виховувати. Уперше в історії педагогіки запровадила у

практику шкіл систематичні антропологічні обстеження дітей. На її думку,

школи повинні бути лабораторіями вивчення психічної діяльності дітей.

Проголошені ідеї самовиховання і самонавчання Марія Монтессорі прагнула

реалізувати у створюваних нею школах за власною системою.

 

На зламі XIX—XX ст. у деяких європейських країнах (Німеччині, Англії,

Франції та ін.) і США створюються лабораторії — спеціальні центри

психологічних і педагогічних досліджень. Поява таких центрів зумовила

виникнення експериментальної педагогіки.

 

Експериментальна педагогіка намагалася через штучні педагогічні чинники

визначити точні методи й створити об'єктивні підстави для педагогічних

засобів та способів педагогічного впливу. Вона послуговувалася

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ