Реферат на тему:
Культуpa самоуправління і самовдосконалення вчителя
План.
1. Вимоги до якостей особистості та вмінь учителя.
2. Культура самопочуття вчителя.
3. Техніка фонаційного дихання, мовлення.
4. Програма самовдосконалення.
5. Тренінг з самоуправління.
1. Якості особистості та вміння вчителя
Культура зовнішнього вигляду.
І. Постава: пряма постава, вміння сидіти прямо, вільно, підтягнутість,
зібраність.
2. Одяг: охайність, скромність, кольорова гармонія, відповідність
вікові, умовам занять, моді, почуття міри.
3. Грим: помірність.
4. Зачіска: охайність.
5. Міміка: вираз доброзичливості, спокою, впевненості (але не
самовпевненості), погляд на співрозмовника; емоційна виразність;
відповідність виразу обличчя характеру мовлення.
6. Пантоміміка: жести органічні, природні, хода пружна, ритмічна, легка;
рухи гнучкі, розмірені, невимушені; стриманість у рухах, без
нервозності, метушливості; вміння безшумно вставати, ходити, сідати.
Техніка педагогічного спілкування.
1. Дотримання спокійного, доброзичливого тону в спілкуванні: вміння
слухати, задавати питання, аналізувати виступ, встановлювати контакт,
розуміти людину, орієнтуватися в ситуації спілкування.
2. Прагнення до встановлення зорового контакту: дивитися на аудиторію,
бачити і розуміти реакцію слухачів.
3. Вміння зацікавити розповіддю, виступом: володіння вільним, зв’язним
проголошенням промови: зовнішня виразність готовності і бажання
спілкуватися; вміння передавати свое відношення до матеріалу
педагогічного спілкування.
III. Саморегулювання. 1. Вміння знімати зайву напругу, хвилювання, 2.
Вміння переборювати нерішучість у спілкуванні.
3. Мобілізація робочого і творчого самопочуття. 4. Стриманість у
стресових ситуаціях. 5. Вміння створювати необхідний настрій, оптимальні
умови для спілкування.
IV. Культура і техніка мовлення.
Культура мовлення: 1. Граматична правильність. 2. Лексичне
багатство. 3. Виразність, образність. 4. Логічність, доступність. 5.
Чистота.
Техніка мовлення: гучність голосу; багатство інтонації: вірно
вибрана сила голосу; чітка дикція; необхідний темп, ритм, тональність.
В.Сухомлинський створив чітку концепцію гуманістичного виховання
особистості учня засобами живого переконливого слова вчителя, який у
слові виявляє себе, свою культуру і моральність, ставлення до людини і
виховання. Слово вчителя, як неодноразово підкреслював педагог, – це
інструмент впливу на душу вихованця, який нічим не можна замінити.
Мистецтво гуманістичного виховання містить, насамперед, мистецтво
вчителя звертатись словом до серця учня.
Словом вчитель впливає на емоційну сферу школяра. Лише
викликавши емоційні відгуки, видозміни у свідомості учня, можна надати
педагогічному впливу гуманістичного спрямування. Багаторічний досвід
переконав В.Сухомлинського у тому, що слово вчителя пробуджує в малої
дитини, потім у підлітка, юнака, дівчини почуття людини – глибоке
переживання того, що поруч з учителем людина зі своїми радощами й
печалями, інтересами й потребами. Тонкість внутрішнього людського світу,
благородство морально-емоційних стосунків не можна утверджувати без
високої культури словесного виховання.
У “Школі радості” Василь Сухомлинський відзначає, що дитина
стає “сином народу” через слово, яким діди та прадіди викладали свої
заповіти, свою любов до рідного краю, до ближніх і друзів.
Значний крок вперед у розвитку мистецтва живого слова і його
впровадження в практику гуманістичного виховання людини зробив
В.Сухомлинський своїми статтями: “Слово вчителя в моральному вихованні”,
“Рідне слово”, “Як добитися, щоб слово вихователя доходило до серця
вихованця” та багато інших. Зміст цих статей для майбутнього вчителя
“ніби місток, через який наука виховання переходить у мистецтво,
майстерність.”
Учитель є джерелом словесної творчості, майстром переконливого
слова. Він своїм словом надихає дитину. В.Сухомлинський писав, що за
найбільшу творчу знахідку він вважав ту мить, коли дитина сказала своє
слово, тому що в цю мить вона піднялась на одну сходинку людської
культури. Не можна допустити, щоб дитина на самому початку свого шляху
втратила віру в себе. Вплив слова на психіку дитини повинен бути наче
легкий дотик. В атмосфері сердечності, доброзичливості у дітей виростає
бажання стати кращими, у зв’язку з внутрішньою потребою відчувати повагу
вчителя і оточуючих .
У статтях В.О.Сухомлинського знаходимо взірці образного, точного,
емоційного слова про “живу мову” вчителя: “В руках вихователя слово
такий же могутній засіб, як музичний інструмент у руках музиканта, як
фарби в руках живописця. Як без скрипки нема музики, без фарби і пензля
– живопису…, так без живого, трепетного, хвилюючого слова немає школи,
педагогіки”
Техніка самопочуття вчителя.
Робота вчителя емоційно напружена. “Це робота серця і нервів, це
буквально щоденна і щогодинна витрата величезних душевних сил. Наша
праця – це повсякчасна зміна ситуації, що викликає то посилене
збудження, то гальмування” (В. Сухомлинський, Т.5,426 ).
Вчителю потрібна техніка саморегуляції, яка дає йому впевненість в
роботі, дозволяє без зайвого емоційного напруження здійснювати
професійну діяльність. Педагогічний оптимізм, впевненість в собі,
відсутність страху перед дітьми; уміння володіти своїми фізичним,
психічним, емоційним станами; наявність вольових якостей
(цілеспрямованість, самовладання, рішучість, самокерування) сприяють
позитивній самореалізації учителя.
Для зняття нервової напруги, напруження м’язів існують різні системи
вправ (аутотренінг, релаксація, гімнастика йогів тощо). Наведемо деякі
вправи, які необхідні для розвитку педагогічної техніки саморегуляції
вчителя:
Вправа №1 (Аутотренінг). Вихідне положення (в.п.) – стоячи, руки вперед.
Нa рахунок “1-4”: Повне напруження рук. Самонакази:- “Я сильний!
Я все можу! – Я все перенесу! – Я вчитель!!” На наступний рахунок “1-4”
: Повне розслаблення: руки вільно падають вниз, голова, плечі
розслаблені. Команди: -“ Я відпочив… – Я спокійний… – Все буде
добре! – Буду працювати !”
Вправа №2 “Маска” релаксації.
В.п. – Сидячи, “поза кучера” (розслабити голову, плечі, руки).
Самонакази: розслабити лоба, брови розслабити, закрити очі, м’язи щік
розслабити, губи, нижня щелепа вільно опущена вниз, опустити голову,
розслабити плечі, руки, живіт, ноги. Уявити картину відпочинку (на
березі моря, річки, в лісі, в садку: “Мені добре. Сонечко гріє. Річка
дзюрчить. Пташки співають…”). Бажано включити заспокійливу музику.
Відпочивши 2-3 хвилини, виходьте зі стану розслаблення: потягнутися,
сісти прямо. Самонакази: “ Сплести пальці рук перед собою! Вивернути
долоні наверх. Зробити повний вдих, підняти наверх сплетені руки . З
різким видихом опустити руки.
Вправу треба повторювати 2-3 рази. Інші вправи на зняття напруги
дивитися в 12.93-96].
Вправи па поставу.
Вправа №1 “На кілок”.
В.п, – “Поза кучера”. На рахунок “1” : Нахилитися вперед. На “2” :
Нахилитися назад. На рахунок “З” : Підняти спину вверх і, опускаючи її,
“надіти” на хребет, як пальто на плечико. На рахунок “4” :
Розслабитися.
Повторити вправу 8 разів.
Вправа №2. Ходити з максимально розгорнутими плечима, ніби притиснутими
до стінки.
Вправа №3. Вправи з предметами на голові. Наприклад, присідання з
книгою на голові, ходіння на пальцях та інше.
Вправа №4. Встати, сісти без шуму і граціозно, не тримаючись руками за
стілець.
Вправа №5. Контроль і корекція постави. Перед дзеркалом приймайте
постави, характерні для вчителя; робіть різні рухи (рук, ніг, голови,
тіла), які властиві при спілкуванні. Проаналізуйте особливості своєї
постави, жестів, положення тулубу – на скільки вони виразні, доцільні,
естетичні. Відмітьте, над чим ще треба попрацювати.
Вправи з гігієни зору (після 45 хвилин роботи).
Вправа №1. В.п. – “Поза кучера”. Покліпати очима 40 разів (8*5 разів).
Число “8” кратне біоритму.
Вправа 2. В.п. – “Поза кучера”. Закрити очі , відкрити очі, подивитися
па близький предмет, подивитися в далечінь (на зелений колір). Вправу
робити декілька разів.
Вправа 3. Обертання очей: а) горизонтальне: б) вертикальне: в)
кругове: вліво – наверх – вправо – вниз: вниз-вправо-наверх-вліво.
Закрити очі.
Техніка фонаційного дихання.
Навчившись керувати своїм диханням, вдосконалюючи його, вчитель набуває
ще один засіб емоційного саморегулювання.
Вправа №1. “Свічка” (рівний, плавний видих).
В.п.- “Поза кучера”.
На рахунок “1-8”: Взяти вдих носом. На рахунок “1-4”: Затримати дихання
(опора дихання). На рахунок “1-8” : Видих плавний. “Свічку” (вузьку
полоску паперу довжиною 4-10 см) розташувати під кутом 90 градусів і у
такому положенні її підтримувати, видихаючи повітря.
Вправа №2. “Звуконаслідування”.
В.п. – “Поза кучера”.
1) Плавний видих: при видиханні повторювати звуки природи: свист “ссе
….”, шум лісу: “шшиши …. , звук комара “зьзьзь”…, “жжж’..та інші.
2) Різкий видих: дзвоник “рьрьрь”. трактор “тртртр”, крик ворони
“кркркр…. крр’… карр!!”.
Дихальна гімнастика О.М. Стрельнікової
(Див. Стрельникова О.М.. Только вдыхайте // Изобретатель и
рационализатор.- 1976. – №8).
Правила виконання. 1. Вдих шумний, енергійний носом. Видих довільний. 2.
Вдих і рух (навантаження одночасно за 1 секунду, видих за 1/3 секунди) .
3. Кожну вправу треба повторювати 8 разів підряд, відпочити 3-5 секунд,
ще раз 8 разів… Всього 8 х 24 рази (192 рази). 4. Поступовість
кількості і складності вправ (перший тиждень – вправу робити по 8 разів,
далі – по 16 разів і так поки не наберете норму – 192 рази).
Вправа №1. В.п.: стояти, руки – на зустріч. Вдих і обхват грудної
клітини -1 секунда.
Вправа №2. В.п. : руки схрестити на грудях. Вдих з присіданням – 1
секунда.
Вправа №3. В.п. – руки назустріч. Вдих, обхват грудної клітини,
присідання – 1 секунда.
Вправа №4. В.п. – руки назустріч. Вдих, обхват грудної клітини,
нахилитися вперед – 1 секунда.
Вправа №5. В.п.: руки схрестити на грудях. Вдих , нахилитися назад – 1
секунда.
Вправа №6. В.п.: руки назустріч. “І”: вдих – обхват грудної клітини,
нахилитися вперед. (1/3 секунди). В.п.: руки схрестити на грудях. “2”:
Видих, нахилитися назад.
Головна ідея цієї гімнастики – тренування вдиху з фізичним навантаженням
під час його.
Інші вправи на дихання: див. [2.121-125].
Програма самовдосконалення вчителя.
Пропонуємо декілька варіантів схем програми роботи над собою для
формування педагогічної культури і техніки.
1. Система самовиховання [1.46] містить: 1) етапи формування потреби
у самовихованні, самопізнання, планування роботи над собою, реалізації
програми, контролю та самоперевірки; 2) самоспостереження, 3)
самоаналіз, 4) самооцінки, 5) самопрогнозування, 6) самозобов’язання,
7) способи самовиховання: самопе- реконання, самонавіювання,
самоаналіз , самозаохочення, самосхвалення, самоосуд, самоконтроль,
самозвіт, самооцінка.
2. Программа самовиховання : усвідомлений перелік якостей
педагогічної культури, техніки, які потрібно самовиховувати; правила і
вправи самовиховання якостей. і вмінь; строки самовиховання.
Матеріали щодо системи самовиховання особистості можна подивитися в
літературі: 1) Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. – К.: Вища
школа, 1997. – С. 273. 2) Елканов С.Б, Основы профессионального
самовоспитания будущего учителя. М.: Просвещение. 1989.
Література:
1. Педагогічна майстерність / За ред. І.Зязюна. – К.: Вища школа,
1997.- С. 44-94. 168-175.
2. Основы педагогического мастерства / Под. ред. И.Зязюна. – Москва:
Просвещение, 1989.- Раздел II.
3. Карнеги Д. Как перестать беспокоиться и начать жить. – К., 1992.- С:
38-43, 173-182, 187-200.
4. Львова Ю. Л. Творческая лаборатория учителя.- Москва, 1985. -С.
98-121. 146-154.
5. Леви В. Искусство быть собой.- М.: Знание ,1991.- 256 с.
6. Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу // Твори: у 7
т.- Т.5.-мК., 1954.- С. 76-80.
8.Сухомлинський B.C. Сто порад вчителю \\ Вибрані твори: У 5 т.- Т.2.
-К., 1976.. – С.425-432.456-462.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
