UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОсобливості освітньо-виховної практики та педагогічної думки в епоху середньовіччя. Виникнення університетів (реферат)
Автор
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2124
Скачало310
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Особливості освітньо-виховної практики та педагогічної думки в епоху

середньовіччя. Виникнення університетів

 

Епоха середньовіччя охоплює період V — початок XVI ст. Від Римської

імперії вона успадкувала християнську релігію в її західному різновиді —

католицизм (з 1054 р.). Християнська церква стала головною ідеологічною

силою, яка визначила розвиток культури.

 

Церква різко негативно сприйняла античну культуру, вважаючи її

гріховною. Аскетизм, ставши офіційною ідеологією, проповідував

байдужість до світських благ і покору владі. Краса природи, мистецтво,

втіхи особистого життя, допитливість розуму — все це було оголошено

владою диявола. Людина розглядалась як гріховна істота, її тіло — як

темниця для душі, яку слід було звільнити для вищого блаженства постами,

молитвами, покаяннями.

 

В епоху середньовіччя у Західній Європі склалося кілька типів виховних

систем. Серед них вирізнялося церковне (духовне) виховання, що

здійснювалося в християнській сім'ї та в церковних школах, на той час

найпоширеніших (парафіальних, монастирських, соборних), латинською

мовою. Учні спершу зазубрювали молитви і псалми, а відтак вчилися читати

релігійні книги, писати, співати, вивчали арифметику (не далі 4 дій).

Навчали катехізис-ним методом (запитання і відповіді). Учні

запам'ятовували відповіді на запитання, не замислюючись над їх змістом.

 

Незнання психіки дитини, відсутність елементарних знань з методики

призводили до того, що учням втовкмачували в голови навчальний матеріал

за допомогою різок та інших тілесних покарань.

 

Опанувавши елементарні знання, кращі учні монастирських і соборних шкіл

вивчали «сім вільних мистецтв», які поділялися на дві частини: тривіум

(граматика, риторика, діалектика) і квадривіум (арифметика, геометрія,

астрономія, музика). Вершиною навчання вважалося богослов'я. Незважаючи

на релігійний характер навчання, ці школи сприяли поширенню

письменності, підвищенню загальної культури населення країн Західної

Європи.

 

Діти світських феодалів здобували лицарське виховання, що ставило за

мету сформувати в майбутнього лицаря («пана землі і селян») кріпосницьку

мораль, навчити поводитись у «вищому товаристві» і дати

військово-фізичну підготовку. В основу світського виховання лицарів було

покладено вивчення «вільних благочестей» (їзда верхи, стріляння з лука,

метання списа, фехтування, плавання, полювання, гра в шахи, вміння

складати і співати пісні).

 

До 7 років діти феодалів (хлопчики) виховувались у сім'ях, а з 7 до 14

років — виконували обов'язки пажа при дружині сюзерена; від 14 до 21

року вони були зброєносцями сюзерена, а відтак їх урочисто посвячували в

лицарі. Серед них було чимало неписьменних і брутальних людей.

 

Міські купці та ремісники домоглися відкриття для своїх дітей

гільдійських і цехових шкіл, в яких навчали рідною мовою. Ці школи мали

своїм завданням допомогти дітям у їх майбутніх торговельних справах та в

розвитку різних ремесел. Згодом гільдійські та ремісничі школи було

перетворено на міські початкові школи, що утримувалися на кошти міського

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ